Справа № 420/12838/21
18 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними рішення та картки відмови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2 від 07.06.2021 року;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2021/00187.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 20.01.2020 року між іноземною компанією «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD» (як продавцем) та ТОВ «Моулін Груп» (як покупцем) було укладено контракт №1-20IMG, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає товари в асортименті та кількості, яка вказується у відповідних додатках.
На виконання умов зазначеного контракту відправник (підприємство-нерезидент) «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD» поставило позивачу партію товару, а саме арматуру кріплення, фурнітуру та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для дверей (не містить в своєму складі приймальних та передавальних пристроїв) петлі (завіси) сталеві дверні.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем, 05.06.2021 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UА500500/2021/007029, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2 від 07.06.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2021/00187.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 20.09.2021 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» до Одеської митниці Держмитслужби було прийнято судом до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
10.11.2021 року від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2 від 07.06.2021 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 6-м резервним методом. Крім того, за зазначених обставин Одеською митницею Держмитслужби було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2021/00187.
Таким чином відповідач вважає, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп».
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» зареєстровано як юридична особа 12.11.2018 року №10741020000081098 та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
20.01.2020 року між іноземною компанією «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD» (як продавцем) та ТОВ «Моулін Груп» (як покупцем) було укладено контракт №1-20IMG, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає товари в асортименті та кількості, яка вказується у відповідних додатках.
Згідно п.2.1-2.3 Договору ціна на товар узгоджується на кожну партію товару та указується в додатках. Ціна встановлюються в доларах США за 1 (одну) одиницю товару та розуміється на умовах CFR морський порт Одеса.
В ціну товару входить вартість тари, упаковки і маркування, доставка товару у вказаний покупцем порт, страхування згідно умовам поставки.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно с правилами Інкотермс - 2010 на умовах CFR морський порт Одеса.
24.12.2020 року між компанією «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD» (як продавцем) та ТОВ «Моулін Груп» (як покупцем) було укладено додаткову угоду №02 до контракту №1-20IMG від 20.01.2020 року, згідно якої сторони погодили поставку відповідного товару на загальну вартість 2163,00 дол. США. Також у пункті 6 додаткової угоди №02 від 24.12.2020 року передбачено умови оплати - передоплата 100%.
На виконання зазначеного контракту на адресу позивача компанією «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD» було поставлено партію товару.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 05.06.2021 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UА500500/2021/007029, у якій товариством з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» в графі 31 було зазначено опис товару «арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для дверей (не містить в своєму складі приймальних та передавальних пристроїв) петлі (завіси) сталеві дверні».Торгівельна марка - GR Gavroche. Виробник - YIWU GongyuImportandExport CO., LTD. Країна виробництва Китай.
В графі 42 митної декларації товариство з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» зазначило, що вартість товару №1 за основним методом, а саме за ціною договору (контракту), становить 2 163,00 доларів США.
При цьому позивачем, разом із митною декларацією будо надано наступні документи:
- пакувальний лист (Packinglist) від 22.04.2021 року;
- рахунок-фактура (інвойс) (Commercialinvoice) №YIWUGGR-02 від 22.04.2021 року;
- коносамент (Bill of lading) №NBOODS214130 від 24.04.2021 року;
- навантажувальний документ №2524/2 від 27.05.2021 року;
- декларація про походження товару (Declaratiоn of origin) №YIWUGGR-02 від 22.04.2021 року;
- документ, що підтверджує вартість страхування №2106012 від 03.06.2021 року;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №02 від 24.12.2020 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-20IMG від 20.01.2020 року;
- внутрішній договір (контракт) доручення №1102/19-01 від 11.02.2021 року;
- договір про надання послуг митного брокера №030621 від 03.06.2021 року;
- єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №2115 від 31.05.2021 року.
Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №UА500500/2021/007029 від 05.06.2021 року , контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) в доповненні до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 24.02.20201 року №02 вказано про 100% попередню оплату за товар відправнику, проте банківських платіжних документів, підтверджуючих попередню оплату, до митного оформлення не надано;
2) не виділені складові компоненти морського перевезення, що унеможливлює перевірити наявність витрат на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України та їх включення до митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг (згідно наданих товаросупровідних документів таку оплату проведено, але підтверджуючих документів до митного оформлення не надавалось) та інші розбіжності. Дані документи, які надано до митного оформлення, не містять всіх складових митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) згідно зовнішньоекономічного договору від 20.01.2020 року №1-20IMG п.4.2 вартість упаковки, етикетки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи.
07.06.2021 року позивачем в рамках консультації із митним органом по митній декларації №UА500500/2021/007029 від 05.06.2021 року було надано рахунок фактуру №YIWUGGR-02 від 22.04.2021 року, платіжний документ (свіфт), що підтверджує вартість товару №210319/001464679 від 19.03.2021 року; прайс-лист виробника товару від 04.12.2020 року; копію митної декларації країни відправлення №310429210549755901 від 19.04.2021 року.
Водночас 07.06.2021 року Одеською митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2. При цьому у рішенні зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор-2006» відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 4,08 дол. США за кг (митна декларація №UА500020/2021/008838 від 12.03.2021 року та №UА500020/2021/016016 від 11.05.2021 року), ніж заявлено декларантом (2,36 дол. США).
Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2021/00187.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор-2006», зокрема митні декларації №UА500020/2021/008838 від 12.03.2021 року та №UА500020/2021/016016 від 11.05.2021 року.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор-2006», мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у спірному рішенні наненадання позивачем банківських платіжних документів, підтверджуючих попередню оплату товару, оскільки, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ТОВ «Моулін Груп» 07.06.2021 року надало митному органу платіжний документ (свіфт), що підтверджує сплату за товар №210319/001464679 від 19.03.2021 року у сумі 2163,00 дол. США. Також позивачем було надано до суду заяву про купівлю іноземної валюти від 19.03.2021 року №30 у розмірі 2163,00 дол. США. та відповідний меморіальний валютний ордер №3323461 від 19.03.2021 року на суму 2163,00 дол. США.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не виділені складові компоненти морського перевезення, що унеможливлює перевірити наявність витрат на організацію транспортно-експедиційного обслуговування за межами митної території України та їх включення до митної вартості, суд зауважує наступне.
Так відповідно до пункту 4.1 Договору №02 від 24.12.2020 року передбачено, що поставка товару здійснюється згідно с правилами Інкотермс - 2010 на умовах CFR морський порт Одеса.
Суд зауважує, що поставка товару на умовах СFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Тобто, у разі міжнародних перевезень за умовами CFR саме на продавця покладається обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.
З огляду на зазначене, умови поставки товару CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010», виключають необхідність підтвердження витрат на транспортування, оскільки саме продавець зобов'язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.
Крім того, позивачем додатково було надано до суду розрахунок ціни від 04.12.2020 року, наданого контрагентом, в якому однією із складових ціни товару відображено суму ціни його доставки на умовах СFR Одеса.
Щодо посилання позивача, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості упаковки, етикетки товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.
Так відповідно до п.2.3 Договору №02 від 24.12.2020 року в ціну товару входить вартість тари, упаковки і маркування, доставка товару у вказаний покупцем порт, страхування згідно умовам поставки.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими «YIWU GongyuImportandExport CO., LTD», не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Також суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність у митній декларації країни відправлення посилання на контракт або інвойс, оскільки відповідно до приписів Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості. В той же час декларант не є особою, відповідальною за її заповнення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача у оскаржуваному рішенні, що наданий позивачем прайс-лист містить інформацію тільки про ту позицію товару, яка стосуються митного оформлення, а не на всю продукцію виробника та носить адресний характер.
Так з даного приводу суд зауважує, що жодним нормативним актом та правилами ділового обороту не передбачено, що прайс-лист не може мати персоніфікованого характеру. Вартість товару у прайс-листі може мати як публічний характер так і індивідуальний, який може бути залежним від конкретного покупця у конкретний проміжок часу.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2 від 07.06.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500050/2021/00187 необґрунтованими, а тому протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо клопотання відповідача про заміну Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333349) на Одеську митниця, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631) суд зазначає наступне.
Так згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема Чорноморську митницю Держмитслужби.
При цьому територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.
Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них.
Наказом Державної митної служби від 16.10.2020 № 456 «Про заходи з реформування територіальних органів Держмитслужби» затверджено План заходів з реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України.
Наказом Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» від 19 жовтня 2020 №460 вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком.
Відповідно до Додатку до наказу Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» від 19 жовтня 2020 №460, до переліку територіальних органів як відокремлених підрозділів Державної митної служби України, що утворюються включено, зокрема Одеську митницю.
Наказом Держмитслужби від 29.10.2020 № 489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби» затверджено Положення про Одеську митницю.
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Одеську митницю як відокремленим підрозділ Держмитслужби, зареєстровано 03.12.2020 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Приписами ст.52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.
Так судом встановлено, що оскаржувані позивачем рішення було прийняте саме Одеською митницею Держмитслужби (код ЄДРПОУ 4333349).
Водночас відповідно до інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Одеська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення. В той же час, станом на 19.11.2021 року (дата прийняття рішення у справі) записи про ліквідацію вказаної юридичної особи або про її припинення відсутні.
Більш того суд зауважує, що відповідно до наказу Державної митної служби від 30.06.2021 №472 початком роботи Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби є 01 липня 2021 року.
Також суд зазначає, що жодних позовних вимог зобов'язального характеру, які б були пов'язані із необхідністю здійснення Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, функцій митного органу позивач не заявляє, а просить суд лише скасувати рішення та картку відмови, які були прийняті Одеською митницею Держмитслужби.
За таких умов суд доходить висновку щодо відсутності підстав для заміни відповідача в адміністративній справі №420/12838/21.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №658 від 14.07.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 2 270,00 грн.
На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці Держмитслужби.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА500050/2021/000094/2 від 07.06.2021 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UА500050/2021/00187.
Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моулін Груп» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький