Ухвала
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 991/3440/20
Провадження № 51-5359 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про відвід судді ОСОБА_2 ,
встановив:
15 листопада 2021 року до Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року.
16 листопада 2021 року захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді ОСОБА_2 .
Вказана заява про відвід мотивована тим, що подана захисником касаційна скарга містить клопотання про передачу справи на розгляд палати Касаційного кримінального суду з метою відступлення від правового висновку, викладеного в ухвалі колегії суддів Третьої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 від 20 вересня 2021 року у справі № 991/5913/21. Оскільки у поданому клопотанні порушується питання відступлення від правового висновку, зробленого колегією суддів за участю судді ОСОБА_2 , то в даному випадку, на думку захисника, наявний конфлікт інтересів, який викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості судді ОСОБА_2 у розгляді цього провадження.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява про відвід задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 81 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду справи.
Нормами статей 75 і 76 КПК України передбачено обставини, що виключають участь судді в розгляді справи.
Відповідно до вимог ст. 35 КПК України у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.
Згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (зі змінами, унесеними згідно постанови Пленуму Верховного Суду від 16 листопада 2018 року № 10, від 24 травня 2019 року № 7), п. 2.1 розділу ІІ, із числа суддів, які мають повноваження щодо розгляду судових справ на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням визначених АСДС коефіцієнтів навантаження здійснюється визначення складу суду для розгляду конкретної судової справи за принципом випадковості, рівномірного навантаження для кожного судді та хронологічного порядку надходження судових справ.
Як убачається із змісту заяви захисника ОСОБА_4 , наведені в ній доводи про упередженість судді Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 зводяться до незгоди заявника з постановленою цим суддею у складі колегієї суддів ухвалою від 20 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 вересня 2021 року, про відмову у відкритті провадження.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного, проте заявник таких доказів не наводить.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Таким чином, заявлений захисником ОСОБА_4 відвід не містить жодних даних, які б свідчили про наявність підстав, що передбачені зазначеними нормами кримінального процесуального закону, та обґрунтованих доводів про упередженість судді ОСОБА_2 у цьому конкретному випадку. Жодні факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів як з точки зору об'єктивного, так і суб'єктивного критерію, заявник не навів. Відтак, його побоювання щодо упередженості судді не можна вважати об'єктивно виправданими.
Всі доводи про упередженість судді ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки зводяться до незгоди заявника з ухвалою касаційного суду від 20 вересня 2021 року, постановленою в іншій справі.
На думку колегії суддів, висловлені в заяві про відвід доводи зводяться лише до нічим не підтверджених сумнівів та припущень, які не можуть бути достатньою підставою для задоволення заяви про відвід в контексті положень п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Керуючись ст. 75 КПК України, Суд
постановив:
В задоволенні заявленого захисником ОСОБА_4 відводу судді ОСОБА_2 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3