08 листопада 2021 року
справа №380/9989/21
провадження № П/380/10135/21
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 380/9989/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках,-
Позивач - Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що заборгованість відповідача, перед бюджетом, згідно довідки від 24.05.2021 року №6045/5/13-01-13-01-12 складає 1914595,00 грн. Щодо передбачених законом заходів погашення податкового боргу позивач зазначає, що ним відповідно до Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу №387-13 від 16.02.2018 року.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, в тому числі мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Податковим керуючим Жук І.В. проведено опис майна відповідача, а саме: актом опису майна 41/5717 від 03.04.2019 р. описано майна на суму 369932,91 грн. та від 04.03.2020 року №5/53.9-06 описано майно на суму 394980,23 грн.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності і нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 256937074 від 18.05.2021 року інше майно в платника відсутнє.
Отже, балансова вартість майна менша суми податкового боргу, що є підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити повністю.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що провадження у справах за зверненнями органів доходів і зборів відрізняється від загального позовного провадження. Позивач міг звернутися із позовом в порядку загального позовного провадження виключно за наявності ухвали суду про відмову у відкритті провадження за зверненням контролюючого органу в порядку статті 283 КАС України.
Відповідно до статуту ТОВ «Трускавецький водоканал» затвердженого рішенням Трускавецької міської ради від 30.07.2019 №1410 єдиним засновником відповідача є Трускавецька міська рада яка володіє 100% статутного капіталу.
Відповідач створений Трускавецькою міською радою для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, з правом найму робочої сили. Майно Підприємства відповідно до законів України належить йому на праві повного господарського відання, здійснюючи це право підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать статуту та законам України, з обмеженням правомочності розпорядження за згодою власника.
Питання участі в господарському товаристві, в тому числі у формі товариства з обмеженою відповідальністю, права та обов'язки учасників врегульовані Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування».
Відповідач є підприємством Трускавецької міської ради та його діяльність спрямована на забезпечення належних умов для комфортного проживання населення на території міста.
Податковий борг ТОВ «Трускавецький водоканал», з якого нараховувались штрафні санкції, виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Чинним законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
На законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить і позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. При тому, порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків.
Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Трускавецької міської ради та ТОВ «Трускавецький водоканал» укладено Договори про організацію взаєморозрахунків.
Однак розрахунки згідно вказаних договорів не відбулись через те, що головним розпорядником та відповідальним виконавцем бюджетної програми Мінрегіоном не виділено коштів на ці взаєморозрахунки.
Отже, відповідач уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та очікуючи на субвенцію з державного бюджету, був зобов'язаний у відповідності до підпункту 2 пункту 10 Договорів не вчиняти проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до умов договору.
Враховуючи наведене, вина відповідача у несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання з ПДВ за оскаржуваний період відсутня.
У вступній частині позовної заяви вказано представником ГУ ДПС у Львівській області Паїк М.В. При цьому позовна заява підписана П.Антонюком, відомостей про якого, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України, позовна заява не містить, окрім того у прохальній частині позову позивач не конкретизує суми коштів, на які просить накласти арешт та не зазначає доказів, що підтверджують наявність у відповідача податкового боргу.
Разом з цим позивач зазначає, що балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, однак відомостей про балансову вартість майна не долучає. Також, покликаючись на те, що податковим керуючим проведено опис майна відповідача, позивач не додає рішення керівника Головного управління ДФС у Львівській області про опис майна у податкову заставу платника податків ТОВ «Трускавецький водоканал».
Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 29.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 27.07.2021 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлені наступні обставини:
24.05.2021 року за № 6045/5/13-01-13-01-12 Головним управління ДФС у Львівській області складено довідку про суму податкового боргу по ТОВ «Трускавецький водоканал», згідно якої за відповідачем станом на 01.03.2021 року обліковується податковий борг (в тому числі: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня на загальну суму 1914595,00 грн.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає за можливим накладення арешту на кошти відповідача, оскільки відповідача наявний податковий борг
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про підстави накладення арешту на кошти відповідача з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно із ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, крім іншого залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, застосовувати під час виконання податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, фотозйомку та відеозапис.
Згідно п.п. 20.1.24. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, крім іншого отримувати безоплатно від органів, що забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, необхідну для здійснення повноважень контролюючих органів щодо забезпечення погашення податкового боргу платника податків. У випадках, передбачених законом, податковий керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, які містяться в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Строк надання інформаційних довідок цими органами на письмові запити контролюючих органів не може перевищувати п'яти робочих днів з дня отримання таких запитів.
Згідно п.п. 20.1.33. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, крім іншого звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи суд зазначає наступне:
В матеріалах справи наявна довідка від 24.05.2021 року за № 6045/5/13-01-13-01-12 складена Головним управління ДФС у Львівській області про суму податкового боргу по ТОВ «Трускавецький водоканал», згідно якої за відповідачем станом на 01.03.2021 року обліковується податковий борг (в тому числі: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня на загальну суму 1914595,00 грн.
Притому в цій же довідці зазначений період за який сформована сума боргу 1914595,00 грн. починаючи з 29.09.2020 року по 24.03.2021 року, відповідно станом на 01.03.2021 року у відповідача не може бути заборгованість в зазначеній сумі 1914595,00 грн.
Крім цього, в матеріалах справи наявні копії актів опису майна від 03.04.2019 року та 03.04.2020 року, яким описано певне майно відповідача.
Притому ці ж акти складені ще до виникнення боргу про який зазначає позивач у вищевказаній довідці, тобто до 29.09.2020 року, відповідно ці ж акти не є доказом відсутності у такого платника податків майна та/або про те, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або те, що майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
А також, в матеріалах справи наявна інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності і нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 256937074 від 18.05.2021 року, який на думку суду не може бути єдиним належним та допустимим доказом відсутності у відповідача майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Згідно із п. 91.2. ст. 91 Податкового кодексу України, Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із п. 91.3. ст. 91 цього ж Кодексу, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Згідно із Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 25.05.2017 № 529, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2017 р. за № 786/30654, податковий керуючий здійснює заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, що стосуються здійснюваних платником податків відповідних заходів із погашення податкового боргу, а також крім іншого, здійснює підготовку документів для звернення контролюючого органу до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, зокрема шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені Кодексом.
Таким чином, на думку суд позивачем не доведено належними та допустимими доказами накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, оскільки з матеріалів справи не вбачається в якій саме сумі та на який період відповідач має податковий борг і в якій сумі, а також не доведено жодними доказами відсутність у відповідача майна, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються аргументи позивача, відповідно позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, 297 підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволені позову Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал» (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. І.Франка, буд. 59) про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банках, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5. п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 18.11.2021 року.
Суддя Гавдик З.В.