іменем України
16 листопада 2021 року справа № 203/2312/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
при секретарі Замковій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2017 (суддя Єдаменко С.В) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виплату пенсії
ОСОБА_1 26.06.2017 звернулась до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною відмову у нарахуванні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язати нарахувати і виплатити таку пенсію за період з 01.01.2016 по 19.12.2016.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16.02.2005 їй призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як працівнику органів внутрішніх справ, звільненому у відставку.
З березня 2005 року вона працювала на посаді державного службовця ГУ МВС в Дніпропетровській області; з листопада 2015 року переведена на посаду державного службовця ГУ НП в Дніпропетровській області.
Законом України №911 від 24.12.2015 на 2016 рік було тимчасово зупинено виплату пенсії особам, які працюють на посадах і умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», за винятком окремих осіб, які проходять військову службу протягом особливого періоду, або перебувають на посадах, зокрема в Міністерстві внутрішніх справ.
Законом України №1741 від 15.11.2016, який набув чинності 01.01.2017, до осіб, ня яких не поширюється обмеження виплати пенсій в 2016 році, віднесені особи, які перебувають на посадах державних службовців в національній поліції (ас2).
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти позову заперечувало, вказуючи що діяли у відповідності до Закону України №911 від 24.12.2015. Виплату пенсії позивачці відновили з 20.12.2016 в зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, яким визнані неконституційними зміни до частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стосовно невиплати пенсій в 2016 році особам, які працюють на посадах і на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» (ас40).
Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2017 в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що Закон України №1741 від 15.11.2016, який набув чинності 01.01.2017, не передбачає виплату пенсії за минулий час (ас77).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що судом не враховано, що Законом України №1741 від 15.11.2016 виправлені положення Закону України №911 від 24.12.2015 щодо тимчасового зупинення в 2016 році виплати пенсії особам, які працюють на посадах і умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» в національній поліції, а тому їй має бути виплачена пенсія за 2016 рік. Невиплата пенсії за 2016 рік є дискримінацією порівняно з державними службовцями, які працювали в Міністерстві оборони, Міністерстві внутрішніх справ, Службі безпеки та інших силових органах. Також порушено її право на соціальний захист, передбачений частиною 5 статті 17 Конституції України (ас86).
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 скасована постанова Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2017 та позовна заява залишена без розгляду в зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частинами 1, 2 статті 99 КАС України (ас125).
Постановою Верховного Суду від 27.01.2021 скасована постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 та справа направлена для продовження апеляційного розгляду. Касаційний суд зазначив, що апеляційним судом не враховано, що звернення до суду позивачка пов'язує з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 (ас161).
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції до 01.01.2016 передбачалось: «тимчасово, в період з 01.04.2015 по 31.12.2015, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I, II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 01.01.2016 пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку). Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім'ї відповідно до пункту «а» частини 1 статті 16 та пункту «а» частини 1 статті 24 цього Закону, не нараховуються».
Законом України №911 від 24.12.2015 перше речення частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: «тимчасово, в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, особам (крім інвалідів I, II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби і учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах і на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються». В частині 2 цифри « 2016» змінені на « 2017».
Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України №911 від 24.12.2015 було передбачено, що обмеження виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах в Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів в разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції. Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється відповідно до законодавства.
Законом України №1741 від 15.11.2016, який набув чинності 01.01.2017, пункт 3 прикінцевих положень Закону України №911 від 24.12.2015 після слів «Міністерства внутрішніх справ України» доповнений словами «національної поліції України.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд обгрунтовано не погодився з доводами ОСОБА_1 , що Законом України №1741 від 15.11.2016 виправлена помилка, допущена в Законі України №911 від 24.12.2015, та їй має бути виплачена пенсія за 2016 рік. В Законі України №1741 від 15.11.2016 прямо зазначено, що він набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування. Цей Закон опублікований 31.12.2016, а тому набрав чинності 01.01.2017. Будь яких положень щодо права державних службовців, які перебувають на посадах в національній поліції, на отримання пенсії в 2016 року законодавство не містить.
Доводи апеляційної скарги про дискримінацію є безпідставними адже позивачка в 2016 році перебувала в таких самих умовах, як і інші особи, які працювали на посадах державної служби в національній поліції.
Порушення права на соціальний захист позивачка пов'язує з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, яким визнані неконституційними зміни до частини 1 статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стосовно невиплати пенсій в 2016 році особам, які працюють на посадах і на умовах, передбачених законами України «Про державну службу».
Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 набрало чинності з дня ухвалення та на його виконання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з цієї дати відновило виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24.11.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 16.11.2021 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16.11.2021.
Повну постанову складено 17.11.2021.
Головуючий А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова