Єдиний унікальний номер: 379/1008/21
Провадження № 2/379/589/21
18 листопада 2021 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Музиченко О. О.,
за участю секретаря судового засідання Носач Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою, посилаючись на те, що з Єдиного реєстру боржників він дізнався про наявність виконавчого напису № 3070, вчиненого 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остпенком Є.М., яким запропоновано стягнути з нього (позивача) на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (відповідача) борг у розмірі 9 370,23 грн.. Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, він звернувся до Білоцерківського відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) та отримав її копію. Зазначив, що не має з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» жодних договірних зобов'язань, а тому підстави виникнення у нього заборгованості перед відповідачем йому не відомі. Вважає, що виконавчий напис від 17.07.2020 № 3070 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остпенком Є.М. з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», постанови КМУ від 29.06.2019 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Позивачу не було відомо про наявність у нього боргу перед відповідачем, йому не було надано можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису та висловити свою незгоду з письмовою вимогою банку чи повідомити про наявність спору щодо суми заборгованості, що виключає можливість вчинення виконавчого напису. У зв'язку із порушенням порядку вчинення виконавчого напису позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3070, вчинений 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з нього заборгованості у розмірі 9 370,23 грн та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі.
26.10.2021 судом було постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 27-28).
Також ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 3070, вчиненого 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остпенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованості у загальному розмірі 9 370 (дев'ять тисяч триста сімдесят) гривень 23 копійки по виконавчому провадженню №65883203 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі /справа ЄУН 379/1008/21 2-з/379/30/21/.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства (а.с. 39). 12.11.2021 судом отримано від позивача заяву з проханням розглянути справу без його участі, позов повністю підтримує та просить задовольнити (а.с. 49).
Представник відповідача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у судове засідання не з'явився; про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно та завчасно згідно вимог чинного законодавства (а.с. 42).
09.11.2021 судом отримано від представника відповідача заяву про визнання позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, з проханням провести розподіл судових витрат в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України (а.с.44). Того ж дня судом отримано від представника відповідача клопотання про врегулювання спору за участю судді (а.с. 43).
Згоди позивача на врегулювання спору за участю судді згідно ч.1 ст. 201 ЦПК України надано не було, що вбачається із отриманої судом 12.11.2021 від ОСОБА_1 заяви (а.с.46), а тому підстави для врегулювання спору за участю судді відсутні.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та представник Білоцерківського відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) в судове засідання не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належно і завчасно згідно вимог чинного законодавства. Рекомендоване поштове відправлення суду отримано
Білоцерківським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) отримано рекомендоване поштове відправлення суду 29.10.2021 (а.с. 40).
Рекомендоване поштове відправлення суду, направлене третій особі приватному нотаріусу Остапенку Є.М. за адресою його офіційного місцезнаходження, 02.11.2021 повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 41), що згідно положень п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки.
Процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений судом строк треті особи не скористались.
За положенням частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено право позивача відмовитися від позову, а відповідача - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК).
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, беручи до уваги визнання позову відповідачем, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код: 43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204, реквізити IBAN № НОМЕР_1 відкритий у АТ «ОТП Банк»), якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09 липня 2020 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35465907, відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги № 201807-1/2 від 24 липня 2018 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Банк «ФОРВАРД», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 34186061, на підставі Договору відступлення права вимоги № 25/02/15-1 від 25 лютого 2015 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 110950679 від 04 грудня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «ФОРВАРД» та ОСОБА_1 , за період з 24.02.2015 по 17.07.2020 включно, суму у розмірі 9 370,23 грн, з яких: 7 801,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; 768,96 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 750,00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 50,00 грн - плата за вчинення цього виконавчого напису (а.с.15).
Цей виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 17.07.2020, і може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його вчинення.
Про наявність виконавчого напису приватного нотаріуса позивачу стало відомо з Єдиного реєстру боржників. Докази отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження у матеріалах справи відсутні.
Вказані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
При вирішенні спору судом застосовано такі норми права.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» до переліку нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, належить, у тому числі, вчинення виконавчих написів.
Так, згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» у пункті 13 роз'яснено, що відповідно до статей 34. 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актам з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.
Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Зі змісту вчиненого виконавчого напису неможливо перевірити правильність обрахунку заборгованості та її безспірність. Водночас, в ході розгляду справи ані відповідачем, ані третіми особами не було подано суду доказів на підтвердження належної перевірки нотаріусом поданих відповідачем документів в частині наявності безспірності заборгованості. Позиція позивача про відсутність у ньогої заборгованості перед відповідачем, неповідомлення його про нарахування такої заборгованості, ненаправлення йому стягувачем письмової вимоги - не спростована.
Крім того, з тексту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні нотаріус керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
Вказаний Перелік № 1172 було доповнено пунктом 2 згідно Постанови КМУ від 26.11.2014 року за №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Зокрема, пункт 2 Переліку № 1172 було доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитний відносин».
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, що були передбачені п.2 Переліку № 1172, і які були підтвердженням безспірності заборгованості боржника перед стягувачем та слугували підставою для вчинення цього виконавчого напису.
Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, що була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язати Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.».
Отже, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Згідно положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
З огляду на наведене, суд висновує, що при вчиненні 17.07.2020 виконавчого напису нотаріус Остапенко Є.М. керувався пунктом Переліку №1172, який був незаконним та нечинним, а відтак, із застосуванням положень нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі лише тих документів, що були передбачені пунктом 2 Переліку №1172.
На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою, оскільки наявні у нотаріуса документи, на час вчинення ним виконавчого напису, не свідчили про безспірність заборгованості за кредитним договором, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Судом також враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), про те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Конституція України у статті 129 визначає однією із основних засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вказаний принцип закріплено також і в Цивільному процесуальному кодексі України. Так, згідно ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, що полягає у рівності прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.1 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.2 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Частинами 5,7 статті 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосується предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконані обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
За положеннями ч.ч. 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним у справі доказам, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, - позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн за подання позовної заяви та 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 227,00 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Решта судових витрат у загальному розмірі 681,00 (454,00 грн за подання позовної заяви та 227,00 грн за подання заяви про забезпечення позову) підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 зі змінами, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 137, 141, 206, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 3070, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» грошових коштів - заборгованості за Кредитним договором № 110950679 від 04 грудня 2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «ФОРВАРД» та ОСОБА_1 , - за період з 24.02.2015 по 17.07.2020 включно на загальну суму 9 370 (дев'ять тисяч триста сімдесят) гривень 23 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби у Таращанському районі Київської області повернути ОСОБА_1 50 відсотків суми сплаченого ним судового збору згідно квитанції від 24.10.2021 № 91682 у розмірі 454,00 грн та згідно квитанції від 24.10.2021 № 91693 у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 копійок, всього - 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9-А, офіс 204, м.Ірпінь, Київська область, індекс 08200.
Повне судове рішення складено 18.11.2021.
Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко