16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/8308/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 ( суддя першої інстанції Єфанова О.В.) в адміністративній справі №160/8308/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912080160839 від 14.04.2021р. «Про перерахунок пенсії» в частині перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.04.2021р. на підставі Довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-166вих.21 від 07.04.2021р., з розрахунку 60% від суми заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії та її виплати з обмеженням максимального розміру; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з 01.04.2021р. на підставі Довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-166вих.21 від 07.04.2021р., виходячи з 90% від суми заробітної плати без обмеження її максимального розміру, та виплатити різницю суми пенсії між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово і однією сумою.
Позов обґрунтований тим, що з 27.01.2005року їй призначено пенсію за вислугу років згідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ виходячи із 90% від середнього заробітку. В подальшому Пенсійним фондом було здійснено перерахунок пенсії позивача з порушенням вимог законодавства, чинному на момент призначення пенсії позивачу, оскільки перерахунок було здійснено в меншому відсотковому розмірі, а ніж було встановлено позивачу при призначенні пенсії, та з обмеженням максимальним (граничним) розміром.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912080160839 від 14.04.2021р. “Про перерахунок пенсії” в частині перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.04.2021р. на підставі Довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-166вих.21 від 07.04.2021р., з розрахунку 60% від суми заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії та її виплати з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.04.2021р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.04.2021р., відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII, на підставі Довідки Дніпропетровської обласної прокуратури №21-166вих.21 від 07.04.2021р., у розмірі 90 відсотків заробітної плати з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що перерахунок пенсії проводиться, зокрема, у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. №1155, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур, встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”.
У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
З матеріалів справи встановлено, з 27.01.2005р. ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
07.04.2021р. Дніпропетровською обласною прокуратурою позивачеві видано довідку №21-166вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, яка видана відповідно до Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014р. №1697-VII, та наказів Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021р. №39 “Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокурорів” від 17.02.2021р. №40 “Про день початку роботи окружних прокурорів”.
ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою від 12.04.2021р., у якій просив провести перерахунок пенсії згідно довідки про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії №21-166вих.-21 від 07.04.2021р., що підтверджується роздруківкою з особовою кабінету пенсіонера з Веб-порталу Пенсійного фонду України, копія якої міститься в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №912080160839 від 14.04.2021р., яким з 01.04.2021р. їй перераховано пенсію виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі - 48533,37 грн., із урахуванням 60% загального проценту від суми заробітної плати та визначеного розміру пенсії в сумі - 17690,00 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно визначено відсотковий розмір пенсії 60 % замість 90 % та застосовано обмеження, встановлені статтею 86 Закону № 1697-VII, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову в частині перерахунку пенсії без обмеження її грачиним розміром.
Спірним в цій справі є питання відсоткового розміру пенсії за вислугу років, призначеної позивачу на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, при перерахунку на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час призначення пенсії позивача особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися відповідною редакцією статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (Закон №1789-ХІІ).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такий відсоток розміру пенсії за вислугу років від заробітної плати (90%) Позивачці було призначено у 2016 році (рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська) відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, який на час здійснення перерахунку у 2020 році втратив чинність.
Частиною другою статті 86 чинного Закону № 1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020 (справа 1-223/2018(2840/18)) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено вище, чинними на час проведення позивачу перерахунку пенсії, приписами частин першої третьої статті 81 Закону № 1697-VII в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), який набрав чинності 25.09.2019 р., визначено складові заробітної плати прокурорів, якими є посадовий оклад, премії та надбавки за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, а також базовий розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а частиною четвертою цієї правової норми передбачено застосування коефіцієнту 1,2 при визначенні посадових окладів прокурора обласної прокуратури відносно посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Тоді як частиною першою статті 49 Закону №1789-ХІІ, яка регулювала питання матеріального забезпечення прокурорів до 15.12.2015 р., передбачалось, що заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Законом №1789-ХІІ розмір пенсії за вислугу років визначався у відсотках (80 відсотків і більше), виходячи із суми місячної (чинної) заробітної плати, розмір складових якої (посадового окладу, надбавок за класні чини та вислугу років) затверджувались Кабінетом Міністрів України, а за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, (частина перша статті 50-1), на відміну від положень Закону № 1697-VІІ, який передбачає інші базові показники заробітної плати прокурора (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інші виплати, передбачені законодавством), розмір якої визначається з посадового окладу прокурора обласної прокуратури (як в цьому випадку) - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, збільшених на коефіцієнт 1,2, а також інший розмір пенсії за вислугу років - 60% від заробітної плати прокурора.
За встановленими судом обставинами справи Позивачу проведено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ.
Враховуючи, що позивачу перерахунок пенсії проведено на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, виходячи із розміру та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, визначених на підставі статті 81 цього Закону, то й розмір пенсії має визначатися на підставі приписів статті 86 Закону №1697-VІІ, а саме частини другої, за якою розмір пенсії цієї категорії осіб має складати 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Позивачка при зверненні до органу Пенсійного фонду з питання перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії працівників вказував, що має право на перерахунок пенсії через встановлення саме Законом №1697-VІІ нових розмірів заробітної плати прокурорів, тобто вважав, що до правовідносин щодо перерахунку пенсії мають застосовувати приписи Закону № 1697-VІІ, а отже погодився із необхідністю перерахунку пенсії саме за нормами Закону №1697-VІІ.
Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано Позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень).
Відповідно, рішення Відповідача стосовно перерахунку пенсії Позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.
Відтак, суд доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, яким підтримано позицію Позивача, та, відповідно, про правомірність рішення Відповідача про визначення розміру пенсії Позивача в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону № 1697-VІІ (60%) не призводить до порушення гарантованих статтею 22 Конституції України права Позивача, оскільки розмір пенсії, на який має право Позивач, за нормами Закону №1697-VІІ, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону №1789-ХІІ.
Що стосується правомірності обмеження пенсії Позивача граничним розміром, то колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. за №3668-VI (Закон №3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Наведені норми кореспондуються з положеннями абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, важливим є те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 р. пенсія не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
У постанові від 10.12.2020 р. у справі №580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Відокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
На увагу заслуговує той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії Позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській №912080160839 від 14.04.2021 року є правомірним та скасуванню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 в адміністративній справі №160/8308/21 скасувати.
У справі № 160/8308/21 прийняти нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва