19 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/4982/19
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Майстренко Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.12.2018 №133;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 20.07.2018 внаслідок травми та захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.12.2018 № 133. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням проведених виплат.
Верховний Суд постановою від 03.11.2020 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 скасував. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 залишив в силі.
Відділом документального забезпечення суду зареєстровано заяву Міністерства оборони України про поворот виконання рішення. В обґрунтування заяви вказує, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 345900,00 грн., а згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2019 №408 ОСОБА_1 проведено виплату зазначеної суми. Вказує, що оскільки кошти на виконання скасованого рішення позивачу виплачено, а питання повороту виконання судового рішення Верховним Судом не вирішено, його слід вирішувати у Житомирському окружному адміністративному суді.
Розгляд заяви призначено на 19.11.2021. Про дату, час та місце розгляду заяви повідомлено сторін.
Відповідно до частини 9 статті 380 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Вирішуючи заяву про поворот виконання судового рішення у справі, суд виходить із такого.
Пунктом 3 частини 1 статті 380 КАС України встановлено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою-третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 7 ст. 380 КАС України).
За приписами частини 8 статті 380 КАС України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 02.11.2011 №13-рп/2011, поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.
Відповідно до частини 1 статті 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Отже, у справах про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається лише за умови, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Наведений висновок також узгоджуються із положеннями пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Судом касаційної інстанції рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, залишено без змін, проте підстава скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду не ґрунтувалась на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) висловив правову позицію, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Отже, виходячи із змісту статей 380-381 КАС України, з урахуванням правових позицій Європейского суду з прав людини та принципу верховенства права, враховуючи ту обставину, що скасоване рішення суду не було обґрунтоване повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання позивача повернути грошові кошті за скасованим судовим рішенням.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.09.2018 по справі № 1570/771/2012.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Міністерства оборони України про поворот виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко