Іменем України
15 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5327/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді: Ірметової О.В.,
за участю
секретаря судового засідання: Попової Н.І.
представника відповідача: Тимошенко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 вересня 2021 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як отримувач пенсії за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення.
30.08.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з заявою та документами про перерахунок пенсії (перехід з пенсії за віком на пенсію держслужбовця) відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
За розглядом наданих документів, за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області винесено рішення № 275 від 01.09.2021 про відмову в перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» в зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи 20 років.
Відповідно до зазначеного вище рішення відповідачем не були зараховані періоди роботи позивача в органах державної служби в період з 09.10.1998 по 26.06.2013 та з 02.01.2014 по 29.08.2019.
Позивач ОСОБА_1 вважає зазначену відмову відповідача необґрунтованою та безпідставною, оскільки вважає, що у неї наявний необхідний стаж державного службовця, що підтверджується копією її трудової книжки.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 04.10.1994 прийняла присягу державного службовця та безперервно працювала на різних посадах в Державній податковій інспекції по м. Лисичанськ Луганській області, Державній податковій адміністрації по м. Лисичанськ в Луганської області, Державній податковій службі у Луганській області, Головному управлінні Державної податкової служби у Луганській області, тощо, до 30.07.2021.
Враховуючи вищенаведене позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 вересня 2021 року № 275 , щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби.
28 жовтня 2021 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою від 30.08.2021 про переведення з пенсії за віком, призначеної на загальних підставах, на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VIII.
Аналіз наданих ОСОБА_1 документів показав, що періоди роботи з 09.10.1998 по 26.06.2013 та з 02.01.2014 по 29.08.2019 в органах державної служби не відповідають категорії посад визначених статтею 25 Закону №3723. Стаж роботи на посадах державної служби складає 6 років 5 місяців 10 днів. До стажу державної служби зараховуються періоди роботи ОСОБА_1 з 04.10.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 09.10.1998, з 26.06.2013 по 02.01.2014, з 29.08.2019 по 30.07.2021.
На дату набрання чинності Закону №889, тобто на 01.05.2016, позивачка не набула необхідного стажу на посаді державної служби - 20 років для призначення пенсії згідно пункту 12 розділу XI Закону № 889 та не займала посаду державної служби для призначення пенсії відповідно до пункту 10 розділу XI Закону №889.
На підставі вищевикладеного, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 275 від 01.09.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № № 889-VІІІ у зв'язку із відсутністю 20-ти років стажу державної служби.
Також, вважаємо безпідставними позовні вимоги в частині покладення зобов'язання з прийняття рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 27-28).
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк подання відзиву на позовну заяву - до 22 жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2021 року клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення до розгляду справи співвідповідача повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року заяву представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про залучення співвідповідача у справі відмовлено.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача в заперечення позову зазначив доводи, викладені у відзиву.
Врахувавши доводи позивача, викладені у позовній заяві, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в межах вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком, про що свідчить, пенсійне посвідчення від 11.08.2021 № НОМЕР_1 (а.с. 6-8, 9).
30 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з заявою та документами про перерахунок пенсії (перехід з пенсії за віком на пенсію держслужбовця) відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» (а.с. 94-95)
До такої заяви позивач серед іншого подала трудову книжку серії НОМЕР_2 від 26.07.1979, атестат про навчання НОМЕР_3, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідки про заробітну плату, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб (а.с. 97-134).
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 275 від 01.09.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № № 889-VІІІ у зв'язку із відсутністю 20-ти років стажу державної служби (а.с. 110-111).
В обґрунтування відмови зазначено, що аналіз наданих ОСОБА_1 документів показав, що заявниця працювала в державній податковій службі України Головного управління ДПС у Луганській області на посадах, які відносяться до посад державної служби: з 04.10.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 09.10.1998, з 26.06.2013 по 02.01.2014, з 29.08.2019 по 30.07.2021, що становить 6 років 5 місяців 10 днів. Заявниця не набула стажу державної служби необхідного для призначення пенсії згідно пункту 10, 12 розділу XI Закону №889.
Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії за віком державного службовця порушеними, позивачка звернулась із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року (далі - Закон №889-VIII).
Згідно п. 2 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII - для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 25 Закону № 3723-XII було визначено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно записів трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1994 по 2021 років безперервно працювала на посадах в Державній податковій інспекції по м. Лисичанськ Луганської області, Державній податковій адміністрації по м. Лисичанськ в Луганській області, Державній податковій службі у Луганській області, Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головному управлінні ДФС у Луганській області, Головному управлінні Державної податкової службу у Луганській області (а. с. 42-53):
10.05.1994 - прийнята на посаду податкового інспектора у відділ на конкурсній основі непрямих податків Державної податкової інспекції по м. Лисичанську (запис №7);
01.06.1994 - переведено на посаду старшого податкового інспектора того ж відділу (запис №8);
22.09.1994 - присвоєно звання інспектора податкової служби 2 рангу (запис №9);
04.10.1994 - прийняла присягу державного службовця (запис №10);
09.10.1998 - присвоєно чергове звання «інспектор податкової служби I рангу» (запис №15);
20.03.2012 - присвоєно чергове спеціальне звання радника податкової служби III рангу» (запис №21);
26.06.2013 - присвоєно 13 ранг державного службовця (запис №24);
02.01.2014 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи III рангу (запис №26);
12.05.2017 - присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу (запис №30);
29.08.2019 - присвоєно 5 ранг державного службовця (запис № 38).
Записів щодо скасування рангів державного службовця трудова книжка не містить.
Надаючи оцінку правомірності мотивів, з яких виходив відповідач відмовляючи позивачці у призначенні пенсії державного службовця, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивачки на відповідних посадах в органах податкової служби, - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII).
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону №509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частиною 7 ст. 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частиною 4 ст. 15 Закону №509-XII передбачено, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто, даною нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст. 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями ст. 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до п. 8 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
В свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Kабінету Mіністрів України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №283).
Так, згідно з абз. 2 п. 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Закону України «Про державну службу» №889-VIII) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Законів України «Про державну службу» №3723-XII і №509-ХІІ, та Порядку №283 - було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 10.05.1994 безперервно працювала в органах державної податкової служби та в державній адміністрації, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), те, що їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання за наслідками атестації у визначеному Законом №509-ХІІ порядку, а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної нею заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету,- то всі періоди роботи (служби) позивача, ОСОБА_1 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, - варто зазначити наступне.
Згідно з п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до п.п. 343.1 - 343.2 ст. 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі - Порядок №839).
Згідно п. 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами п. 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України №306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених постановою Кабінету Міністрів України №306.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, доводи відповідача про те, що посадові особи податкових органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є безпідставними.
Частиною другою ст. 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
При цьому, п. 5 Порядку №229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.
Враховуючи викладене, період роботи позивача в податкових органах з 10.05.1994 по 20.07.2021 зараховується до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.
Отже, на момент виходу на пенсію за віком стаж роботи ОСОБА_1 на вищезазначених державних посадах складав більше 20 років.
Станом на момент звернення до відповідача з заявою від 30.08.2021 позивачка набула права на отримання пенсії за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач при розгляді заяви позивача безпідставно виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, вважаючи, що основним критерієм зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії державного службовця, - є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Таким чином, висновок відповідача про те, що займані позивачкою посади за період роботи з 09.10.1998 по 25.06.2013, з 02.01.2014 по 28.08.2019 в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, - лише з огляду на те, що позивачу як посадовій особі контролюючого органу були присвоєні спеціальні звання, а не ранги державних службовців, - був протиправним.
В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №51610 від 27.09.2021 (а.с. 5).
Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Воронка Віталія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовльнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01 вересня 2021 року № 275 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» з урахуванням стажу державної служби з дати звернення з заявою та направити рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для подальшого виконання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014 Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 908,00 грн (девятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 19 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Ірметова