справа №380/18141/21
з питань вжиття заходів забезпечення позову
18 листопада 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Дрогобицької міської ради Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд - Захід» про знесення самочинно збудованого об'єкта
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дрогобицької міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 04055972, місце знаходження: 82100, м.Дрогобич, пл.Ринок, 1 (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд - Захід» код ЄДРПОУ 41355748, місцезнаходження: м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- прийняти рішення про знесення самочинно збудованого об'єкту на земельній ділянці комунальної власності несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка розташована за адресою: м.Дрогобич, вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319), загальною площею 7882 кв.м.
Ухвалою від 25.10.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
17.11.2021 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проведення будь-яких будівельних робіт та будь-яких дій щодо проведення будівництва на земельній ділянці комунальної власності несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка розташована за адресою: м.Дрогобич, вул. Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319), загальною площею 7882 кв.м.
Заява обґрунтована тим, що не вжиття судом заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачу продовжувати будівництво, що призведе до збільшення затрат позивача на демонтаж об'єкта будівництва. Вказує також на те, що будівництво проводиться без проектної документації та інших дозвільних документів і може нанести суттєві пошкодження інфраструктурі міста, в тому числі - шкоду підземним комунікаціям, також спричинити інші негативні наслідки, утруднить використання земельної ділянки на користь Дрогобицької міської територіальної громади з отриманням належних доходів.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи подані заявником матеріали, суддя вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям зазначеної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відтак, заходи забезпечення позову суд застосовує лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Частинами 1 і 3 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Екстраполючи викладене на спірні правовідносини, суд зауважує, що, серед іншого, як на підставу для обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача посилається на те, що відповідач здійснює будівництво без проектної документації та інших дозвільних документів. Суд не бере до уваги вказані доводи, оскільки наявність чи відсутність дозвільних документів та іншої проектної документації входить у предмет доказування при розгляді справи по суті, зважаючи на те, що відсутність названих документів є ознакою самочинного будівництва. Іншими словами ідентифікація спірного будівництва як «самочинного» має відбуватися в межах судового розгляду цього спору. Можливість застосування заходів забезпечення позову не може підміняти ухвалення рішення по суті справи.
Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до надмірного зростання обсягу витрат позивача, пов'язаних зі знесенням спірного об'єкта будівництва, зважаючи на те, що абзацом 2 частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що самочинне будівництво за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Крім того, названим нормативним приписом детерміновано, що особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
На переконання суду, решта доводів представника позивача не є конкретизованими та носять абстрактний характер. Так, представником позивача не вказано, які саме негативні наслідки матиме не вжиття заходів забезпечення у цій справі, та яким саме чином не вжиття таких заходів забезпечення утруднить подальше використання земельної ділянки яка розташована за адресою: м.Дрогобич, вул.Стрийська, 32 (кадастровий номер 4610600000:01:018:0319), загальною площею 7882кв.м. на користь Дрогобицької міської територіальної громади.
Одночасно суд звертає увагу, що будь-якого зв'язку між забезпеченням належного стану та охорони підземних комунікацій із проведенням будівельних робіт, які фактично носять надземний характер, з поданих до суду матеріалів, не прослідковується.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви представника Дрогобицької міської ради Львівської області про забезпечення позову у справі за позовом Дрогобицької міської ради Львівської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд - Захід» про знесення самочинно збудованого об'єкта дії відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна ухвала суду складена 18 листопада 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик