18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/8434/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в адміністративній справі № 160/8434/21 (суддя І інстанції - Сидоренко Д.В.)
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у розмірі 134 928,58 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування скарги зазначив, що обов'язок держави з працевлаштування перед особами з інвалідністю не звільняє роботодавця від обов'язку створення та виділення робочих місць, пошуку та самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць щодо цього. Вказує, що оскільки адміністративно-господарські санкції є альтернативним грошовим зобов'язанням обов'язку виконати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2020 році, зобов'язаний був самостійно сплатити у період до 15 квітня 2021 року 134 928,58 грн адміністративно-господарських санкцій.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Синтез» перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів, за формою 10-ПОІ за 2020 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2020 році 84 осіб, із них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особу; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», протягом 2020 року склала 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників 5667 грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника 67464,9 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не зазначена. (а.с. 6)
Дніпровським міським центром зайнятості протягом 2020 року було направлено до ТОВ «Альфа-Синтез» на вільне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю на посаду адміністратора чергового, а саме (а.с. 57-69):
- 09.01.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у висновку МСЕК про умови та характер праці зазначено: «диспетчер, черговий, вахтер», рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: «лікування у кардіолога, ревматолога, сімейного лікаря»;
- 16.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у висновку МСЕК про умови та характер праці зазначено: «Може бути пристосований до роботи оф. працівника в інд. режимі роботи», рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: «лік. у невр.»;
- 22.01.2020 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у висновку МСЕК про умови та характер праці зазначено: «Черговий, вахтер, диспетчер на телефоні. Протипоказані додаткові навантаження, довготривала хода», рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: «Д» нагляд і лікування у ендокринолога, хірурга. С/к лікування за потребою»;
- ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у висновку МСЕК про умови та характер праці зазначено: «В професії укладальника-пакувальника непрацездатна. Протипоказані значні фізичні навантаження, шкідливі умови праці, може бути пристосована до господарської легкої підсобної праці з неповним робочим днем або тижнем».
Згідно з наказу від 01.11.2006 № 6-К «О принятии на работу», починаючи з 2006 року у відповідача працює одна особа з інвалідністю (якому у 2019 році була встановлена інвалідність), а саме, ОСОБА_5 (а.с. 70-72).
Предметом спору є стягнення 134928,58 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано встановлені чинним законодавством України обов'язки щодо забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.
При цьому, частиною першою статті 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.
За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані, зокрема своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», та Порядок її подання, відповідно до п. 5 розділу І якого форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, в контексті Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку № 316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18.
Відповідачем у 2020 році подавалась звітність за формою 3-ПН, в якій зазначені основні дані про вакансії (професія (посада) - адміністратор черговий, кількість вакансій - 3, розмір заробітної плати - 6035 грн, місце проведення робіт - м. Дніпро, лівий берег) та коментарі до цієї вакансії. (а.с. 21-56)
В матеріалах справи наявні письмові докази направлення відповідачу осіб з інвалідністю для працевлаштування у 2020 році, але відповідач відмовив у працевлаштуванні відповідним особам, враховуючи, що особи були направлені Державною службою зайнятості до відповідача без урахування побажань осіб з інвалідністю, стану здоров'я осіб з інвалідністю, протипоказань МСЕК та певних вимог, які висував до претендентів на зайняття посад відповідач. Тобто, направляючи протягом 2020 року на працевлаштування до відповідача осіб з інвалідністю, Державна служба зайнятості не враховувала той факт, що відповідним особам протипоказані фізичні навантаження на опорно-руховий апарат, протипоказана довготривала ходьба, а посадові обов'язки чергового адміністратора, зокрема, передбачають регулярне здійснення обходу території відповідача при 8-ми годинній зміні на 5-ти денному робочому тижні, про що було зазначено у звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН.
Апеляційний суд зазначає, що певним особам з інвалідністю МСЕК надано чіткі рекомендації щодо можливості працювати на посадах, в індивідуальному режимі або з неповним робочим днем або тижнем, але службою зайнятості направлено на працевлаштування до відповідача відповідних осіб, з вимогами, що не відповідають попиту за формою № 3-ПН, яка подавалась відповідачем протягом 2020 року.
З огляду на вказане колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2020 році, однак вини відповідача в цьому немає, оскільки він вживав всі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
За приписами ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а направленим для працевлаштування особам з інвалідністю в такому працевлаштуванні відмовлено у зв'язку з їх невідповідністю пред'явленим вимогам для створених робочих місць, на нього не може бути покладена відповідальність за непрацевлаштування необхідної кількості інвалідів у 2020 році.
Враховуючи те, що відповідачем у 2020 році було дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов'язків), а також повідомлено про створені робочі місця державну службу зайнятості, в його діях відсутні ознаки правопорушення, а тому судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні позову.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в адміністративній справі № 160/8434/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко