19 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3683/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, що виявились у не наданні повної інформації та графічних матеріалів про усі земельні ділянки комунальної та державної форми власності, у межах міста Чернівці, Чернівецької області, не надані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для реалізації позивачем права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- зобов'язати Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надати інформацію та графічні матеріали про усі земельні ділянки комунальної та державної форми власності, у межах міста Чернівці, Чернівецької області, не надані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для реалізації позивачем права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- стягнути з Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 гривень;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що 29.07.2021 звернувся до Чернівецького міського голови із запитом про надання публічної інформації щодо земельних ділянок комунальної та державної власності, а також графічних матеріалів у межах міста Чернівці та Чернівецької області, які ненадані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для реалізації його права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Однак, відповідач листом від 04.08.2021 р. надав не повну інформацію стосовно звернення позивача, що і стало підставою для звернення до суду.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Формування земельної ділянки здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами визначає детальний план території. Тобто, надати інформацію про вільні земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд, можливе лише на територіях де розроблено детальні плани. У зв'язку з зазначеним, відповідачем надано інформацію позивачу про конкретні вільні земельні ділянки на території міста Чернівці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, будівель та споруд, по яких розроблено детальний план території.
Враховуючи наведене вище, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Окрім того, звертав увагу на те, що оскільки відповідачем надано всю наявну інформацію, яка є в нього наявності, підстав для стягнення моральної шкоди немає.
3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, де наведені переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. 29.07.2021 року позивач звернувся до Чернівецького міського голови із запитом про надання публічної інформації щодо земельних ділянок комунальної та державної власності, а також графічних матеріалів у межах міста Чернівці та Чернівецької області, які ненадані у користування, що можуть бути використані для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для реалізації його права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
2. Звернення позивача розглянуто Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, який листом від 04.08.2021 повідомив позивачу, що у відповідача наявна інформація стосовно вільних земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, по яких розроблено детальний план території. Так, на території Садгірського району м. Чернівці, на момент розгляду запиту позивача, вільні земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків розділені відповідно до будівельних норм, державних стандартів і правил, детальний план території якої затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.07.2017 р. №392/15.
На сьогоднішній день в м. Чернівцях не проведена інвентаризація земель у зв'язку з тим, що такі роботи потребують значних затрат коштів та часу. Тому надати інформацію про усі вільні земельні ділянки у м. Чернівцях для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд немає можливості.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Відповідно до частин 1-2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
2. Отже, за змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
3. Аналізуючи наведене вище, визначальним для публічної інформації є те, що вона є заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
При цьому, якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в пункті 1.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" та постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 522/817/15-а та від 06.09.2019 у справі №128/4752/15-а.
4. Як було зазначено вище, позивач звернувся до Чернівецького міського голови із запитом, у якому просив надати інформацію щодо вільних земельних ділянок на території міста Чернівці та Чернівецької області для реалізації права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
5. Так, у відповідності до частини 5 статті 24 Закону України №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038) уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
З урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин на органи, зокрема, місцевого самоврядування дійсно покладено обов'язок надавати за запитом фізичних та юридичних осіб інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову. Проте, для надання вищенаведеної інформації запитувані відомості повинні бути зафіксовані в офіційному документі, створеному в процесі здійснення своєї діяльності суб'єктом владних повноважень.
В призмі наведеного слід відмітити і те, що суб'єкт владних повноважень забезпечує відкритість, доступність та повноту інформації, яка є у володінні і користуванні останнього. При цьому, такий суб'єкт в силу наведених вище норм не зобов'язаний заздалегідь створювати інформацію про наявність на ввіреній йому території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, які можуть використовуватись для індивідуальної житлової забудови.
У відповідності до п.3. ч.1 ст.1 Закону №3038 детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Частиною 4 статті 19 Закону №3038 регламентовано, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Беручи до уваги наведене вище, можна зробити висновок, що надати інформацію про конкретні земельні ділянки на території міста з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, будівель та споруд можливо лише на територіях де розроблений детальний план території - тобто, коли така інформація створена за тих чи інших обставин, і відповідні ділянки є сформованими з відповідним цільовим призначенням.
6. Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1-5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 7 ст. 79-1 ЗК України).
7. Таким чином, законодавчо розмежовано поняття земельної ділянки, як частини земної поверхні з чітко установленими межами та певним місцем розташування, та землі, за рахунок якої може бути сформована земельна ділянка.
Отже, закріплений частиною 5 статті 24 Закону № 3038 обов'язок органу місцевого самоврядування надавати за запитом фізичних та юридичних осіб інформацію щодо наявності вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову, виникає у цього органу виключно у разі наявності сформованих земельних ділянок з установленими межами, певним місцем розташування та внесенням інформації про них до Державного земельного кадастру.
При цьому, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, згідно з пунктом "е" частини першої статті 184 ЗК України, є змістом землеустрою.
8. Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" №858-IV (далі - Закон № 858) закріплені види документації із землеустрою:
а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів;
г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
з) робочі проекти землеустрою;
і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;
к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Таким чином, для утворення земельних ділянок, як сформованих об'єктів землеустрою та об'єктів нерухомого майна, слід розробити певний обсяг землевпорядної документації, відповідно до якої визначити місця розташування земельних ділянок, їх розміри та межі, цільове призначення, а також інші ознаки, за допомогою яких їх можна ідентифікувати як об'єкти правовідносин.
9. Суд звертає увагу на те, що відповідачем у відповіді на запит надано інформацію про вільні земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків, на які розроблено детальний план території. Водночас, відповідачем зазначено, що у м. Чернівці не проведена інвентаризація земель у зв'язку з тим, що такі роботи потребують значних затрат коштів та часу, а тому надати інформацію про усі наявні вільні земельні ділянки у м.Чернівцях немає можливості.
Отже, запитувана інформація не була відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради.
Крім того, суд зазначає, що здійснення за власної ініціативи або за рахунок залучення бюджетних асигнувань формування певних земельних ділянок - розробки землевпорядної документації, визначення їх місцезнаходження, розмірів, меж, а відтак - і самої кількості, є правом органів місцевого самоврядування, враховуючи відсутність імперативних приписів про протилежне, про що також зазначалось і вище.
Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою публічної інформації, відповідно до статті 1 Закону № 2939 є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації.
Однак, враховуючи обставини справи, що розглядаються, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем не була розроблена та затверджена у встановленому порядку документація із землеустрою, на підставі якої підлягають формуванню земельні ділянки, а тому заходи по забезпеченню доступності та повноти інформації повинні були вживатись уповноваженими органами вже після утворення відповідно інформації, яка повинна бути задокументованою. При цьому, позивачем, незважаючи на обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій та рішень, зворотнього не доведено.
10. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
11. Стосовно вимоги, щодо зобов'язання відповідача подати в установлений судом строк після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, суд не встановлює судового контролю за виконанням судового рішення.
12. Стосовно позовної вимоги про стягнення з Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.
Згідно ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зважаючи на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки його права непорушені, суд відмовляє в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 44158575)
Суддя О.В. Боднарюк