19 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/7297/20-а
адміністративне провадження № К/9901/39426/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною надання згоди та визнання протиправним і скасування припису,
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), у якому просив:
визнати протиправним надання Міністерством юстиції України згоди на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , згідно листа №428/27227-33-20/21.1 від 25 вересня 2020 року;
визнати протиправним та скасувати припис винесений Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №35 від 16 листопада 2020 року;
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано припис винесений Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №35 від 16 листопада 2020 року.
29 жовтня 2021 року відповідач засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно застосування положень статей 58, 59 Кодексу України з питань банкрутства, розділу II Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06 грудня 2019 року № 3928/5 щодо правомірності надання Міністерством юстиції України згоди на проведення перевірки по скарзі, яка підписана не ліквідатором або власником підприємства - банкрута.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм права, обмежившись висловленням незгоди з висновками судів, що має оціночний характер і є суб'єктивним тлумаченням норм права.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм права, що виключає можливість перегляду справи з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, оскільки суд першої інстанції розглянув справу у відкритому судовому засіданні, а не за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною надання згоди та визнання протиправним і скасування припису повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур