ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2021 року м. Київ № 826/23011/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши заяву представника позивача Кулініча А.П. про зміну способу виконання рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Європейсбкий газовий банк" Оберемко Романа Анатолійовича
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемко Р.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2019, залишеним без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2019, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" Оберемко Р.А. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 348908 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014р. в національній валюті України в розмірі 200 000,00 грн.
20.12.2019 по адміністративній справі № 826/23011/15 видано виконавчий лист.
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява від представника позивача про зміну способу виконання судового рішення по справі. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до оголошення, яке розміщено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07.11.2019, строк, на який було призначено Уповноважену особу, закінчився 17.11.2019. Тривалий судовий розгляд даної справи, на думку заявника, позбавив позивача права на отримання гарантованого йому ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів за вкладом, адже завершення процедури ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" (далі - Банк) до набрання законної сили рішення суду у цій справі унеможливлює подання додаткової інформації про рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачем у Банку відповідно до договору №348908 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014, за яким позивач має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у сумі 200000 грн., і як наслідок отримання гарантованої суми за вкладом. З наведених обставин просить суд змінити спосіб виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №826/23011/15 шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 кошти у сумі 200000 грн за вкладом, який був розміщений на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Європейський газовий банк» відповідно до договору №348908 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2021 заяву представника позивача Кулініча А.П. про зміну способу виконання рішення в адміністративній справі призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву представника позивача, суд знайшов підстави для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Так, згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Як встановлено судом першої інстанції, що згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Фонду, відповідно до ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 11.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10691110087028819 про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи, а отже, ліквідація Банку вважається завершеною, а Банк ліквідованим, строк, на який було призначено Уповноважену особу, закінчився 17.11.2019.
Згідно з частини 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Нормою пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Отже, у разі звернення позивачем (стягувачем) рішення суду у визначеній частині до примусового виконання, виконавчий лист, боржником за яким визначена Уповноважена особа, може бути повернутий органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання в порядку ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, ліквідація Банку є обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення суду у цій справі.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 16.09.2020 по справі №826/9960/15, що винесена за результатом розгляду клопотання вкладника ліквідованого банку про встановлення судового контролю за виконанням постанови Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі в частині зобов'язання уповноваженої особи включити особу, яке звернулась із клопотанням, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, та подати до Фонду додаткову інформацію про цю особу як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту).
Верховний Суд звернув увагу, що обставина припинення Банку і норма частини 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право позивача на отримання якої встановлено у рішенні суду, що набрало законної сили, оскільки норми цього Закону не передбачають припинення (скасування) цього права вкладника у зв'язку з припиненням Банку, а положення частини 4 статті 26 Закону №4452 не визначають вказану обставину (припинення Банку) як підставу не відшкодування Фондом коштів.
Крім цього, суд зважає на те, що заява про виплату відшкодування подана позивачем Уповноваженій особі, а спір щодо виплати такого відшкодування ініційований, до подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію Банку як юридичної особи і вирішений судом.
В аспекті ефективного захисту і поновлення порушеного права позивача та з огляду на обставину припинення Банку, судом враховано положення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" статті 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, №66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, №49429/99).
У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Протоколу №1. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (п. 35, №68385/10 та №71378/10).
У справі, яка розглядається, норма частини 7 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про припинення виплат гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами не створює законодавчих умов, за яких вкладника можна позбавити своєї власності. Напроти, як вже зазначав суд, Закон №4452 не передбачає припинення у особи права на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом у зв'язку з припиненням банку і не відносить вказану обставину до підстав, за яких виплата відшкодування Фондом не проводиться. Відтак, позивач має законне сподівання на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, яке захищається ст. 1 Протоколу №1. Відсутність у національному законодавстві процедури відшкодування гарантованої суми у розмірі вкладу після припинення Банку не може бути підставою для відмови в поновленні порушеного права позивача.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд вважає, що відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду у межах 200000 грн. є виплатою гарантованою державою, яка здійснюється Фондом за рахунок його коштів, а не коштів Банку, і те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено припинення у особи права на одержання суми гарантованого відшкодування за вкладом у зв'язку з припиненням банку і не віднесено вказану обставину до підстав, за яких виплата відшкодування Фондом не проводиться, беручи до уваги, що порушення вказаного права позивача допущено внаслідок протиправної бездіяльності Уповноваженої особи, а також враховуючи закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права і визначену у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мету, яка полягає, серед іншого, у захисті прав і законних інтересів вкладників банків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни способу виконання п. 2 резолютивної частини рішення суду від 16.07.2019 у цій справі шляхом зобов'язання Фонду відшкодувати позивачу його кошти за вкладом у розмірі 200000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 378 КАС України, суддя, -
1. Заяву представника позивача Кулініча А.П. про зміну способу виконання рішення в адміністративній справі №826/23011/15 - задовольнити.
2. Змінити спосіб виконання пункту 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №826/23011/15 шляхом зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1 кошти у сумі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок) за вкладом, який був розміщений на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" відповідно до договору №348902 банківського вкладу з фізичною особою від 17.06.2014.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст.293-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська