ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНОЮ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ, ВЧИНЕНОЇ СУБ'ЄКТОМ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ - ВІДПОВІДАЧЕМ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ
19 листопада 2021 року Справа № 280/6369/20
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №280/6369/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Лишенка Сергія Сергійовича (пр. Соборний, 155/79, м. Запоріжжя, 69035), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №280/6369/20 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 13.08.2020, з урахуванням висновків суду.
Крім того, стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
22.04.2021 рішення набрало законної сили та 05.08.2020 позивачу видані виконавчі листи на виконання рішення суду.
Постановою державного виконавця від 20.08.2021 на виконання зазначеного судового рішення було відкрите виконавче провадження №66577528.
09.11.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду у справі №280/6369/20, в якій заявник просить: визнати протиправною бездіяльність вчинену суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №280/6369/20, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 13.08.2020, з урахуванням висновків суду щодо відсутності підстав у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовляти ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з підстав відсутності висновку про час настання інвалідності ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 визнано інвалідом з дитинства до досягнення 18-річного віку, а саме у віці 8 років.
Крім того, просить судові витрати стягнути з відповідача.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 08.11.2021 з інформації про виконавче провадження №66577528 позивачці стало відомо про порушення її прав, а саме про фактичне невиконання відповідачем рішення суду та накладення державним виконавцем штрафу на боржника за невиконання рішення суду. Відповідно до даних, викладених у постанові державного виконавця про накладення на боржника штрафу від 02.09.2021, боржник листом від 27.08.2021 за вих. №0800-0904-6/57331 повідомив державного виконавця про виконання рішення суду та зазначив, що на виконання рішення суду боржником повторно розглянуто заяву позивачки про призначення пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства від 13.08.2020 та прийнято рішення з урахуванням висновків суду. До листа додано копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 21.05.2021 №084850002989. Зазначає, що в рішенні про відмову у призначенні пенсії від 21.05.2021 №084850002989 відсутнє посилання на рішення суду. З цього рішення вбачається, що рішення суду боржником не виконане, заява позивачки від 13.08.2021 розглянута боржником без врахування висновків суду, викладених у рішенні від 10.02.2021, через що державним виконавцем накладено штраф на боржника.
За приписами ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Вирішуючи заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок виконання судових рішень, визначений Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної адміністративної справи вказане рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 не скасовано та набрало законної сили 22.04.2021.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судом встановлено, що рішенням відповідача від 21.05.2021 №084850002989 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
При цьому в обґрунтування зазначеного рішення відповідач послався на визначення термінів «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства», які містились у Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30.04.2002 №226/293/169.
Суд зазначає, що спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров'я України від 17.05.2021 №251/267/948 наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 №226/293/169 визнаний таким, що втратив чинність у зв'язку з затвердженням Кабінетом Міністрів України Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
В свою чергу,чинна, станом на дату прийняття рішення відповідача від 21.05.2021 №084850002989, постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», не містить визначені термінів «дитина з інвалідністю» та «особа з інвалідністю з дитинства».
В мотивувальній частині рішення суду від 10.02.2021 зазначено, що суд відхилив посилання відповідача на те, що позивачка зобов'язана була додати до заяви про призначення пенсії висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності), оскільки ОСОБА_2 було визнано інвалідом з дитинства до досягнення ним 18 річного віку.
Разом з тим, в силу приписів пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
З системного аналізу першого та другого речення зазначеної норми вбачається, що матері осіб з інвалідністю з дитинства, мають право на призначення дострокової пенсії за віком за п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому суд зазначає, що таке право мають матері саме осіб з інвалідністю з дитинства, і ця норма не передбачає необхідності встановлення дитині статусу - дитини з інвалідністю, для підтвердження права матері такої дитини на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні суду від 10.02.2021 судом встановлено, що позивачка є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства. Доказів того, що позивачка не виховувала свого сина до досягнення шестирічного віку матеріали справи не містять.
Відтак, позивачка має право на призначення дострокової пенсії за віком за п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що рішення суду від 10.02.2021 була встановлена протиправність дій відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з мотивів необхідності підтвердження позивачем набуття її дитиною статусу дитини з інвалідністю, та зобов'язано відповідача розглянути повторно заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення з заявою про призначення пенсії, а саме з 13.08.2020, з урахуванням висновків суду.
Зазначені висновки суду, зокрема щодо відсутності у позивачки обов'язку подавати відповідачу висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності), не були враховані відповідачем під час повторного розгляду заяви позивачки від 13.08.2020, а тому рішення суду відповідачем протиправно не виконане.
У зв'язку із невиконанням відповідачем рішення суду від 10.02.2021 державним виконавцем була прийнята постанова про накладення на відповідача штрафу від 02.09.2021 ВП №66577528, правомірність якого була оскаржена відповідачем до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №280/8402/21 у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) про скасування постанови про накладення штрафу відмовлено.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не виконане у повному обсязі рішення суду від 10.02.2021 по справі №280/6369/20, а саме не враховано висновки суду, викладені у цьому рішенні під час повторного розгляду заяви позивачки від 13.08.2020.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
З наведених вище підстав суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо врахування висновків суду під час повторного розгляду заяви позивачки від 13.08.2020.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Вказане у сукупності є підставою для висновку суду щодо порушення відповідачем приписів ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14, ст. 370 КАС України, п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно із ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду із цією заявою позивачем був сплачений судовий збір у сумі 681,00 грн., які належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем понесені документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн., які так само належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 139, 248, 249, 383 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі №280/6369/20 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність вчинену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №280/6369/20 щодо не врахування висновків суду, викладених у зазначеному рішенні суду, під час повторного розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення з заявою про призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 19.11.2021.
Суддя Р.В. Кисіль