Головуючий І інстанції: Петрова Л.М.
09 листопада 2021 р.Справа № 440/38/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
04.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.11.2020 року № Ф-132754-50 на загальну суму 11.802,84 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що на неї розповсюджується дія ч. 4 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) в частині звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерів, оскільки вона є пенсіонером за віком згідно посвідчення, виданого на території Російської Федерації. Зазначає, що ст. 4 Закону № 2464-VI не конкретизує, за яким законодавством особі має бути призначена пенсія.
У відзиві на адміністративний позов ГУ ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів. Згідно облікових даних, заборгованість позивача станом на 31.10.2020 року становила 11.802,84 грн, тому ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу на вказану суму боргу. Зазначає, що позивач звільняється від сплати ЄСВ тільки якщо вона є пенсіонером за Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
У відповіді на відзив, позивач зазначала, що вона у позовній заяві не оспорює суму нарахованого єдиного внеску, та повноваження відповідача щодо формування та направлення вимоги про сплату боргу, натомість наполягає на тому, що вона повністю відповідає критеріям, що встановлені ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, зокрема, не бере участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, досягала відповідного віку та отримує пенсію за віком, а тому звільнена від сплати за себе єдиного внеску.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.11.2020 року № Ф-132754-50.
Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн.
Висновок суду вмотивований тим, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації та має посвідку на постійне проживання в України серії НОМЕР_1 з 30.11.2016 року (а.с. 6).
ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець, номер запису № 2 577 001 0003 008885 та перебуває на обліку в податкових органах з 10.05.2002 року, та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с. 9, 10).
Позивач отримує пенсію по старості, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , видане УПФ РФ в м. Ханти-Мансійську автономного округу - Югра (а.с. 11).
09.11.2020 року ГУ ДПС у Полтавській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-132754-50 на суму 11.802,84 грн станом на 31.10.2020 (а.с. 12).
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
За приписами ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 24 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом(абзац 22 статті 1).
Аналогічно, абзац 17 ст. 1 Закону № 1058-IV непрацездатними особами визнає осіб, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до закону.
Розглядаючи у системному взаємозв'язку вказані норми Закону № 1058-IV та положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного ст. 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.
У зв'язку з цим застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування замість обов'язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов'язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.
Однак визначення статусу «пенсіонера за віком» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов'язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.
Сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у ст. 7 Закону № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат.
Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.
Як установлено судом, ОСОБА_1 з 26.07.2007 року призначено пенсію по старості відповідно до Закону Російської Федерації «Про державні пенсії в Російській Федерації». Таким чином, позивач особистої участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не приймала.
На підставі системного аналізу та з огляду на правовий зміст наведених вище положень законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки означені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів задовольняє вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області, скасовує судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 09.11.2020 року № Ф-132754-50, та приймає нове судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо доводів позивача про регулювання відносин, що виникли між позивачем та відповідачем, Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, колегія суддів зазначає, що означена Угода захищає права громадян у сфері пенсійного забезпечення, а не справляння податків і зборів.
Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права (п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 19 листопада 2021 року.