18 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/11366/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Кутукова С.О.,
представника відповідача Андрющенка Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 30 вересня 2020 року про затвердження висновку службового розслідування від 30 вересня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати акт № 5 форми Н-1 (НПВ) від 18 червня 2021 року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що начальник ГУНП в Чернігівській області прийняв протиправне рішення про затвердження висновку службового розслідування в частині встановлення обставин та причин отримання позивачем травми.
Позивач зазначає, що комісія прийшла до висновку про наявність нещасного випадку не обгрунтовано та передчасно висновку.
Також позивача зазначає, що акт № 5 форми Н-1 (НПВ) від 18 червня 2021 року прийнятий на підставі висновків поверхнево проведеного службового розслідування, без самостійного встановлення обставин, без відібрання від нього та свідків події пояснень. А самі результати, які викладені у такому висновку службового розслідування, ґрунтуються на припущеннях.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області) від 1 вересня 2020 року № 1515 було призначено службове розслідування, в тому числі у відношенні позивача, начальника СРПП № 4 Менського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 , та утворено дисциплінарну комісію. Виданню такого наказу передувала подія 9 серпня 2020 року, а саме: отримання позивачем тілесних ушкоджень в ході виконання службових обов'язків.
За результатами проведеного службового розслідування комісією був складений висновок службового розслідування від 30 вересня 2020 року. Цей висновок затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області, про що є відповідна відмітка на першій сторінці висновку.
Висновком службового розслідування від 30 серпня 2020 року встановлено, що тілесні ушкодження 9 серпня 2020 року позивач отримав під час перебування на службі з власної необережності. Також цим висновком визначено, що отримані ним травми за обставин описаної події не пов'язані з виконанням службових обов'язків, а подальше проведення службового розслідування завершено.
За результатами службового розслідування було складено акт № 5 форми Н-1 (НПВ) від 18 червня 2021 року.
Не погодившись з вказаними вище висновком та актом, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
09 серпня 2020 року позивач перебував на добовому чергуванні в Менському ВП ГУНП в Чернігівській області.
В обідній час до відділу через лінію «102» надійшло повідомлення про неправомірну поведінку громадянина.
Отримавши таку інформацію, позивач та сержант поліції ОСОБА_2 , який також був на добовому чергуванні, виїхали на виклик. Прибувши на місце події, ними було виявлено чоловіка, який порушував громадський порядок, зокрема, нецензурно висловлювався щодо інших осіб та провокував бійку. Підійшовши до зазначеного чоловіка, позивач впізнав у ньому раніше судимого ОСОБА_3 , а також зрозумів, що ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки його рухи були хаотичними, а мова була незв'язною.
Оцінивши загальну обстановку місця події, провівши поверхневий огляд особи, як того вимагає ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію України», шляхом здійснення візуального огляду ОСОБА_3 , позивач та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_3 пройти до службового автомобіля для подальшого транспортування до відділення поліції.
На таку пропозицію ОСОБА_3 погодився та почав добровільно рухатися в бік службового автомобіля. В цей час до нас підійшла жінка, яка почала підбурювати ОСОБА_3 на конфлікт з поліцейськими. ОСОБА_3 піддався на агресивні підбурювання жінки та змінив свою поведінку по відношенню до поліцейських. ОСОБА_3 різко відмовився виконувати подальші вказівки позивача та почав чинити супротив під час поміщення до службового автомобіля.
Так, ОСОБА_3 , на вимогу присісти, ліг на заднє сидіння службового автомобіля та витягнув ноги на зовні, чим спричинив перешкоди для закриття дверцят службового автомобіля. На вимогу позивача прибрати ноги він не відреагував і позивач був змушений нахилитися до нього, щоб повернути його у сидяче положення.
В цей момент позивач побачив у ОСОБА_3 в руках ніж, і останній, з погрозою вбити його, замахнувся для нанесення удару в область тулуба позивача.
В свою чергу, позивач побачив ніж та встиг схопити його лівою рукою, у зв'язку із чим і отримав тілесні ушкодження. В подальшому, позивача було госпіталізовано до лікарні.
Про такі обставини в ході проведення службового розслідування позивач повідомив комісію. Також в ході проведення службового розслідування був опитаний сержант поліції ОСОБА_2 , який перебував з позивачем на місці події того дня та в подальшому надав аналогічні пояснення.
Крім того, у висновку службового розслідування комісія послалася на пояснення заступника начальника СВ Менського ВП капітана поліції ОСОБА_4 , який також був 9 серпня 2020 року на добовому чергуванні. З його слів комісія зазначила, що за фактом поранення позивача були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 345 Кримінального кодексу України. В рамка такого кримінального провадження особу, яка нанесла позивачу тілесні ушкодження 9 серпня 2020 року, було затримано та 10 серпня 2020 року повідомлено їй про підозру.
