справа № 380/19823/21
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 листопада 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кедик М.В., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів), Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів), у якому просить суд
- поновити термін на оскарження, якщо суд вважає термін пропущеним;
- визнати бездіяльність відповідачів № 1 та № 2;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) та Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів) надати мені постанову про закриття виконавчого провадження за №63354786 з примусового виконавчого листа №463/4584/16-ц, виданого 02.06.2020;
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) та Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів) відновити виконавче провадження за № 63354786 з примусового виконавчого листа №463/4584/16-ц, виданого 02.06.2020;
- зобов'язати відповідачів відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів) та Західне міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів) надати позивачці оригінал, якщо він такий є випуску газети "Високий замок" за 5-11 листопада 2020 року №88 (6034);
- стягнути з відповідачів Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Львів) та Західного міжрегіональне управління міністерства Юстиції (м. Львів) моральну шкоду в розмірі 30000 грн (двадцять тисяч грн) за приниження честі та гідності боржником ТОВ Видавничий дім "Високий замок" та бездіяльність з боку посадових осіб щодо ненадання оригіналу даної публікації та ненадання всіх процесуальних документів виконавчого провадження, а саме незаконне, на думку позивача, виконавчого провадження без повідомлення ОСОБА_1 про закриття без надсилання постанови про закриття, без належного спростування публікації за 18-24 лютого 2016 року "Чиновницький рекорд: 11 років на лікарняному" та нереагування на вимоги і заяви позивачки ОСОБА_1 щодо надання всіх процесуальних документів виконавчого провадження, тощо.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилом частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Частиною першою статті 74 вказаного закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Як вбачається зі змісту скарги та доданих до неї документів, спірні правовідносини пов'язані з бездіяльністю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження № 63354786 щодо примусового виконання виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2020 у цивільній справі № 463/4584/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі, винесеного місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 05.03.2021 у справі № 640/19503/19, адміністративне провадження № К/9901/1100/20.
З огляду на те, що даний спір фактично стосується порушення прав особи під час виконання виконавчого документа, який був виданий на виконання рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, в якому позивач є стороною виконавчого провадження, то такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> словосполучення "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, у відкритті провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, слід відмовити.
Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий лист.
Керуючись ст. ст. 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Західного міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
4. Роз'яснити позивачу, що дану справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Кедик М.В.