29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"17" листопада 2021 р. Справа № 924/937/21
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Вибодовський О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи підприємця Затолоки Ганни Олександрівни, м. Ізюм, Харківської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", м. Хмельницький
про стягнення 78 199,95 грн. з яких 61 755,80 грн. - основного боргу, 3 813,82 грн. пені, 3 087,79 грн. штрафу, 9 542,54 грн. 40% річних
Представники сторін: не з"явились
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи підприємця Затолоки Ганни Олександрівни, м. Ізюм, Харківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", м. Хмельницький про стягнення 78 199,95 грн. з яких 61 755,80 грн. - основного боргу, 3 813,82 грн. пені, 3 087,79 грн. штрафу, 9 542,54 грн. 40% річних
Ухвалою суду від 20.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 11.10.2021р. від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду 13.10.2021р. від відповідача надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні повністю, зокрема зазначає, що копії документів, які додані до позовної заяви (міжнародні товаротранспортні накладні СМR та акт наданих послуг) не якісні та не дають змоги встановити зміст даних документів, вартість наданих послуг, та своєчасність наданих послуг.
Відповідач посилаючись на ст.549 ЦК України вважає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення та заперечує щодо одночасного стягнення відповідальності у вигляді 3 813,82 грн. пені, 3 087,79 грн. штрафу, 9 542,54 грн. 40% річних.
Також, відповідач заперечує щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з"явився.
На адресу суду 17.11.2021р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, через перебування на лікарняному.
Вказане клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату задоволенню не підлягає, оскільки суд відповідно до ст.248 ГПК України обмежений строком розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі та спливає 20.11.2021р.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов'язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
09 березня 2021 року між замовником перевезення ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» та експедитором ФОП Затолокою Г.О. був укладений Договір №169-3 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях.
Відповідно до п.1.1. укладеної угоди, - експедитор зобов'язується надати замовникові послуги з організації перевезень вантажів замовника та забезпечувати оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом на умовах цього договору та підписаних сторонами заявок, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги.
У пункті 1.2. Договору сторони погодили, що до правовідносин сторін, окрім іншого, застосовуються положення Конвенцій МДП та КДПВ, які регулюють правовідносини характерні для договорів перевезення.
Відповідно до пункту 2.1. Договору замовник подає експедитору заявку на перевезення (далі - заявка). У пункті 2.2. Договору сторони погодили те, яку інформацію, а, фактично, які істотні умови повинна містити заявка.
09 березня 2021 р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1551. За умовами Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Луго (Італія) - м. Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 74 439,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ТОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС» (м. Рівне).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, - сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№033807. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМR не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1551 від 15 березня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, - розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення - 22 331,70 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 52 107,30 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як видно з графи 24 СМR, - розвантаження відбулося 15 березня 2021 р. З наступного дня 16 березня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 22 331,70 грн. завершився 22 березня 2021 р. Втім, оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня - 23 березня ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» виступило боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 22 331,70 грн. З 16 березня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 52 107,30 грн. завершився 29 березня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, проведена не була. З наступного дня - 30 березня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 52 10730 грн. є простроченим. Загальна заборгованість за виконане перевезення склала 74 439,00 грн.
30 березня 2021 р. відповідач, згідно платіжного доручення №2942, здійснив часткове погашення боргу у сумі 22 331,70 грн., 08 квітня 2021 р., згідно платіжного доручення №3041 на суму 10 000,00 грн., 09 квітня 2021 р., згідно платіжного доручення №3061 на суму 11 920,00 грн., 23 квітня 2021, згідно платіжного доручення №326 на суму 17 000,00 грн. Загальна сума сплачених за вказане перевезення коштів склала 61 251,70 грн. З урахуванням вказаних платежів борг за організацію перевезення склав 13 187,30 грн.