У висновку службового розслідування зазначається, що довести чи спростувати пояснення позивача, а також надати обґрунтовану оцінку його діям не представилось можливим. Разом із тим, комісія у висновку службового розслідування зазначає, що позивач порушив положення ст.ст. 34 та 44 Закону України «Про Національну поліцію України», а саме: не здійснив самозахисту, не впевнився у відсутності у громадянина речей, які можуть становити загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб, також не створив достатніх умов, направлених на страхування дій поліцейського. Комісія стверджує, що зазначені вище умови не дозволили позивачу захистити себе від ОСОБА_3 .
У висновку комісії зазначається, що позивач поверхнево оглядав ОСОБА_3 по прибуттю на місце події та перед посадкою до службового автомобіля, як того вимагають положення ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію України», шляхом здійснення візуального огляду особи.
Таким чином комісія зробила висновок, що отримання позивачем тілесних ушкоджень відбулося з його власної необережності.
При цьому, суду не представлено доказів притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за означені вище події.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Статут) службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки препозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Натомість, комісією в ході проведення службового розслідування зазначена норма Статуту виконана не була. В свою чергу, це призвело до порушення мого конституційного права на належний соціальний захист, передбаченого положеннями ст. 46 Конституції України.
Відповідно до підп. 1 п. 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 7 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок) службове розслідування має встановити, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування. Разом із тим, комісія у висновку службового розслідування зазначає, що не може підтвердити або спростувати мої пояснення, відповідно, комісія не могла жодним чином встановити наявність у мене складу дисциплінарного проступку. Отже, комісія повинна була закрити відносно мене службове розслідування за відсутності в моїх діяннях складу дисциплінарного проступку, всі обставини події трактувати на мою користь та зазначити про прямий зв'язок між виконанням мною службових обов'язків та отриманими травмами. Зі свого боку, начальник ГУНП в Чернігівській області не мав права затверджувати висновок службового розслідування від 30 вересня 2020 року, що оспорюється. Навпаки, начальник ГУНП в Чернігівській області зобов'язаний призначити розслідування нещасного випадку за фактом мого травмування. Однак, комісія та начальник ГУНП в Чернігівській області таких своїх обов'язків не виконали та позбавляють мене права на визначення зв'язку травм з проходженням служби та виконання службових обов'язків, як наслідок, отримання від держави належного соціального захисту та допомоги за втрату здоров'я.
Згідно п.п. 2, 9 розділу VI Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Тобто, саме керівник за результатами проведеного комісією службового розслідування своїм рішенням затверджує суть, обставини та погоджується з висновками комісії, викладеними у висновку службового розслідування, а також підтверджує, що службове розслідування комісією проведено повно, об'єктивно, всебічно та неупереджено, з дотриманням прав та законних інтересів особи щодо якої проводилося таке службове розслідування. Таке рішення керівника виражається у написі (грифі) «Затверджую». Рішення про затвердження висновку розслідування - це спосіб введення такого висновку в дію, тобто, набрання висновком чинності.
З досліджених судом матеріалів справи обнозначно вбачається, що в діях позивача взагалі відсутній склад дисциплінарного проступку. Це також підтверджується і не застосуванням до нього такого стягнення.
Натомість, наявні всі підстави для проведення розслідування нещасного випадку за фактом отримання ним 9 серпня 2020 року тілесних ушкоджень в саме ході виконання службових обов'язків.
При цьому про умисне завдання ОСОБА_3 позивачу тілесних ушкоджень 9 серпня 2020 року та винність його дій свідчить вирок Менського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2021 року, який набрав законної сили 18 травня 2021 року згідно листа суду.
За таких підстав судом встановлено, що висновок службового розслідування Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 30 вересня 2020 року за фактом отримання тілесних ушкоджень начальником СРПП №4 Менського ВП ГУНП області майором поліції ОСОБА_1 є не обгрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
В акті № 5 форми Н-1 (НПВ) від 18 червня 2021 року, а саме у висновку комісії зазначається, що за фатом отримання позивачем тілесних ушкоджень 9 серпня 2020 року проводилося службове розслідування, яким встановлено, що він отримав тілесні ушкодження з власної необережності, не дотримавшись заходів особистої безпеки.
У висновку комісія зазначає, що у ході розслідування нещасного випадку встановлено, що позивач, під час затримання ОСОБА_3 , порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про національну поліцію». Тому комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який трапився зі мною 9 серпня 2020 року стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Приймаючи таке рішення комісія послалася на ч. З п. 8 розділу III Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 5 жовтня 2020 року № 705.
Таким чином судом встановлено, що цей акт є похідним від визнаного судом протиправним висновку службового розслідування. Від так і сам акт є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1816,00 грн. та витати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп.Перемоги, буд.74, м.Чернігів,14000) про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 30 вересня 2020 року за фактом отримання тілесних ушкоджень начальником СРПП №4 Менського ВП ГУНП області майором поліції ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати акт № 5 форми Н-1 (НПВ) від 18 червня 2021 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 11816,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2021 року.
Суддя С.Л. Клопот