Іменем України
18 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4822/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій після уточнення заявлених вимог просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 24.03.2021 № 12325202131622196 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 18.10.1983 по 15.11.1984 для обчислення страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 22.03.2021 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки 22.02.2021 виповнилося 60 років.
Рішенням від 24.03.2021 № 12325202131622196 управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
В обґрунтування відмови відповідач послався на таке.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) починаючи з 01.01.2021 по 31.12.2021 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років. Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж 27 років 2 місяці 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону. До загального стажу неможливо зарахувати період роботи з 18.10.1983 по 15.11.1984 (до переведення на іншу посаду) у зв'язку з тим, що у графі 4 відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду для захисту своїх прав.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке (арк. спр. 64-65).
22.03.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся за призначенням пенсії за віком за нормами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 24.03.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Загальний стаж ОСОБА_1 зараховано на підставі трудової книжки від 31.08.1978 року дати заповнення, вкладиша до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.07.1997 дати заповнення та індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та складає 27 років 2 місяці 25 днів, якого недостатньо для призначення пенсії відповідно до норм частини 1 статті 26 Закону.
Щодо незарахування позивачу до загального стажу періоду роботи з 18.10.1983 по 15.11.1984 зазначено таке.
Статтею 24 Закону 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів, та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок 22-1).
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 2.8, 2.9, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція), визначено порядок виправлення внесених неточних або неправильних записів трудової книжки.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
До загального стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 18.10.1983 по 15.11.1984 (до переведення на іншу посаду) у зв'язку з тим, що у графі 4 відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу, що порушує вимоги пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Просить відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.10.2021 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 36-37).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 33, 38-40).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 15.12.2015 № 905-4401 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який перемістився за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (арк. спр. 6).
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком йому виповнилось 60 років 01 місяць 00 днів (арк. спр. 4).
22.03.2021 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою щодо призначення пенсії за віком (арк. спр. 66-69).
До заяви було додано: паспорт НОМЕР_2 від 13.02.2003; картка платника податків від 11.09.2014; довідка від 15.12.2015 № 905-4401 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; трудова книжка від 31.08.1978; вкладиш в трудову книжку НОМЕР_1 від 20.07.1997; розпорядження № 2 від 07.10.2020; заява про виплату пенсії або грошової допомоги від 18.02.2021 (арк. спр. 70-93).
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 24.03.2021 «Про відмову в призначенні пенсії згідно зі статтями 26-28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (арк. спр. 7, 100-101).
В рішенні зазначено, що згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж 27 років 2 місяці 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону. До загального стажу неможливо зарахувати період роботи з 18.10.1983 по 15.11.1984 (до переведення на іншу посаду) у зв'язку з тим, що у графі 4 відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу.
За розрахунком стажу тривалість стажу позивача станом на 22.03.2021 складає 27 років 02 місяця 25 днів, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 - 22 р. 00 міс. 24 дн., страховий стаж після 01.01.2004 - 05 р. 02 міс. 01 дн., що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. До страхового стажу для розрахунку права на призначення пенсії за віком позивачу не зараховано такі періоди: 18.10.1983 по 15.11.1984 - 00 р. 09 м. 07 дн. (арк. спр. 94-97, 98, 99).
У трудовій книжці від 30.08.1978 ОСОБА_1 зазначено, що позивач працював (спірний період): з 18.10.1983 по 15.11.1984 на Ворошиловградському підприємстві електричних мереж електрослюсарем по ремонту РУ (арк. спр. 8-16, 78-86).
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).
Статтею 26 Закону № 1058 визначені умови призначення пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, серед іншого:
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з пунктом 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів (пункт 24 Порядку № 637).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач необґрунтовано не зарахував період роботи позивача на Ворошиловградському підприємстві електричних мереж електрослюсарем по ремонту РУ з 18.10.1983 по 15.11.1984 з урахуванням того, що в трудовій книжці (запис № 9 стор. 9) у графі 4 відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу.
Наявні записи в трудовій книжці позивача не суперечать та не порушують положення розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, оскільки записи у трудовій книжці виконані акуратно, кульковою ручкою чорнилом синього кольору, і завірені печаткою записи про звільнення.
Щодо незарахування відповідачем періоду роботи позивача на Ворошиловградському підприємстві електричних мереж електрослюсарем по ремонту РУ з 18.10.1983 по 15.11.1984 у зв'язку з тим, що в трудовій книжці у графі 4 відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу, суд зазначає таке.
Як вбачається з трудової книжки позивача (запис № 9 стор. 9), уповноваженою особою під час здійснення записів в трудову книжку відсутня дата та номер наказу у записі про прийом на роботу. При цьому запис містить підписи відповідальних осіб та печатку Ворошиловградського підприємства електричних мереж.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того вказані записи між собою пов'язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку із чим, помилка в даті наказу не може бути підставою для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду роботи до стажу.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 № 687/975/17.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на Ворошиловградському підприємстві електричних мереж електрослюсарем по ремонту РУ з 18.10.1983 по 15.11.1984.
Як наслідок, в наявності підстави для скасування судом рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 24.03.2021 № 12325202131622196 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та повторного розгляду заяви позивача від 22.03.2021 про призначення пенсії за віком з урахуванням положень Порядку № 22-1 та Порядку № 637, надавши оцінку усім наданим позивачем документам, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 12).
З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 24.03.2021 № 12325202131622196 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи з 18.10.1983 по 15.11.1984 для обчислення страхового стажу.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця