10 листопада 2021 року Справа № 280/4599/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,
представника позивача - Усенка Ю.Д.,
представника відповідача - Школової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
04.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 09.11.2020 №00009590901, №00009920901, №00009950901.
Ухвалою суду від 08.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 22 червня 2021 року позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.07.2021.
20.07.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 21.09.2021.
21.09.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи по суті на 19.10.2021.
Ухвалою суду від 19.10.2021 підготовче засідання відкладено на 10.11.2021.
10.11.2021 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про здійснення ним операцій з реалізації пального без реєстрації суб'єктом платником акцизного податку є безпідставним, оскільки ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального з 2016 року. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом автоматичного припинення реєстрації платника указаного виду податку не передбачається, а змінено лише порядок адміністрування акцизного податку, а тому позивачем вимоги Податкового кодексу України дотримано. Також, позивач вказував на те, що нову форму заяви про реєстрацію платником акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України №262 від 19.06.2019, який набрав чинності з 23.07.2019, після чого позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про повторну реєстрацію платником акцизного податку. Також, позивач вказував про те, що акцизні накладні ним зареєстровано у встановленому порядку, а тому інтереси держави не постраждали.
Крім того, позивач вказував і на протиправність застосування до нього штрафної санкції в розмірі 500000,00 грн. за здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, оскільки позивачем у встановленому порядку отримано ліцензію на право здійснення оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614201900138 від 01.07.2019 терміном дії до 01.07.2024, а тому посилання на здійснення діяльності без ліцензії є безпідставними.
Також, позивач звертає увагу на протиправність висновків контролюючого органу на не обладнання позивачем акцизного складу (ємкості) витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником, оскільки такі повинні обладнуватися винятково акцизні склади та території на яких здійснюється виробництво оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального. Проте, позивач зазначає, що ним така діяльність не здійснюється, а тому обов'язок використання таких засобів відсутній, як і відсутній обов'язок складання довідок про зведені за добу підсумкові дані щодо обсягів обігу та залишків пального на акцизному складі. Позивач вказує на те, що ним пальне передається кінцевому споживачу винятково з застосуванням техніки постачальника, за таких обставин виробництво оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального з використанням акцизного складу не здійснюється.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України в частині, що регулює реалізацію пального. Відповідач зазначає, що згідно податкової інформації ІС «Податковий блок» та Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального у резервуарах ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019 по 22.09.2020 не зареєстрував витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального, та не надав довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обліку та залишків пального на зареєстрованих акцизних складах, що свідчить про порушення позивачем вимог ст.230 ПК України.
Також, відповідач вказував на те, що до фактичної перевірки позивачем надано журнал кількісного руху дизельного пального за 2019 рік, відповідно до даних якого у позивача станом на 01.07.2019 на зберіганні (придбано, але ще не реалізовано) є дизельне пальне у кількості 21527 літрів, яке реалізовувалось безпосередньо покупцям зі складу позивача. Разом з тим, відповідно до Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником в акцизного податку з 31.07.2019. Отже, перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині реалізації пального з 01.07.2019 по 30.07.2019 (включно) без реєстрації платником акцизного податку, а також в частині відпуску пального з 01.07.2019 по 04.07.2019, 11.07.2019 та 16.07.2019 (включно) зі складу, який станом на 01.07.2019 не був зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
З урахуванням викладеного у відзиві, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 22.09.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ про проведення фактичної перевірки, яким наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з 24 вересня 2020 року тривалістю 10 діб.
Також, 22.09.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області видано направлення на перевірку №2442 та №2443.
Судом встановлено, що співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку з питання здійснення контролю за додержанням суб'єктом господарювання вимог законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво, зберігання та обіг підакцизних товарів в Україні, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.10.2020 №24/08/01/09/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків Акту перевірки від 05.10.2020 №24/08/01/09/ НОМЕР_1 , встановлено порушення позивачем вимог:
пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України, в частині реалізації пального з 01.07.2019 по 30.07.2019 (включно) без реєстрації платником акцизного податку;
пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, п.22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, в частині відпуску пального з 01.07.2019 по 04.07.2019, 11.07.2019 по 16.07.2019 (включно) зі складу, який станом на 01.07.2019 не був зареєстрований в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
ч.1, ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в частині зберігання пального в період з 01.07.2019 по 27.12.2019 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;
ч.1, ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в частині реалізації пального протягом 2019 року без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним;
пп.230.1.3 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, в частині не обладнання рівнемірами-лічильниками та їх не реєстрації в Єдиному державному реєстрі;
пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, в частині не надання щоденно Довідок про зведенні за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуски) та залишків пального по акцизному складу - Ємкість для палива, уніфікований номер акцизного складу - 1011522 не надавались щоденно Довідки про зведенні за добу підсумкові облікові данні щодо обсягів обігу (отримання/відпуски) та залишків пального на акцизному складі пального в період з 01.01.2020 по 02.10.2020 року (включно);
п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
На підставі висновків Акт перевірки від 05.10.2020 №24/08/01/09/ НОМЕР_1 , 09.11.2020 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
№00009590901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4 237 034,28 грн., у зв'язку із встановленням порушення пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України;
№00009920901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн., у зв'язку із встановленням порушення ч.1, ч.8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;
№00009950901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20000,00 грн., у зв'язку із встановленням порушення пп.230.1.3 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України;
№00009890901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 185000,00 грн., у зв'язку із встановленням порушення пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.
Не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 12.04.2021 №8199/6/99-00-06-03-02-06, скасовано ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 09.11.2020 №00009890901 та залишено без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області у Запорізькій області від 09.11.2020 №00009920901, №00009950901, №00009590901, а скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення №00009590901 від 09.11.2020, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 4 237 034,28 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками акцизного податку є зокрема, не виключно особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво які реалізують пальне або спирт етиловий (підпункт 212.1.15 пункт 212.1 статті 212 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Тобто, чинним законодавством України передбачено обов'язок суб'єктів, які здійснюватимуть реалізацію пального пройти процедуру реєстрації не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального.
Суд зазначає, що фактично доводи контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що позивач з 01.07.2019 не пройшов процедуру реєстрації платником акцизного податку в електронному реєстрі ДПС.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 01 січня 2019 року, внесено зміни до підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України. Зокрема, доповнено абзацом 2 п.22 підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого, суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
Відповідно до пункту 22, 23 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку зобов'язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
Суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, позивача було зареєстровано платником акцизного податку з 01 березня 2016 року, що також не спростовується відповідачем, а тому посилання останнього, що позивачем здійснювалися операції з реалізації пального у період з 01 липня 2019 року по 30 липня 2019 року без реєстрації, як платника акцизного податку є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт перереєстрації позивача в СЕАРП СЕ за заявою нового зразка не є підставою для висновку про відсутність реєстрації платником акцизного податку взагалі.
Також, з системного аналізу положень абзацу 2 пункту 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України вбачається, що законодавцем не встановлено іншого порядку реєстрації платниками акцизного податку, відмінного від вже встановленого, ні повторної реєстрації вже зареєстрованих платників акцизного податку (перереєстрація), а стосується лише тих суб'єктів, які ще не зареєстровані такими платниками у зв'язку з розширенням їх кола та, відповідно, необхідністю їх реєстрації до 01 липня 2019 року, що виключає застосування до позивача, як платника акцизного податку, штрафних санкцій на підставі вимог статті 117 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення №00009590901 та наявність підстав для його скасування.
Стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №00009920901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500000,00 грн., за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України (далі - Закон №481).
Відповідно до положень статті 15 Закону №481, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідач в Акті перевірки вказав на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в частині реалізації пального протягом 2019 року без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Разом з тим, такі доводи позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, з огляду на те, що позивачем 01.07.2019 отримано ліцензію на право здійснення оптової торгівлі пальним №990614201900138 з терміном дії до 01.07.2024.
Суд зазначає, що отримана позивачем ліцензія не скасована, в свою чергу зміна на законодавчому рівні порядку отримання ліцензії не створює втрату чинності попередньо отриманої ліцензії.
А тому застосування штрафних санкцій за реалізацію пального без отримання ліцензії є безпідставним, а податкове повідомлення - рішення №00009590901 таким, що підлягає скасуванню.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №00009950901, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20000,00 грн., у зв'язку із не обладнанням акцизного складу (ємкості) витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 230.1 статті 230 ПК України регламентовано, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку. Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників забороняється.
За змістом п.12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, норми п.230.1 ст.230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.
З огляду на положення норм п.22 підрозд.5 розд. XX ПК України, та відповідно до п.12 підрозд.5 розд. XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у
резервуарі в такі строки:
1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019;
2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019;
3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.
Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Згідно п.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства України обладнанню витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками підлягають акцизні склади на яких проводиться господарська діяльність з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, у поясненнях які позивач надавав контролюючому органу, так і у поясненнях, які надано під час розгляду адміністративної справи, позивач вказував на те, що ним не здійснюється господарська діяльність з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, а відповідно наявна ємність не може вважатися акцизним складом.
Позивач вказував на те, що придбане пальне передається кінцевому споживачу винятково з застосуванням техніки постачальника, у зв'язку з чим вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального ним не здійснюється.
Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Натомість, в даному випадку, контролюючий орган за допомогою належних та допустимих доказів не довів тієї обставини, що безпосередньо позивачем за місцем господарської діяльності здійснюється вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального.
В свою чергу, лише сам факт наявності у позивача ємності не свідчить про те, що така використається для вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, а відповідно і не свідчить про те, що така ємність підпадає під визначення акцизного складу.
Посилання відповідача на те, що у позивача був наявний залишок дизельного пального не спростовує зазначені висновки суду та не свідчить про наявність акцизного складу, з урахуванням тієї обставини, що 28.01.2020 позивачем зареєстровано акцизну накладну №9008790509 на власне споживання пального у кількості 17317,06 літрів.
В свою чергу, відповідальність за незабезпечення обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального, застосовується з 01.04.2020, відповідно до змін внесених Законом України від 18.12.2019 №391-ІХ, яким відтерміновано початок застосування штрафних санкцій з січня 2020 року на квітень 2020 року. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача саме акцизного складу після 01.04.2020 матеріали справи не містять.
Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем після 01.04.2020 вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального, то відповідно відсутні підстави вважати наявну ємність акцизним складом, а відповідно і відсутній обов'язок обладнати таку ємність витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення №00009950901 та наявність підстав для його скасування.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №00009590901 від 09.11.2020, №00009920901 від 09.11.2020, №00009950901 від 09.11.2020.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 11350,00 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 16.11.2021.
Суддя М.С. Лазаренко