09 березня 2021р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1553. За умовами цієї Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Луго (Італія) - м.Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 31 315,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ФОП Гобрей В.В. (м. Мукачево, Закарпатська обл.).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, - сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№458247. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМR не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1553 від 18 березня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, - розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення становить 9 394,50 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 21 920,50 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як вбачається з графи 24 СМR розвантаження відбулося 18 березня 2021 р. З наступного дня 19 березня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 22 331,70 грн. завершився 25 березня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня 26 березня ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП», який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 9 394,50 грн. З 19 березня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 21 920,50 грн. завершився 01 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, здійснена не була. З наступного дня 02 квітня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 21 920,50 грн. є простроченим. Загальна заборгованість за виконане перевезення склала 31 315,00 грн.
30 березня 2021р. боржник, згідно платіжного доручення №2943, здійснив часткове погашення боргу у сумі 9 394,50 грн. З урахуванням вказаного платежу, борг за організацію цього перевезення склав 21 920,50 грн.
29 березня 2021р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1581. За умовами вказаної Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Трієст (Італія) - м. Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 26 648,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ТОВ «ОВЕРТРАНС» (Яворівський р-н, Львівська обл.).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№0000844. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМК не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1581 від 07 квітня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення становить 7994,40 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 18 653,60 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як вбачається з графи 24 СМR розвантаження відбулося 07 квітня 2021 р. З наступного дня 08 квітня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 7 994,40 грн. завершився 14 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня 15 квітня 2021р. ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП», який прострочив виконання грошового зобов"язання на суму 7 994,40 грн. З 08 квітня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 18 653,60 грн. завершився 21 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, проведена не була. З наступного дня 22 квітня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 18 653,60 грн. є простроченим. Заборгованість за організацію цього перевезення склала 26 648,00 грн.
Загальна заборгованість ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» за три виконані перевезення склала 61 755,80 грн.
Відповідно до підпункту 7.2.2 Договору, у випадку прострочення оплати послуг, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% річних від суми заборгованості за період з дати настання строку платежу до дати сплати заборгованості. Питання сплати неустойки (пені, штрафу) врегульовані ст.549 ЦК України. Сплата річних відсотків, в розмірі, більшому ніж передбачений Законом мінімум, визначена в ч.2 ст.625 ЦК України.
Додатково позивачем відповідно до п.7.2.2 Договору нараховано відповідачу за перше перевезення пеню на залишкову суму боргу 13 187,30 грн. з 24 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021р. в сумі 770,99 грн.; за друге перевезення пеню нараховано на залишкову суму боргу 21 920,50 грн. з 02 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. в сумі 1 462,94 грн.; за третє перевезення пеню нараховано на суму боргу 26 648,00 грн. з 22 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. на суму 1 579,89 грн.
Загальна сума пені за три перевезення склала 3 813,82 грн.
Також, позивачем відповідно до п.7.2.2 Договору нараховано відповідачу 5% штрафу на суму заборгованості 61 755,80 грн., що становить 3 087,79 грн., та 40% річних від суми заборгованості 61 755,80 грн., з 22.04.2021р. по 10.09.2021р., що становить 9 542,54 грн.
Всього, сума заборгованості за Договором складає 78 199,95 грн., з яких 61 755,80 грн. - основного боргу, 3 813,82 грн. - пені, 3 087,79 грн. - штрафу та 9 542,54 грн. - 40% річних.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. За ч.1 ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. В даному випадку договір експедирування сформований із загального Договору та Заявок, які регламентують конкретні умови кожного окремого перевезення. Саме в Заявках, які є додатками до Договору, встановлений розмір плати експедитору. Відповідно до ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Враховуючи те, що експедитор організував три спірні перевезення, а замовник перевезення оплатив лише частково, відповідачем порушенні вимоги ст.916, 929, 931 ЦК України та положення Заявок в частині оплати за надані послуги з організації перевезень.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів транспортного експедирування.
09 березня 2021 року між замовником перевезення ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» та експедитором ФОП Затолокою Г.О. був укладений Договір №169-3 на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях.
Відповідно до п.1.1. укладеної угоди, - експедитор зобов'язується надати замовникові послуги з організації перевезень вантажів замовника та забезпечувати оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом на умовах цього договору та підписаних сторонами заявок, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги.
У пункті 1.2. Договору сторони погодили, що до правовідносин сторін, окрім іншого, застосовуються положення Конвенцій МДП та КДПВ, які регулюють правовідносини характерні для договорів перевезення.
Відповідно до пункту 2.1. Договору замовник подає експедитору заявку на перевезення (далі - заявка). У пункті 2.2. Договору сторони погодили те, яку інформацію, а, фактично, які істотні умови повинна містити заявка.
09 березня 2021 р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1551. За умовами Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Луго (Італія) - м. Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 74 439,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ТОВ «РІВНЕТРАНССЕРВІС» (м. Рівне).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, - сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№033807. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМR не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1551 від 15 березня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, - розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення - 22 331,70 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 52 107,30 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як вбачається з графи 24 СМR, - розвантаження відбулося 15 березня 2021 р. З наступного дня 16 березня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 22 331,70 грн. завершився 22 березня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня - 23 березня ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП», який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 22 331,70 грн. З 16 березня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 52 107,30 грн. завершився 29 березня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, проведена не була. З наступного дня - 30 березня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 52 10730 грн. є простроченим. Загальна заборгованість за виконане перевезення склала 74 439,00 грн.
30 березня 2021 р. боржник, згідно платіжного доручення №2942, здійснив часткове погашення боргу у сумі 22 331,70 грн., 08 квітня 2021 р., згідно платіжного доручення №3041 на суму 10 000,00 грн., 09 квітня 2021 р., згідно платіжного доручення №3061 на суму 11 920,00 грн., 23 квітня 2021, згідно платіжного доручення №326 на суму 17 000,00 грн. Загальна сума сплачених за вказане перевезення коштів склала 61 251,70 грн. З урахуванням вказаних платежів борг за організацію перевезення склав 13 187,30 грн.
09 березня 2021р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1553. За умовами цієї Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Луго (Італія) - м.Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 31 315,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ФОП Гобрей В.В. (м. Мукачево, Закарпатська обл.).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, - сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№458247. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМR не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1553 від 18 березня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, - розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення становить 9 394,50 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 21 920,50 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як вбачається з графи 24 СМR розвантаження відбулося 18 березня 2021 р. З наступного дня 19 березня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 22 331,70 грн. завершився 25 березня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня 26 березня ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП», який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 9 394,50 грн. З 19 березня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 21 920,50 грн. завершився 01 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, здійснена не була. З наступного дня 02 квітня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 21 920,50 грн. є простроченим. Загальна заборгованість за виконане перевезення склала 31 315,00 грн.
30 березня 2021р. боржник, згідно платіжного доручення №2943, здійснив часткове погашення боргу у сумі 9 394,50 грн. З урахуванням вказаного платежу, борг за організацію цього перевезення склав 21 920,50 грн.
29 березня 2021р. на адресу експедитора, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №1581. За умовами вказаної Заявки, експедитором мало бути організоване перевезення за маршрутом м. Трієст (Італія) - м. Хмельницький. Узгоджена ціна послуги, згідно пункту «Вартість перевезення та винагорода експедитора» Заявки склала 26 648,00 грн.
До виконання транспортування вантажу був залучений перевізник ТОВ «ОВЕРТРАНС» (Яворівський р-н, Львівська обл.).
На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності з ч.3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ, сторонами перевезення складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної СМR А№0000844. За загальними правилами, що склалися в галузі міжнародних автомобільних перевезень, найменування експедитора у накладній СМR не відображається.
Перевезення було організоване ФОП Затолокою Г.О. без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, який є замовником перевезення. Вказану обставину підтверджує відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR та наявність підпису відповідальної особи та відтиску печатки вантажоодержувача у вказаній графі накладної. Додатковим підтвердженням належного виконання послуги з організації перевезення є Акт надання послуг №1581 від 07 квітня 2021 р.
Відповідно до пункту «Строк та умови оплати» Заявки, розрахунок безготівковий, 30% від вартості перевезення становить 7994,40 грн., які сплачуються протягом семи днів від дати розвантаження, решта 70% - 18 653,60 грн., сплачуються протягом чотирнадцяти днів від дати розвантаження.
Як вбачається з графи 24 СМR розвантаження відбулося 07 квітня 2021 р. З наступного дня 08 квітня сьомий день визначений кінцевим днем для оплати 7 994,40 грн. завершився 14 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, оплачена не була. З наступного дня 15 квітня 2021р. ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП», який прострочив виконання грошового зобов"язання на суму 7 994,40 грн. З 08 квітня 2021 р. чотирнадцятий день визначений кінцевим днем для оплати 18 653,60 грн. завершився 21 квітня 2021 р. Оплата вказаної суми, в обумовлені строки, проведена не була. З наступного дня 22 квітня грошове зобов'язання ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» на суму 18 653,60 грн. є простроченим. Заборгованість за організацію цього перевезення склала 26 648,00 грн.
Загальна заборгованість ТОВ «ВІ ЕС ВІ ГРУП» за три виконані перевезення склала 61 755,80 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, судом враховуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Відповідно до підпункту 7.2.2 Договору, у випадку прострочення оплати послуг, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення, штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, а також проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% річних від суми заборгованості за період з дати настання строку платежу до дати сплати заборгованості. Питання сплати неустойки (пені, штрафу) врегульовані ст.549 ЦК України. Сплата річних відсотків, в розмірі, більшому ніж передбачений Законом мінімум, визначена в ч.2 ст.625 ЦК України.
Додатково позивачем відповідно до п.7.2.2 Договору нараховано відповідачу за перше перевезення пеню на залишкову суму боргу 13 187,30 грн. з 24 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021р. в сумі 770,99 грн.; за друге перевезення пеню нараховано на залишкову суму боргу 21 920,50 грн. з 02 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. в сумі 1 462,94 грн.; за третє перевезення пеню нараховано на суму боргу 26 648,00 грн. з 22 квітня 2021 р. по 10 вересня 2021 р. на суму 1 579,89 грн.
Загальна сума пені за три перевезення склала 3 813,82 грн.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до п.7.2.2 Договору нараховано відповідачу 5% штрафу на суму заборгованості 61 755,80 грн., що становить 3 087,79 грн., та 40% річних від суми заборгованості 61 755,80 грн., з 22.04.2021р. по 10.09.2021р., що становить 9 542,54 грн.
Всього, сума заборгованості за Договором складає 78 199,95 грн., з яких 61 755,80 грн. - основного боргу, 3 813,82 грн. - пені, 3 087,79 грн. - штрафу та 9 542,54 грн. - 40% річних, яка відповідачем не оплачена.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1, ч.3, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 500,00 грн. витрат на правничу допомогу та 4 000,00 грн. премію у разі задоволення позову.
У статті 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Водночас відповідно до ч.5 ст.131-2 Конституції України та ч.1 ст.58 ГПК України представником в суді може бути адвокат або законний представником.
Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП Затолокою Г.О., м. Ізюм, Харківської області та адвокатом Лоза В.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008р.) укладено Договір про правову допомогу від 08.09.2021 р.
Відповідно до п.2.1 даного Договору за здійснення дій, що визначені у п.1.1 Договору, Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 8 500,00 грн. Послуги на вказану суму підтверджуються Актом приймання - передачі послуг від 10.09.2021р. та оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №1154 від 10.12.2018 р.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що у випадку задоволення позову Довіритель сплачує Повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 4000,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно із ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як передбачено ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Судом встановлено, що понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому підлягають задоволенню, в частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. гонорару успіху слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ЕС ВІ ГРУП", (29000, м. Хмельницький, вул.Зарічанська, буд.3/1, офіс.209, код 39976581) на користь Фізичної особи підприємця Затолоки Ганни Олександрівни, ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 61 755,80 грн. (шістдесят одну тисячу сімсот п"тдесят п"ять гривень 80 коп.) - основного боргу, 3 813,82 грн. три тисячі вісімсот тринадцят гривень 82 коп.) - пені, 3 087,79 грн. (три тисячі вісімдесят сім гривень 79 коп.) - штрафу, 9 542,54 грн. (дев"ять тисяч п"ятсот сорок дві гривні 54 коп.) - 40% річних, 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) - судового збору та 8 500,00 грн. (вісім тисяч п"ятсот гривень 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
В частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. гонорару успіху відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 3 прим.:
1- до справи
2- позивачу - 64306, Харківська область, м. Ізюм, вул. некрасорва, 59-А (ІНФОРМАЦІЯ_1);
4 - відповідачу - 29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/1, оф.209.