19 листопада 2021 року Київ № 320/15073/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову в межах позовної заяви ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов ,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії двох постанов: №53912912, виданої 26.08.2020 Ірпінським ВДВС ЦМУ МЮ(м. Київ) про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 315 428,11 грн. на підставі виконавчого листа №367/6125/15-ц Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2017 та №53912912, виданої 26.08.2020 Ірпінським ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 315 428,11 грн., на підставі виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №367/6125/15-ц від 20.02.2017.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що незважаючи на заяви ОСОБА_1 до відповідача із поясненнями про неправомірність стягнення винагороди у подвійному розмірі, та інші допущені порушення, державний виконавець відмовив у задоволенні заяв/скарг та вживає заходи по примусовому стягненню виконавчого збору.
Як вказала позивачка, 31.08.2020, органом виконавчої служби було ухвалено постанову про арешт майна боржника, а 15.10.2020 про арешт коштів боржника. Незважаючи на очевидну протиправність постанов №53912912 від 26.08.2020, - стверджує заявниця, вона позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном та коштами.
Як слідує із позовної заяви, про наявність постанов приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. №53912912., які є предметом оскарження в адміністративній справі, ОСОБА_1 дізналась вже 17.11.2020, після отримання листа державного виконавця разом із цими постановами, дію яких заявниця просить зупинити.
Посилаючись на їх очевидну протиправність як на підставу для забезпечення позову, ОСОБА_1 просить подану заяву про забезпечення позову задовольнити.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив з наступного:
відповідно ч.1 ст. 150 КАСУ суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. На підставі ч.2 ст. 150 КАСУ забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої ст. 151 КАСУ позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для зацікавлених осіб.
Як зазначалось вище, заява про забезпечення позову мотивована очевидністю ознак протиправності прийнятих відповідачем рішень, однак, суд не може погодитись з такими доводами. Очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень обґрунтована фактично тими самими доводами, що й позовні вимоги, а для їх перевірки суд має з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, та дослідити подані сторонами докази, що підтверджують або спростовують такі обставини. Позиція позивачки, у даному випадку, не слугує єдиною беззаперечною підставою для визнання рішення суб'єкта владних повноважень очевидно протиправним.
Водночас, при дослідженні судом оспорюваних постанов, в аспекті доводів ОСОБА_1 та з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявниці щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу, суд не знаходить підстав для задоволення поданої заяви.
Виходячи із змісту положень ст.ст. 150-151 КАСУ, в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантувати виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям збалансованості прав та інтересів учасників спірних правовідносин, запобігати порушенню прав інших учасників справи у зв'язку із вжиттям таких заходів забезпечення позову.
Застосовуючи той чи іншій захід забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З оглянутої заяви про забезпечення адміністративного позову, судом не встановлено, станом на час розгляду заяви, наявності доказів існування перелічених у статті 150 КАСУ, підстав для вжиття таких заходів. У матеріалах справи також відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та/або докази очевидної протиправності прийнятих відповідачем рішень.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Судом також ураховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд, "... обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках".
Даний випадок до категорії виключних не відноситься і, вказаних Верховним Судом обставин не встановлено, хоча б тому, що позивачка про наявність спірних постанов знала вже 17.11.2020, про що зазначила в позовній заяві, однак на протязі року не вживала заходів для убезпечення себе від негативних наслідків виконання цих постанов, в тому числі і щодо оскарження в суді рішень про арешт коштів та майна. Тобто, вказаний порядок речей для заявниці до 17.11.2021 був звичайним і не створював дискомфорту настільки, щоб вона звернулась з відповідним позовом до суду на оскарження цих постанов (арешт майна та коштів). Крім того, позивачкою не було ініційовано питання про оскарження дій та рішень державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, на підставі якого їй визначено до сплати виконавчий збір.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, принципів верховенства права та «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених/оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 150, 154, 243, 248 КАС України, суд -
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя Брагіна О.Є.