ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 листопада 2021 року м. Київ № 160/14932/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправним нормативно-правового акту в частині,
Пр-к відповідача, Вишневська Г.С.
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12.11.2020 з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним в окремій частині главу 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2021 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
В Офіційному віснику України, 2021, 51, відповідачем здійснено публікацію оголошення про відкриття провадження в даній адміністративній справі, докази чого долучено до матеріалів справи в підготовчому засіданні 15.07.2021.
Ухвалою від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
В судові засідання 29.09.21 і 04.11.2021 позивач не прибула, будучи належним чином повідомленою про дату час та місце проведення судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи. Оскільки відповідач наполягав на розгляді справи за відсутності позивача, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті заявлених позовних вимог без особистої участі позивача.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив. Посилається на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки передумовою для подання даного позову стала незгода позивача із правомірністю дій АТ «Криворіжгаз» щодо проведення експертизи газового лічильника позивача, а не дії / рішення Нацкомісії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
22.06.2019 року працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за адресою домоволодіння позивача: АДРЕСА_1 , було складено Акт про порушення № 64 від 22.06.2019 року, відповідно до якого було виявлено порушення Кодексу газорозподільних систем, затверджених Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року, а саме: підозра на несанкціонований відбір природного газу споживача шляхом несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, а саме не витримав перевірку на мінімальні витрати при включенні 1-го пальника газової плити протягом п'яти хвилин. Акт про порушення підписано позивачем без зауважень.
22.06.2019 року представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» було проведено демонтаж лічильника газу, про що було складено відповідний Акт № 543, який було підписано представниками товариства та споживачем ОСОБА_1
22.06.2019 року представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» було складено Акт про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи № 64. Даний Акт підписано представниками АТ «Криворіжгаз» та позивачем ОСОБА_1 без зауважень.
Також 22.06.2019 року було складено протокол № 166 щодо направлення ЗВТ на експертизу. 26.06.2019 року, за участі споживача, було проведено експертизу лічильника газу та складено відповідний Акт експертизи лічильника газу № 1258. Під час проведення експертизи комісія прийшла до наступного висновку: змінено конструкцію відлікового механізму шляхом додавання стороннього предмету у середину відлікового механізму - пластини, на яку кріпиться одне з калібрувальних коліс, які не відповідають заводському виконанню, на яких змінено розмір та кількість зубців. Дані порушення здійснені прихованими заходами, є наслідком несанкціонованого втручання у лічильник газу та призвели до недостовірності показів. Лічильник непридатний до подальшої експлуатації.
За результатами розгляду Акту про порушення № 64 від 22.06.2019 року, на засіданні комісії, що відбулось 04.07.2019 року, за участі споживача ОСОБА_1 , прийнято рішення про задоволення Акту та виконання нарахування за необлікований об'єм природного газу за період з 22.06.2018 року, за дванадцять місяців до виявлення порушення та його усунення, по 22.06.2019 року, виявлення порушення та демонтаж ЗВТ, в розмірі 68661,78 грн., виходячи з 30% від розрахованої відповідно до Кодексу ГРС суми 228872,61 грн.
Главою 10 розділу ХХ Кодексу газорозподільних систем визначено порядок проведення експертизи ЗВТ та пломб.
Вважаючи протиправними дії щодо проведення АТ «Криворіжгаз» експертизи газового лічильника, позивач намагається захистити власні порушені права шляхом оскарження окремої частини глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, при цьому не вказуючи, яка конкретно оскаржувана окрема частина глави 10 порушує її права, а обґрунтування позовних вимог зводиться виключно до формулювання про те, що оскаржувана частина Кодексу не відповідає Конституції та законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин позивач звернулась до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у Законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі 9901/216/19, постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі 522/3665/17).
Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним (благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; у позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до інформації ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95516285), Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року №177/1684/19, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2021, позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за необлікований (донарахований) об'єм природного газу, - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», з подальшим перерахуванням на рахунок № НОМЕР_1 у АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 033413397, заборгованість за необлікований об'єм природного газу в розмірі 68661 (шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 78 копійок та в рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи лічильника газу 3636 (три тисячі шістсот тридцять шість) гривень 29 копійок, а всього 72298 (сімдесят дві тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 07 копійок.
Підставою для ухвалення Криворізьким районним судом Дніпропетровської області вказаного рішення, як вбачається з мотивувальної частини, стала експертиза лічильника газу Самгаз G-4, №4206921, 2014 р.в., проведена 26.06.2019, за результатами якої складно акт №1258, відповідно до якого виявлено порушення: змінено конструкцію відлікового механізму шляхом додавання стороннього предмету у середину відлікового механізму - пластини, на яку кріпиться одне з калібрувальних коліс, які не відповідають заводському виконанню, на яких змінено розмір та кількість зубців. Дані порушення здійснені прихованими заходами, є наслідком несанкціонованого втручання у лічильник газу та призвели до недостовірності показів. Лічильник непридатний до подальшої експлуатації».
Оскільки позивачем в рамках цивільного судочинства не оскаржувались дії АТ «Криворіжгаз» щодо правомірності проведення експертизи лічильника, то сама по собі суб'єктивна незгода позивача із окремими положеннями глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільчих систем не зможе призвести до звільнення позивача від цивільно-правової відповідальності, внаслідок чого підстави для задоволення даного позову відсутні.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що як позовна заява так і матеріали справи не містять жодного обґрунтування позивача з приводу того, чим конкретно окремі положення глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільчих систем порушують її права та/або інтереси, а суд за таких обставин не власний розсуд не вбачає підстав для здійснення детального аналізу процедури прийняття відповідачем оскаржуваного в частині акту, оскільки невірно обраний спосіб захисту та одночасно відсутність доказів порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від дотримання або не дотримання НКРЕКП процедурних моментів при прийнятті глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільчих систем.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39369133, адреса: 03057, м.Київ, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 17.11.2021.
Суддя П.О. Григорович