10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 921/316/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Микитович П.М. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Желік М.Б., Мирутенко О.Л.)
та рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2019 (суддя Шумський І.П.)
за позовом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс"
про визнання припиненим договору оренди землі від 07.09.2010 щодо земельної ділянки площею 24,86 га
та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс"
до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області
про скасування рішення сесії Байковецької сільської ради № 764 від 16.11.2018 в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010 з кадастровим номером 6125283100:01:001:0923, площею 24,86 га; визнання укладеною додаткової угоди від 07.09.2018 до договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010; визнання поновленим та продовженим договору оренди землі від 07.09.2010, на термін до 10.11.2033 включно,
Байковецька сільська рада (далі - Сільрада, Позивач) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (далі - СТОВ "Агрокомплекс", Відповідач) про визнання припиненим договору від 07.09.2010 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 24,86 га розташованої на території Байковецької об'єднаної територіальної громади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач заперечує факт припинення орендних правовідносин, хоча належно повідомлений про необхідність повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 07.09.2010.
СТОВ "Агрокомплекс", у свою чергу, подало до місцевого господарського суду зустрічний позов до Сільради про:
- скасування рішення сесії Сільради №764 від 16.11.2018 "Про припинення дії договорів оренди землі" в частині припинення дії договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010;
- визнання укладеним додаткового договору до договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010 у редакції, викладеній у зустрічній позовній заяві (із встановленням іншого строку дії договору);
- визнання поновленим договору оренди землі від 07.09.2010 на нових умовах.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Сільрада всупереч вимогам частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у місячний термін не погодила запропоновані Відповідачем нові істотні умови договору оренди, не підписала додаткової угоди про поновлення договору, як і не заперечила проти поновлення договору.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 921/316/19, відмолено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди виходили з того, що між сторонами не досягнуто згоди щодо нових істотних умов договору оренди в порядку реалізації орендарем переважного права на поновлення договору оренди в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
У касаційній скарзі СТОВ "Агрокомплекс" просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 21.11.2018 у справі №530/212/17, Верховного Суду у постанові від 26.01.2020 у справі №907/18/18, відповідно до яких порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення у відповідь на вчасно надіслане повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
У відзиві на касаційну скаргу Сільрада просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц та від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
Так, у справах № 594/376/17-ц, № 159/5756/18 судами розглядалися позови орендарів про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих же умовах в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної правової норми стосувався того, що для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов'язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проєкту додаткової угоди.
У справі № 530/212/17 розглядався позов орендаря про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених орендодавцями (відповідачами) з іншим орендарем та визнання поновленим договору оренди між позивачем та орендодавцями. Судами у цій справі встановлено, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавців про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надав проекти договорів оренди та зазначив у них умови, аналогічні умовам, викладеним у попередніх договорах оренди, а орендодавці погодилися з укладенням договорів оренди на новий строк та протягом установленого законом місячного строку не заперечили щодо переважного права позивача на укладення договору.
У справі № 907/18/18 спір стосувався скасування рішення орендодавця - міської ради про відмову у поновленні договору оренди землі та поновлення такого договору на тих же умовах та на той же строк. За обставинами справи позивач дотримався порядку звернення до орендодавця з метою поновлення договору на новий строк на тих же умовах, тоді як останній не заперечив проти такого поновлення у місячний строк після закінчення строку договору оренди шляхом надсилання орендарю листа-повідомлення.
Натомість у справі, що переглядається, СТОВ "Агрокомплекс" вимагає визнати укладеним договір оренди землі на нових умовах в порядку частин першої - п'ятої Закону України "Про оренду землі" при реалізації переважного права на укладення договору оренди. За обставинами даної справи між сторонами договору не досягнуто згоди щодо нових істотних умов договору оренди, запропонованих орендарем, а орендодавець заперечив проти поновлення договору протягом місяця після закінчення строку його дії, що і обумовило висновок судів про припинення дії договору оренди.
Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду хоча і стосуються поновлення договору оренди землі в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", проте правовідносини у цих справах очевидно не є подібними до справи, що розглядається, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи та сферу правового регулювання, а тому застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, до правовідносин у справі, що розглядається, є некоректним, а зазначені висновки не є релевантними.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ "Агрокомплекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2019 у справі № 921/316/19.
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2019 у справі № 921/316/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає
Головуючий В. А. Зуєв
Судді І. С. Берднік
І. С. Міщенко