ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 листопада 2021 року 10:36 № 640/5814/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД"
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участі представників сторін:
від позивача - Парчевський В.Ю.,
від відповідача - Дащенко О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року №00002380701, №00002390701.
Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки акту від 18 листопада 2020 року №334/28-10-07-01-02 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість» ґрунтуються тільки на ненаданні документів посадовим особам, які проводили перевірку. Позивач вказує, що оригінали первинних бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт» було вилучено Прокуратурою міста Києва, про що позивач повідомив відповідача. З огляду на викладене, позивач вважає висновки згадуваного акту перевірки безпідставними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України позивач міг звернутись до правоохоронного органу з метою отримання вилучених у нього документів для забезпечення відповідача первинними бухгалтерськими документами. Також відповідач вказує, що ним було зроблено запит до Прокуратури міста Києва з метою отримання вилучених у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" первинних бухгалтерських документів, проте станом на час складання акту від 18 листопада 2020 року №334/28-10-07-01-02 документи від Прокуратури міста Києва не надійшли.
З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами правомірність формування від'ємного значення з ПДВ за перевіряємий період.
У відповіді на відзив позивач наголошує, що відповідач був обізнаний про вилучення первинних бухгалтерських документів, отже висновки відповідача, викладені в акті від 18 листопада 2020 року №334/28-10-07-01-02, є передчасними та не підтвердженими належними доказами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13 травня 2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Офісом великих платників податків Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт від 18 листопада 2020 року №334/28-10-07-01-02 (далі - акт перевірки).
Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до завищення водоємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 36 607 959 грн та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість до сплати на суму 14 233 719 грн.; пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, яким передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 25020 року:
-№00002380701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21 350 578,50 грн (за основним платежем 14 233 719,0 грн за штрафними (фінансовими) санкціями );
-№00002390701, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 36 607 959,0 грн.
Рішенням Державної податкової служби України від 17 лютого 2021 року №3732/6/93-00-06-01-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року №00002380701, №00002390701 без змін.
Незгода позивача із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Так, з акту перевірки вбачається, що позивачем віднесено до податкового кредиту в декларації за серпень 2020 року від 17 вересня 2020 року №9235800795 суму податку на додану вартість у розмірі 50 841 678 грн, яка згідно додатку №5 до згадуваної податкової декларації сформована за рахунок взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт».
Офісом великих платників податків Державної податкової служб у зв'язку із проведенням документальної позапланової виїзної перевірки вручено запит №1 від 30 вересня 2020 року щодо надання документів до перевірки, зокрема, по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт».
Листом від 02 жовтня 2020 року №02-10 позивач повідомив, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року по справі №1-кс/761/18544/2020 за результатом розгляду матеріалів кримінального провадження №42020000000000478 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205-1, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 209 Кримінального кодексу України, проведено обшук у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», в ході якого вилучено документи, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагроматндарт», а саме: видаткові накладні за липень 2020 року - вересень 2020 року, специфікації за липень 2020 року до договорів поставок, рахунки на оплату за серпень 2020 року - вересень 2020 року.
Відповідач листом від 05 жовтня 2020 року №21957/7/28-10-07-01 звернувся до Головного слідчого управління Державної фіскальної служби України про надання доступу до вилучених документів.
Листом від 19 жовтня 2020 року №4631/5/9999-03-01-16 Головне слідче управління Державної фіскальної служби України повідомлено про надання доступу до вилучених документів, які вилучено в ході проведення обшуку.
Крім того, позивачем на виконання вимоги Прокуратури міста Києва від 21 серпня 2020 року №04/2/4/3-11715-20 в рамках кримінального провадження №42020100000000046 за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, листом від 18 вересня 2020 року №21/09/20-1 передано до Прокуратури міста Києва оригінали таких документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагроматндарт»: договори від 01 лютого 2019 року, від 05 лютого 2020 року, від 20 липня 2020 року, від 27 липня 2020 року, від 07 серпня 2020 року, від 26 серпня 2020 року, від 01 вересня 2020 року, від 07 вересня 2020 року, від 14 вересня 2020 року, від 03 січня 2020 року, від 26 січня 2018 року, від 03 січня 2019 року; рахунки на оплату за лютий - березень 2020 року, червень-вересень 2020 року, видаткові накладні за мічень-лютий 2020 року, червень 2020 року, рахунки-фактури за січень-лютий, червень 2020 року, специфікації за січень-лютий, червень 2020 року, прибуткові накладні за січень-лютий 2019 року, вересень 2019 року, листопад-грудень 2019 року, рахунки на оплату за січень-лютий 2019 року, вересень-листопад 2019 року.
