17 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/1266/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 ( суддя першої інстанції Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/1266/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-100986-53 від 09.11.2020 року; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-100986-53 від 04.02.2021 року, оскільки у нього відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску, адже він є застрахованою особою, за яку вказаний внесок нараховується та сплачується його роботодавцем.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позов задоволено.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач, зазначивши, що позивач є особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим зобов'язаний сплачувати передбачені законами України податки, збори та інші загальнообов'язкові платежі, у тому числі ЄСВ.
Разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про заміну позивача у справі з Головного управління ДПС у Кіровоградській області на належного позивача - Головне управління ДПС у Кіровоградській області.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби від 30.09.2020 року № 893 ліквідуються як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у Кіровоградській області.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 30.09.2020 року № 529 утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у Кіровоградській області.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Встановлено, що Головне управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486) перейняло на себе повноваження, зокрема щодо представництва у суді Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606). Таким чином, суд вважає за можливе здійснити заміну відповідача у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 311 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.23).
ОСОБА_1 з 02.06.2015 р. перебуває у трудових відносинах з Олександрійським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (а.с.17,19).
09 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф100986-53, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено суму боргу в сумі 35460,47 грн. зі сплати єдиного внеску (а.с.8).
04 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-100986-53, відповідно до якої ОСОБА_1 визначено суму боргу в сумі 38760,47 грн. зі сплати єдиного внеску (а.с.9).
Згідно вказаних вимог, останні були сформовані відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Оскаржувані вимоги стосуються періоду нарахування з січня 2017 року по 2020 рік (2017 р. -8448,00 грн.,2018 р. - 9828,72 грн., 2019 р. - 11016,72грн.,2020 р. - 9595,30 грн.).
Не погодившись з вказаними вимогами про сплату боргу, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного суду викладену в постановах від 27.11.2019 (справа № 160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 (справа № 440/2149/19), від 23.01.2020 (справа № 480/4656/18), від 05.03.2020 ( справа № 824/509/19-а), від 02.04.2020 (справа № 620/2449/19) зазначив, що сплата ЄСВ особами, які проводять незалежну професійну діяльність та, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з п.2 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» № 2464-VI (Закон України № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.3 ст.1 Закону України № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на якому наполягає апелянт, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.03.2020 року у справі № 460/943/19.
За матеріалів даної справи встановлено, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Олександрійським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 2015 року по теперішній час (а.с.17,19) та Олександрійським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги за періоди 2015- 2020 роки сплачувало за позивача страховий внесок.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку позивач є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник, та як вже встановлено судом, саме на роботодавця покладено обов'язок щодо сплати єдиного внеску з його заробітної плати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.
Таким чином, як підтверджується матеріалами справи, позивач, як самозайнята особа (адвокат), поза межами Олександрійського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у вказаний період не працював, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, отже визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 в адміністративній справі №340/1266/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва