18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/4073/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року
у справі №280/4073/21
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-
20 травня 2021 р. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році у розмірі 24267,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем нормативу про створенню робочих місць для осіб з інвалідністю.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 р. у справі № 280/4073/21 в задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, доказів, які б свідчили про те, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2020 року, які зверталися безпосередньо до відповідача або які були направлені переліченими у ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» органами, до суду не надано, а сам факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.
Не погодившись з рішенням суду, Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 р. у справі № 280/4073/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Однак ні зазначеною нормою, ні Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця.
Розгляд справи судом апеляційної інстанції призначено у судовому засіданні, однак на час, призначений судом представники сторін не з'явилися. Враховуючи неявку представників сторін, наявні в справі матеріали, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги, тому у відповідності до ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця.
Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік. У рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», у кількості 1 особа.
Відповідно до рядка 02 Звіту за 2020 рік середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві відповідача фактично за рік становить 0 осіб.
Листом від 22.03.2021 №03-254/404 позивач повідомив відповідача, що згідно звіту форми 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік», середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю менша, ніж установлена частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Отже, у зв'язку із невиконанням нормативу ФОП ОСОБА_1 має сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 24103,85 грн. та пеню, нараховану на повну суму недоїмки. Також, ЗОВ ФСЗІ зроблено розрахунок пені у сумі 163,88 грн.
Відповідачем у добровільному порядку не здійснено сплату адміністративно-господарських санкції, що зумовило звернення з даним позовом до суду.
Переглядаючи рішення суду по даній справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.19 цього Закону України для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.5 вказаної статті виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
При цьому слід зазначити, що основним місцем роботи є місце роботи, де особа працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та занесенням до неї запису про працевлаштування.
Створення спеціального робочого місця для інваліда з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю - працевлаштування безробітного інваліда на наявне окреме робоче місце або наявну ділянку виробничої площі із здійсненням щодо них додаткових заходів з організації праці інваліда (пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання) або працевлаштування безробітного інваліда на нове робоче місце або нову ділянку виробничої площі, що створені із здійсненням додаткових заходів з організації праці інваліда (встановлення основного і додаткового устаткування, технічного обладнання) постанова Кабінету Міністрів України № 1836 від 27.12.2006 «Про реалізацію статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"».
Одночасно згідно ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.
До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення»).
Відповідно до пп.1 п.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №29, завданням Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч.3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
При цьому суб'єкти господарювання зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, копією наказу ФОП ОСОБА_1 від 02.01.2020 №1-02-01-20 «Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда», у відповідності до якого наказано створити робоче місце для працевлаштування інваліда на вакансію продавець - консультант у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, відповідачем протягом 2020 року подано Звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», а саме до Чернігівського міського центру зайнятості - від 02.01.2020, від 03.02.2020, від 02.03.2020, від 04.06.2020, від 01.07.2020, від 05.08.2020, від 08.09.2020, від 06.10.2020, від 06.11.2020 та від 04.12.2020, в яких зазначено про наявність вакансії «продавець-консультант» у м. Чернігові для особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку.
За 2020 рік до відповідача за направленням центру зайнятості звертались: інваліди, які з причини не влаштування умов праці, відмовились від працевлаштування у ФОП ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_2 направлення від 08.09.2020, ОСОБА_3 направлення від 21.08.2020, ОСОБА_4 направлення від 18.11.2020.
З наведеного вбачається, що відповідачем створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю у належній кількості (1 робоче місце), та надано органу Державної служби зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вчинено усі залежні від нього заходи для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів.
До того ж, колегія суддів вказує, що сам по собі факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу ще не є безспірною підставою для відповідальності, оскільки у разі відсутності на обліку інвалідів, які мешкають на території, де знаходиться підприємство відповідача, і бажають працювати на вказаному підприємстві, не вбачається за можливе виконання законодавчо встановленого нормативу.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання.
Передбачена ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідальність за своєю суттю є господарсько-правовою відповідальністю, підставою для застосування якої є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відсутності в діях відповідача складу правопорушення, внаслідок чого на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу щодо працевлаштування осіб-інвалідів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 р. у справі № 280/4073/21 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 р. у справі № 280/4073/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко