Справа № 638/8326/21
Провадження № 2-з/638/533/21
Іменем України
19 листопада 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
секретаря судового засідання Котельникової А.Р.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу та розірвання договору довічного утримання, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кутова Дарина Олексіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мустафаєва Есміральда Бахмул-кизи,
У червні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу та розірвання договору довічного утримання, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кутова Дарина Олексіївна, ОСОБА_4 .
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , подала на розгляд суду клопотання про забезпечення позову, в якому просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що в останньому судовому засіданні від 15 листопада 2021 року позивачу стало відомо, що відповідач відчужила 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , своїй доньці, ОСОБА_5 , відповідно до Договору дарування від 26 січня 2021 року. Договір дарування було укладено через місяць після укладення спірного Договору купівлі-продажу 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 від 26.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Вважає, що відповідач, розуміючи ймовірність визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 26 грудня 2020 року, вчинила формальний правочин, а саме Договір дарування від 26 січня 2021 року. При цьому, відповідач продовжує проживати та користуватися 1/2 часткою квартири та зареєстрована там. У зв'язку з чим зазначає, що зазначений договір був укладений відповідачем формально, його метою є ускладнення ймовірного визнання договору недійсним у майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання.
Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Пунктами 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Зі змісту заяви вбачається, що предметом спору є, зокрема, визнання недійсним договору купівлі продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , від 26 грудня 2020 року.
Суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому, в заяві про забезпечення позову не наведено належних і переконливих доказів, що невжиття таких заходів забезпечення позову, застосування яких заявлено позивачем, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що співвідповідач може вжити заходів щодо відчуження належної 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , з метою ускладнення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, не містить мотивів співмірності застосування заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову, підстав обмежень прав та інтересів відповідача. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Окрім того, суд враховує висновку Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову в зазначений нею спосіб.
Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову відмовити.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 19 листопада 2021 року.
Суддя І.П. Латка