09 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/4549/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. (суддя: Сидоренко Д.В) в адміністративній справі №160/4549/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельник Юрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельник Ю.А про відкриття виконавчого провадження №64394101 від 05 лютого 2021 р.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що приватним виконавцем Мельник Ю.А. відкрито виконавче провадження з порушенням приписів статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходженням майна.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи скарги аналогічні тим, що вказані в позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що спірна постанова прийнята в межах чинного законодавства та є правомірною, оскільки у виконавчому написі №15385 від 27 січня 2021 р. на підставі якого прийнята постанова, зазначено адресу проживання боржника ОСОБА_1 у м. Києві, що відноситься до його округу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги, представники інших сторін по справі до суду не з'явилися, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального
права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельник Ю.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64394101 з примусового виконання виконавчого напису №15385 від 27 січня 2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 11 948,14 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що у виконавчому написі №15385 від 27 січня 2021 р., на підставі якого відповідачем винесено оскаржену постанову зазначено адресу проживання боржника: АДРЕСА_1 . Враховуючи подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення саме за місцем проживання (перебування) боржника, у виконавця не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу,
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 р. (далі - Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3, частини 1,2 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною 1 статті 4, частиною 5 статті 18, частини 1,2 статті 24 Закону №1404-VIIІ визначено, що у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб). Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем
проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання №6237 від 02 травня 2019 р. (а.с. 12), починаючи з 19 квітня 2018 р. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . В кредитному договорі від 07 липня 2014 р., на підставі якого в позивача виник борг, вказана адреса його проживання: АДРЕСА_3 (а.с.47). Відповідно до довідки ТОВ "Укрсплав" №1702/1 від 17 березня 2021 р. (а.с. 24), ОСОБА_1 згідно наказу №14-к від 01 квітня 2013 р. прийнятий на посаду юрисконсульта товариства та на даний час безпосередньо задіяний на умовах п'ятиденного робочого тижня в роботі підприємства за адресою: АДРЕСА_4 .
Верховним Судом в постанові від 15 липня 2021 р. у справі №380/9335/20 (К/9901/6782/21) вказано на те, що за відсутності доказів проживання та наявності майна у особи як боржника у виконавчому провадженні у місті Києві, в нього відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що зазначення у виконавчому написі №15385 від 27 січня 2021 р. адреси перебування боржника ОСОБА_1 у м. Києві, за відсутності відповідних доказів, а також доказів наявності в нього майна у м. Києві, позбавляє приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельник Ю.А. права на відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , а отже винесена ним постанова №64394101 від 05 лютого 2021 р. є протиправною та підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржене рішення без врахування всіх обставин у справі, допустив порушення норм матеріального права, що є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях у справі "Баришевський проти України", у справі "Гімайдуліна і інших проти України", у справі "Двойних проти України", у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2 270,00 грн., вони підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок відповідача. Також відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись статтями 272, 287, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 р. в адміністративній справі №160/4549/21 - скасувати та ухвалити у справі нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельник Юрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельник Юрія Анатолійовича про відкриття виконавчого провадження №64394101 від 05 лютого 2021 р.
Стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельник Юрія Анатолійовича (місто Київ, вулиця Поправки Юрія, 6, офіс 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 листопада 2021 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів, згідно частини 4 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук