19 листопада 2021 р. м. Чернівці справа № 600/3845/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведений у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га" від 17.05.2021 р.;
- зобов'язати Кіцманську міську раду Чернівецького району Чернівецької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для веденняособистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га, за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2021 року не інакше як у спосіб передбачений приписами норм Земельного кодексу України та враховуючи наведені вище позиції Верховного Суду щодо дискреційних повноважень.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що ним подано до Кіцманської міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак, відповідач у місячний термін на сесії не прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивовану відмову чим порушив норми діючого законодавства. Тому позивач просить зобов'язати відповідача видати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
16.08.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі прийнято позовну заяву до свого провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
06.09.2021 р. відповідачем подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що Кіцманською міською радою було розглянуто вищезазначену заяву від 18.03.2021 та включено позивача в проект рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Вищезазначений проект рішення було включено до порядку денного сесії. Вищезазначений проект рішення не набрав потрібної кількості голосів у зв'язку з тим, що за результатами депутатського голосування питання не набрало потрібної кількості голосів.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 17.05.2021 р. подав до Кіцманської міської ради заяву, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га.
09.06.2021 р. на сайті Кіцманської міської ради було розміщено проект рішення №240/6 сесії Кіцманської міської ради VІІІ скликання "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 "
17.06.2021 р. на засіданні комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою вирішено зняти на до вивчення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , результати якого оформленні протоколом №8.
Згідно витягу з протоколу дев'ятої сесії Кіцманської міської ради VІІІ скликання від 25.06.2021 р. вирішено зняти з розгляду проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " у зв'язку з непогодженням комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою.
29.06.2021 р. у зв'язку із зняттям питання про надання йому дозволу на розроблення проекту відведення, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив направити земельну комісію Кіцманської міської ради з залученням старости Кліводинського старостинського округу, в с. Кліводин урочище "Сливки" для більш детального вивчення його питання на місцевості.
На засіданні комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою, оформленого 23.07.2021 р. протоколом №9 вирішено погодити проекти рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " без виїзду на місцевість.
Як вбачається із протоколу десятої (позачергової) сесії Кіцманської міської ради VІІІ скликання від 30.07.2021 р. проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " винесення розгляд, за результатами голосування рішення не прийнято.
Згідно протоколу одинадцятої сесії Кіцманської міської ради VІІІ скликання від 24.09.2021 р. проект рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою винесено на розгляд, за результатами голосування рішення не прийнято.
Вважаючи бездіяльність щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, звернувся до органу місцевого самоврядування - Кіцманської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17.05.2021.
Однак, рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або рішення про відмову у його наданні відповідачем не приймалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Тобто розгляд заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
Водночас, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки зобов'язаний був прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні.
Так судом встановлено, та не заперечувалося відповідачем у наданому до суду відзиві, що рішення про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не було прийнято, оскільки проголосувало недостатня кількість депутатів.
З наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не розглянув заяву позивача по суті про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки" орієнтовною площею 1,8 га у встановлені законом строки, чим порушив норми чинного законодавства. Відкладення розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою чинним законодавством не передбачено.
Відносно позовної вимоги про зобов'язання Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для веденняособистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га, за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2021 року не інакше як у спосіб передбачений приписами норм Земельного кодексу України та враховуючи наведені вище позиції Верховного Суду щодо дискреційних повноважень.
Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. При прийнятті рішення відповідачем щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів “може”, “або”.
У випадку, коли повноваження суб'єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії “ задоволити - відмовити”, а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.
Отже, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (товарного сільськогосподарського виробництва), не є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту подушеного права позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №825/602/17, від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 26.02.2019 у справі №802/721/18-а, від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18).
Суд констатує, що відповідач у поданому до суду відзиві не заперечував щодо відсутності підстав передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Вище судом встановлено, що відповідач без жодного правового обґрунтування не розглянув заяву позивачу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га - для ведення особистого селянського господарства.
За таких обставин, враховуючи відсутність інших передумов для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для веденняособистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га, за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2021 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов задовольнити повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією від 12.08.2021 р. №0.0.2227934895.1.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведений у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га" від 17.05.2021 р.
3. Зобов'язати Кіцманську міську раду Чернівецького району Чернівецької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Кліводин, в урочищі "Сливки", орієнтовною площею 1,8 га, за заявою ОСОБА_1 від 17.05.2021 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Незалежності, 57, м. Кіцмань, Чернівецька область, 59300, код ЄДРПОУ 04062127).
Суддя І.В. Маренич