У зв'язку з викладеним відповідачем складено акти про ненадання документів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» від 03 листопада 2020 року №25/28-10-07-01-01 та від 11 листопада 2020 року №36/28-10-07-01-01.
Також, відповідач листами від 05 жовтня 2020 року №5872/9/28-10-07-01 та від 23 жовтня 2020 року №6294/8/28-10-07-01-01 звернувся до Прокуратури міста Києва про надання копій документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД». Станом на дату підписання акта перевірки Прокуратурою міста Києва відповідь на запит відповідача не надано.
З огляду на викладене, відповідач вказує на порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.
Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України уразі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року N 22 за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, терміни проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків можуть бути перенесені у випадках та на строк, які визначені пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу. Про перенесення термінів проведення перевірки видається відповідний наказ із зазначенням строку та обставин, що спричинили таке перенесення, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під підпис або надсилається у порядку, передбаченому статтею 42 Кодексу.
Такий наказ видається на підставі складеного посадовими особами органу ДФС акта довільної форми, в якому зафіксовано документально підтверджені факти, що призвели до неможливості проведення перевірки у терміни, вказані у направленні та наказі.
При цьому орган ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує оформлення документів та вжиття заходів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.7 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій.
Одночасно пунктом 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року N 22 визначено, що у разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.
В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.
На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій.
У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДФС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.
У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДФС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.
Новий наказ про проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються. У разі якщо терміни, визначені пунктом 44.5 статті 44 Кодексу, достроково скорочуються - видається наказ про поновлення перевірки не пізніше наступного робочого дня, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
За вказаних вимог чинного законодавства, суд зауважує, що у разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.
При цьому, лише після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року справа № 815/2488/15 (N К/9901/31733/20).
Як зазначено вище, листом від 02 жовтня 2020 року №02-10 позивач повідомив відповідача, зокрема, про те, що на виконання вимоги Прокуратури міста Києва від 21 серпня 2020 року №04/2/4/3-11715-20 в рамках кримінального провадження №42020100000000046 за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, листом від 18 вересня 2020 року №21/09/20-1 передано до Прокуратури міста Києва оригінали документів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагроматндарт».
Судом встановлено, що відповідач листами від 05 жовтня 2020 року №5872/9/28-10-07-01 та від 23 жовтня 2020 року №6294/8/28-10-07-01-01 звернувся до Прокуратури міста Києва щодо надання копій документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» та станом на дату підписання акта перевірки Прокуратурою міста Києва відповідь та доступ до документів на запит відповідача не надано.
За приписами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Як зазначено вище, відповідачем складено акти про ненадання документів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» від 03 листопада 2020 року №25/28-10-07-01-01 та від 11 листопада 2020 року №36/28-10-07-01-01
Суд наголошує, що в даному випадку позивач не відмовлявся надавити запитувані документи, оскільки можливість їх надання у позивача була відсутня.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв'язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, з посиланням на перелік первинних документів, складеними за наслідками господарських відносин.
При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв'язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
Так, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704; далі - Положення).
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Згідно із підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 пункту 2 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Згідно із статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
З акту перевірки вбачається, що фактично відповідачем використано інформацію, що міститься і АІС «Податковий блок» по контрагенту Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт» .
Відповідачем, ані в акті перевірки, ані в заявах по суті справи, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Відповідно до вимог податкового законодавства України, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
В акті перевірки зазначено та не заперечується відповідачем, що податкові накладні, виписані за результатами здійснення господарських операцій за перевіряємий період з контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагростандарт», зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, визначенні податковим законодавством.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пункту 200 абзац «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є безпідставним та не знайшли підтвердження під час розгляду справи в суді, а тому податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року №00002380701, №00002390701 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Суд наголошує, що в акті перевірки не наведено жодних змістовних обставин, які б свідчили про порушення позивачем приписів податкового законодавства, висновки контролюючого органу будуються виключно відсутністю у позивача документів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на ного обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2020 року №00002380701, №00002390701.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 42, приміщення 42/1, код ЄДРПОУ 35917124) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г, код ЄДРПОУ 44082145) судовий збір в сумі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2021 року