Головуючий І інстанції: Петрова Л.М.
09 листопада 2021 р.Справа № 440/7887/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
28.12.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 року № Ф-19358-13/7651 в сумі 2754,18 грн.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до його інтегрованої картки шляхом виключення інформації про борг на суму 2.754,18 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Також, позивач вказав, що оскільки він є найманим працівником ПАТ "Укртатнафта", тобто працює за трудовим договором на посаді начальника юридичного управління та отримує заробітну плату з якої відраховується єдиний внесок, а тому контролюючим органом безпідставно винесено вимогу № Ф-19358-13/7651 від 13.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 2754,18 грн.
У відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а тому, на переконання відповідача, закон допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим, так і страхувальником. Отримання позивачем заробітної плати та сплата роботодавцем у визначеному Законом порядку єдиного внеску, нарахованого на суму такої заробітної плати, не звільняє позивача від обов'язку сплачувати єдиний внесок за здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної із трудовою діяльністю.
Також, відповідач зазначив, що сума, зазначена в оскаржуваній вимозі № Ф-19358-13/7651 від 13.11.2020 року, буде відображена в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто ці відомості будуть використані для обчислення та призначення платнику страхових виплат. Тому відсутні підстави вважати, що нарахування єдиного внеску позивачу та одночасну сплату єдиного внеску роботодавцем спричиняє подвійну його сплату та суперечить меті запровадженого державою консолідованого податку. Окремо відповідач зазначав про те, що станом на 01.05.2020 року борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ОСОБА_1 складав 29.293,44 грн. Відділом адміністрування податків і зборів з фізичних осіб 15.05.2020 року відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 440/2731/20 інтегрована картка платника податків по єдиному внеску приведена у відповідність шляхом виключення інформації про борг на суму 26.539,26 грн. Після приведення у відповідність в інтегрованій картці платника податків залишилась облікованою заборгованість в сумі 2.754,18 грн, яка виникла за рахунок щоквартальних нарахувань за 4 квартал 2019 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Полтавській області № Ф-19358-13/7651 від 13.11.2020 про сплату боргу (недоїмки) на суму 2.754,18 грн.
Зобов'язано ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 шляхом виключення інформації про борг на суму 2.754,18 грн.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1.681,60 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудових відносин з ПАТ "Укртатнафта" не працює, та, відповідно, доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, суд дійшов висновку про те, що визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2.754,18 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Крім того, суд зазначив, що у випадку неповного та/або несвоєчасного відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущених як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок, у разі їх виявлення структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ із обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. За таких обставин, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом установлено, що з 12.03.2002 року по теперішній час ОСОБА_1 працює в ПАТ "Укртатнафта", на даний час займає посаду начальника юридичного відділу, що підтверджується довідкою ПАТ "Укртатнафта" № 4/560 від 24.12.2020 року та не заперечується відповідачем (а.с. 8).
Відповідно до довідки про суми нарахованої заробітної плати виданої ПАТ "Укртатнафта" № 13-6880 від 24.12.2020 року, позивачу за період з січня 2020 року по листопад 2020 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок (а.с. 9).
ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва № 537, виданого на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 20.07.2007 року № 7 (а.с. 13).
13.11.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19358-13/7651, якою зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. (а.с. 14)
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), згідно ч. 2 та 3 ст. 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії внормовано ст. 4 Закону № 2464-VI.
Згідно зі п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особи, які провадять у тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно зі п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску.
Із системного аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності.
Водночас, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі положень статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12.03.2002 року перебуває у трудових відносинах із ПАТ "Укртатнафта", де на цей час обіймає посаду начальника юридичного управління.
Таким чином, позивач надає правову допомогу в рамках трудових відносин з ПАТ "Укртатнафта", перебуваючи на посаді начальника юридичного управління та є працівником в межах незалежної професійної діяльності.
Згідно з довідкою про суми нарахованої заробітної плати виданої ПАТ "Укртатнафта" № 13-6880 від 24.12.2020 року ОСОБА_1 , за період з січня 2020 року по листопад 2020 року нараховувалася заробітна плата, з якої вираховувався єдиний соціальний внесок.
При цьому, відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами ПАТ "Укртатнафта", як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена в оскаржуваній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2.754,18 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу ОСОБА_1 , оскільки позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудових відносин з ПАТ "Укртатнафта" не працює, та, відповідно, доходів від незалежної професійної діяльності не отримує.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 року у справі № 820/6324/17.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення інформації про борг на суму 2.754,18 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України, для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України від 02.10.1992 року
№ 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон № № 2657-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2657-XII, інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 13.01.2011 року
№ 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В силу вимог п. 63.12 ст. 63 ПК України, інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов'язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов'язку щодо його сплати.
Враховуючи встановлення судом відсутності у ОСОБА_1 обов'язку по сплаті єдиного внеску та беручи до уваги ту обставину, що вимоги про сплату боргу виносяться податковим органом на підставі інформації наявної в інтегрованих картках платника податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача шляхом виключення інформації про борг на суму 2.754,18 грн.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц Л.В. Курило
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 19 листопада 2021 року.