ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2021 року м. Київ № 640/27278/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до ОСОБА_1 Офісу Генерального прокурора Запорізької обласної прокуратури
провизнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів
за участі:
Позивача - ОСОБА_1 ,
представник Відповідача 1 - Були Р.Б.,
представника Відповідача 2 - Стретович М.О.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі також - Відповідач 1, Офіс), Запорізької обласної прокуратури (далі також - Відповідач 2, облпрокуратура), в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Заступника прокурора Запорізької області, за період з 26.05.2021 по 27.08.2021.
2. Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь Позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Заступника прокурора Запорізької області, за період з 26.05.2021 до 27.08.2021 у сумі 134 639,05 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки Відповідачем 1 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, допущене до негайного виконання у частині поновлення Позивача на відповідній посаді, виконано лише 27.08.2021, тож він має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.
Представник Відповідача 1 подав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив про його необґрунтованість з огляду на те, що судове рішення у справі № 640/23266/19 не відповідає ні фактичним обставинам, ні вимогам нормативних актів, проте було виконано Відповідачем 1, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог. Одночасно, у судовому засіданні 04.11.2021 представник Відповідача 1 підтвердив обставини затримки виконання судового рішення.
Представник Відповідача 2 подав суду письмовий відзив на позов, в якому наголосив, що Відповідач 2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є особою, уповноваженою виконувати рішення про поновлення на роботі, тож затримка виконання судового рішення допущена не з вини Відповідача 2.
Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, заслухавши їхні пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, окрім іншого: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора № 460к від 25.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області та з органів прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької обласної прокуратури та в органах прокуратури з 29.10.2019. В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької обласної прокуратури та в органах прокуратури з 29.10.2019 - рішення допущено до негайного виконання.
Наказом Генерального прокурора Офісу від 27.08.2021 № 278к скасовано наказ Генерального прокурора № 460к від 25.10.2019 та поновлено Позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області з 29.10.2019.
Оскільки судове рішення від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19 в частині його негайного виконання, фактично виконано Відповідачем 1 лише 27.08.2021, Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення з 26.05.2021 по 27.08.2021.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам і поясненням сторін (їх представників) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 39 Закону України «По прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, окрім іншого, посада заступника керівника обласної прокуратури є адміністративною посадою обласної прокуратури.
Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2, 3, 6 - 8, 11 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України (частина четверта статті 39).
Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 1 - 8, 11 - 13 частини другої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором у встановленому законодавством порядку.
За приписами пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «По прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурорів на адміністративні посади призначає та звільняє їх з адміністративних посад Генеральний прокурор.
Разом з тим, оскільки норми спеціального законодавства, а саме Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, не визначають прядок та умови поновлення на посадах звільнених прокурорів, судом до спірних правовідносин застосовано норм загального законодавства.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі також - КЗпП України), який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно до частин першої, другої, восьмої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі статтею 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При цьому, положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, у разі, якщо працівник не вчинив будь-яких додаткових дій щодо його реалізації (у тому числі, пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі).
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За приписами частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Таким чином, поновлюючи судовим рішенням особу на посаду, суд накладає обов'язок на роботодавця виконати таке рішення без жодних умов чи дій зі сторони працівника.
При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення (постановлення).
Одночасно суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду від 06.06.2018 у справі №813/1017/16, від 31.03.2020 у справі № 819/991/18.
З огляду на зазначене суд враховує, шо відповідно до частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Окрім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Отже, з дня ухвалення судового рішення від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19 про поновлення Позивача на роботі, у Відповідача 1 виник обов'язок щодо його обов'язкового виконання.
Разом з тим, як встановлено судом та зазначено в описовій частині рішення, судове рішення від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19 в частині його негайного виконання, фактично виконано Відповідачем 1 шляхом видання наказу лише від 27.08.2021 № 278к, що не заперечується та не спростовується Відповідачем 1, тож Позивач має право на стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення з 26.05.2021 по 27.08.2021.
В даному випадку середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі також - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до визначених Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України норм тривалості робочого часу у 2021 році, загальна кількість робочих днів за період з 26.05.2021 по 27.08.2021 становить 65 днів.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства та встановлені обставини, у тому числі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, судом здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 26.05.2021 по 27.08.2021, розмір якого становить 134 639,05 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень 05 копійок)та підлягає стягненню з Відповідача 1.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідач 1 не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, Відповідач 2 прав та законних інтересів Позивача у спірних правовідносинах не порушував.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами (їх представниками) докази та пояснення по суті спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26.05.2021 по 27.08.2021.
3. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 640/23266/19, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області за період з 26.05.2021 до 27.08.2021 у сумі 134 639,05 грн.
4. В іншій частині - відмовити повністю.
5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у межах суми стягнення за один місяць.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15).
ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ПРОКУРАТУРА (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: 69005, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Матросова Олександра, будинок 29А).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 17.11.2021.
Суддя П.О. Григорович