19 листопада 2021 р. Справа № 440/4234/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава по справі № 440/4234/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області
про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради (далі - відповідач-1), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Позивачеві встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів на їх підтвердження.
12.05.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року у справі № 440/4234/21 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що про рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 він дізнався 15.03.2021 із мережі інтернет. Після ознайомлення зі змістом рішення КСУ від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 звернувся до відповідача із заявою з метою досудового врегулювання спору, однак, листом №І-114/01-19 від 08.04.2021 йому відмовлено у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Таким чином, враховуючи вчинення позивачем дій в порядку досудового вирішення спору у відповідності до приписів абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України строку звернення з позовом позивачем порушено не було. Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що його позов не міг бути розглянутий судом до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 та згідно п. 9 ст. 236 КАС України провадження у справі було б зупинено.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу повинна була бути виплачена разова грошова допомога відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте, дана виплата була виплачена, на думку позивача, в неналежному розмірі. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Пропущення строку на звернення з адміністративним позовом до суду позивач мотивував тим, що посилається на те, що про рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 дізнався 15.03.2021 із мережі інтернет. Позивач зазначає, що після ознайомлення зі змістом рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 звернувся до відповідача із заявою з метою досудового врегулювання спору, однак, листом №І-114/01-19 від 08.04.2021 йому відмовлено у нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Враховуючи, що позивач намагався вирішити спір у досудовому порядку у відповідності до абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС вважає, що ним не було порушено строк звернення до суду. Крім того, позивач посилався на впровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання COVID-19. У зв'язку з цим просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити цей строк.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були, чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом щодо отримання допомоги до 5 травня за 2020 рік виникло у відповідний рік виплати допомоги, тобто особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 30.03.2021. Проте адміністративний позов поданий до суду лише 23.04.2021 року.
Колегія суддів враховує, що разова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, а тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав, внаслідок неотримання такої допомоги у відповідному розмірі у 2020 році.
Таким чином, звернення позивача до суду 23.04.2021 року стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, безумовно, було здійснено з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України, сформульованою у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 про перерахунок та виплату заборгованості з державної пенсії, тобто, у категорії подібних адміністративних справ щодо обчислення, призначення, перерахунку соціальних виплат. У п. 43 зазначеної постанови Суд дійшов висновку, що: "для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
У відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №473/2236/17.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги позивача, що про рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 дізнався 15.03.2021 із мережі інтернет, оскільки зазначене не спростовує того факту, що про порушення свого права ОСОБА_1 повинен був дізнатися саме з моменту отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2020 році, а саме 23.04.2020, що підтверджується відповідною випискою з рахунку.
Разом з тим позивач міг скористатися правом передбаченим частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, однак, не вчинив вказаних дій.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на частину 4 статті 122 КАС України, якою визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки вказана норма застосовується лише у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору.
Разом з тим ані Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ані будь-яким іншим законом не передбачено можливість досудового порядку вирішення спору щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня.
Доводи позивача про вчинення дій з метою досудового врегулювання спору та отримання листа відповідача від 08.04.2021 про відмову у перерахунку одноразової грошової допомоги, колегія суддів не приймає, оскільки отримання вказаного листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через рік після отримання виплати.
Щодо доводів позивача про розгляд Верховним Судом зразкової справи №440/2722/20 як на поважність звернення до суду з цим позовом лише 23.04.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про приєднання до апеляційної скарги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації було залишити без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.
Таким чином, датою набрання законної сили рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року є 13.01.2021, при цьому з позовом ОСОБА_1 звернувся 23.04.2021. Колегія суддів зазначає, разова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, а тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав не отримавши її у 2020 році у належному розмірі, а не за результатами розгляду зразкової справи Верховним Судом, а тому колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на розгляд зразкової справи Верховним Судом.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 440/4234/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі №440/4234/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва