ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 листопада 2021 року м. Київ № 640/8586/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд, визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки фактичного остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.12.2017 року по 24.02.2021 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/8586/21 та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30 квітня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в тексті якого останнім заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку на звернення до суду.
Відповідачем зазначено про те, що остаточний розрахунок при звільнені позивача проведено 30.11.2017 року, проте позивач з даним позовом звернувся лише 24.03.2021 року, тобто більше ніж через 3 роки після отримання належних йому при звільненні коштів.
В свою чергу, позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому викладено заперечення на заяву про залишення позову без розгляду, обґрунтовані тим, що строк звернення до суду з чим позовом не пропущено, оскільки днем фактичного остаточного розрахунку є 24.02.2021 року, а позовну заяву подано в місячний строк.
Суд, розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення, що не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Разом з тим, Верховний Суд в правових позиціях, висловлених у постановах від 04.12.2019 у справі № 815/2681/17, від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19, акцентує увагу, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 цього Кодексу) .
З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 24.02.2021 року, що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку. До суду з цим позовом, як вбачається з відбитку календарного штемпеля, ОСОБА_1 звернувся 25.03.2021 року.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду в установлений процесуальним законом місячний строк.
Крім того, під час вивчення матеріалів справи, судом встановлено, що в останніх не містяться докази необхідні для вирішення даної справи, у зв'язку з чим у суду виникла необхідність у їх витребуванні.
Частинами 1 та 4 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
З метою забезпечення повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про необхідність витребувати у Служби безпеки України довідку про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 7 ст. 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Керуючись ст. ст. 122, 240, 241, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду.
2. Витребувати у Служби безпеки України довідку про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
3. Надати через канцелярію суду (або надіслати поштою) Окружному адміністративному суду міста Києва (01051, м.Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус 1), з посиланням на реквізити даної ухвали, витребувану довідку протягом п'яти днів, з дня отримання зазначеної ухвали суду.
4. У разі неможливості подання суду матеріалів, що витребовуються ухвалою - надати суду обґрунтовані письмові пояснення із зазначенням поважних причин неможливості її надання.
5. Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда