Справа № 420/15855/21
18 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 31 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» (надалі - позивач або ТОВ «СВІСС СОЛАР») до Одеської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000094/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000093/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000102/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000103/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000107/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000108/2;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2021 року №UА500020/2021/00322;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2021 року №UА500020/2021/00321;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00361;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00363;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00375;
- визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00376;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 23 869,04 грн.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесені картки відмови у прийнятті митної декларації та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та, загалом зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви у зв'язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, в задоволенні клопотання Одеської митниці Держмитслужби про заміну відповідача у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
26 жовтня 2021 року від Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №59596/21).
Станом на 18 листопада 2021 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
03.05.2021 року між компанією «Swiss Solar AG» та товариством з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» укладено контракт №SW2105-03 (далі - Контракт) (а.с.57-65).
Відповідно до п.1.1. Контракту, продавець продає, а покупець приймає і оплачує за обладнання, іменоване надалі - Товар, в асортименті і кількості, зазначеній у відповідних Додатках до цього Контракту, які підписуються Сторонами.
Ціна поставленого Товару, вартість партії Товару і валюта платежу вказується у Додатках до цього Контракту (п.2.1. Контракту).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» відповідно до Контракту від 03.05.2021 року №SW2105-03 на протязі 2021 року імпортувало в Україну сонячні панелі.
Згідно з Додатками №1 від 03.05.2021 року, №2 від 04.05.2021 року та №4 від 05.05.2021 року до Контракту, позивачем та компанією «Swiss Solar AG» (Швейцарія) було погоджено поставку сонячних панелей ІВЕХ-144МНС-ЕiGЕR 545р W 9ВВ, ІВЕХ-156МНС-ЕiGЕR 590 Wp 9ВВ та ІВЕХ-144МНС-ЕiGЕR 545 Wp 9ВВ в кількості 1280 одиниць загальною вартістю (з урахуванням вартості доставки) 89 709,60 Євро, в кількості 1152 одиниці загальною вартістю (з урахуванням вартості доставки) 89 914,04 Євро, в кількості 1240 одиниць загальною вартістю (з урахуванням вартості доставки) 89 378,01 Євро (а.с.66-71).
З метою здійснення митного оформлення товару, що поставлявся на користь позивача згідно з Додатком №1 від 03.05.2021 року до Контракту, в загальній кількості 1280 одиниць в режимі імпорту позивачем через декларанта/представника ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» на адресу Одеської митниці були надіслані електронні митні декларації від 14.05.2021 року №UА500020/2021/016743 та №UА500020/2021/016745.
Позивачем до митних декларацій від 14.05.2021 року №UА500020/2021/016743 та №UА500020/2021/016745 були надані відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) від 06.05.2021 року №INV-0088/05/2021;
- коносамент від 31.03.2021 року №SYNHOU21SЕ033158 та №SYNHOU21SЕ03315801;
- пакувальний лист від 06.05.2021 року №INV-0088/05/2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.05.2021 року №SW2105-03;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору - Додаток №1 від 03.05.2021 року;
- договір про надання послуг митного брокера від 11.05.2021 року №БР-351;
- додаток №1 до додатку №1 від 04.05.2021 року;
- копія митної декларації країни відправлення від 29.03.2021 року №223120210001147342;
- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року у справі №420/2332/21;
- сертифікат ексклюзивного партнера від грудня 2020 року.
При вирішенні питання розмитнення належного позивачеві імпортованого товару, не погодившись з його задекларованою вартістю, відповідач визначив її самостійно, про що відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000094/2 та №UА500020/2021/000093/2 (а.с.17-20, 21-24).
На підставі рішень про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000094/2 та №UА500020/2021/000093/2 відповідачем були складені картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2021 року №UА500020/2021/00322 та №UА500020/2021/00321 (а.с.33-34, 35-36).
З метою здійснення митного оформлення товару, що поставлявся на користь позивача згідно з Додатком №2 від 04.05.2021 року до Контракту, в загальній кількості 1152 одиниці в режимі імпорту позивачем через декларанта/представника ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» на адресу Одеської митниці були надіслані електронні митні декларації від 26.05.2021 року №UА500020/2021/018617 та №UА500020/2021/018613.
Позивачем до митних декларацій від 26.05.2021 року №UА500020/2021/018617 та №UА500020/2021/018613 були надані відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) від 06.05.2021 року №INV-0089/05/2021;
- коносамент від 20.04.2021 року №EGLV142101645327 та №EGLV142101645271;
- пакувальний лист від 06.05.2021 року №INV-0089/05/2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.05.2021 року №SW2105-03;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору - Додаток №2 від 04.05.2021 року;
- договір про надання послуг митного брокера від 11.05.2021 року №БР-351;
- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року у справі №420/2332/21;
- сертифікат ексклюзивного партнера від грудня 2020 року.
При вирішенні питання розмитнення належного позивачеві імпортованого товару, не погодившись з його задекларованою вартістю, відповідач визначив її самостійно, про що відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000102/2 та №UА500020/2021/000103/2 (а.с.25-26, 27-28).
На підставі рішень про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000102/2 та №UА500020/2021/000103/2 відповідачем були складені картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00361 та №UА500020/2021/00363 (а.с.37-38, 39-40).
З метою здійснення митного оформлення товару, що поставлявся на користь позивача згідно з Додатком №4 від 05.05.2021 року до Контракту, в загальній кількості 1240 одиниць в режимі імпорту позивачем через декларанта/представника ТОВ «Інтер Транс Лоджістікс» на адресу Одеської митниці були надіслані електронні митні декларації від 28.05.2021 року №UА500020/2021/019145 та №UА500020/2021/019146.
Позивачем до митних декларацій від 28.05.2021 року №UА500020/2021/019145 та №UА500020/2021/019146 були надані відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) від 06.05.2021 року №INV-0090/05/2021;
- коносамент від 21.04.2021 року №SYNHOU21SЕ042724 та №SYNHOU21SЕ042723;
- пакувальний лист від 06.05.2021 року №INV-0090/05/2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 03.05.2021 року №SW2105-03;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору - Додаток №4 від 05.05.2021 року;
- договір про надання послуг митного брокера від 11.05.2021 року №БР-351;
- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 року у справі №420/2332/21;
- сертифікат ексклюзивного партнера від грудня 2020 року.
При вирішенні питання розмитнення належного позивачеві імпортованого товару, не погодившись з його задекларованою вартістю, відповідач визначив її самостійно, про що відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000107/2 та №UА500020/2021/000108/2 (а.с.29-30, 31-32).
На підставі рішень про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000107/2 та №UА500020/2021/000108/2 відповідачем були складені картки відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00375 та №UА500020/2021/00376 (а.с.41-42, 43-44).
Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Суд зазначає, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень п.1 та 3 частини другої статті 55 МК України та не обґрунтовано причини через які митну вартість не може бути визнано на підставі наданих митному органу документів та не конкретизовано причини та правові підстави, із переліку визначених ст.55 та частини 6 ст.54 МК України.
Зокрема, оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять інформації: які саме відомості є відсутніми документах, що подані позивачем до митного оформлення; або яких відомостей на думку митного органу не вистачає для підтвердження задекларованої числових значень задекларованої митної вартості і імпортованого товару; або які з поданих документів на підтвердження числового значення і задекларованої митної вартості містять розбіжності та не підтверджують задекларовану митну вартість.
Крім того, щодо відсутності будь-якої інформації у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) щодо здійснення/не здійснення пакування та страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, суд зазначає, що позивачем купівлю товару було здійснено за базисом поставки СFR Одеса, тому послуги з перевезення товару були сплачені відправником товару. Вартість даного перевезення була включена до вартості товару.
Відповідно до Інкотермс-2010 СFR (Cost and Freight (…named port of destination)) (...назва порту призначення). Термін «вартість і фрахт» означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами СFR відсутня обов'язкова умова щодо пакування та страхування товару.
Отже, суд погоджується з твердженням позивача, що в даному випадку позивач не мав обов'язку додатково пакувати та/або страхувати товар, а докази того, що пакування та/або страхування товару було здійснено позивачем або продавцем товару за власної ініціативи додатково до умов поставки та договору відсутні.
Таким чином твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість пакування та/або страхування товару помилкові, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, так як пакування та/або страхування товару не здійснювалось.
Посилання відповідача на обставини щодо проведення аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби не є правовою підставою, визначеною ч.1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості.
Відповідно до наданих роз'яснень Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 року №10441/7/99-99-10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Верховний Суд чітко вказав, що така інформації має лише допоміжний інформаційний характер. Крім того, такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується аналогічного товару, а тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. При цьому було зауважено, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару (Постанова ВС від 23.10.2020 року по справі №820/3231/16).
Відтак, приведені в оскаржуваних рішеннях відповідачем відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарам із посиланням на відомості із бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару, оскільки відповідач не довів належним чином, що імпортовані позивачем товари та товари про які йдеться у базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, датою ввезення та іншими характеристиками.
Отож, визначаючи вартість товару за другорядним методом, відповідач не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.
На необхідність з'ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав Верховний суд у постановах від 23.04.2019 року у справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №808/454/18.
Таким чином, приймаючи рішення про коригування митної вартості відповідач повинен був зазначити про наявність підстав, перелічених у ч.1 ст.55 МК України та конкретно обґрунтувати і навести причини, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано за документами наданими позивачем до митного оформлення.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.
В свою чергу, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
У ході розгляду справи відповідач не надав жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу за ціною договору.
За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «СВІСС СОЛАР» у загальній сумі 23 869 грн. 04 коп., сплачені згідно платіжного доручення №193 від 30 серпня 2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000094/2.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15.05.2021 року №UА500020/2021/000093/2.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000102/2.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 року №UА500020/2021/000103/2.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000107/2.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 29.05.2021 року №UА500020/2021/000108/2.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2021 року №UА500020/2021/00322.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2021 року №UА500020/2021/00321.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00361.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00363.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00375.
Визнати протиправними та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2021 року №UА500020/2021/00376.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» суму сплаченого судового збору в розмірі 23 869 грн. 04 коп. (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень чотири копійки).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СВІСС СОЛАР» (вул. Велика Арнаутська, буд.76, офіс 2, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43412163).
Відповідач: Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).
Суддя С.О. Cтефанов