ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 листопада 2021 року Справа № 923/1166/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт", смт.Таїрове Овідіопольського району Одеської області
до відповідача: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 407079,11 грн.
без виклику сторін
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 407079,11 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки в частині оплати поставлених товарів.
Ухвалою від 02.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відзив відповідача долучено судом до матеріалів справи, однак, не приймається судом до розгляду, як такий, що наданий з порушення ГПК України, з огляду на наступне.
За приписами ст.165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову; відзив підписується відповідачем або його представником; до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.
Так відзив ДП "Херсонський морський торговельний порт" підписано в.о. директора ДП "ХМТП" І.Бєловим.
До відзиву додано копію наказу в.о. директора Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" А.Панченка від 31.08.2021 №375 "Про виконання обов'язків директора ДП "ХМТП", відповідно до якого виконання обов'язків директора ДП "ХМТП" на період хвороби А.Панченка з 31.08.2021 покладено на в.о. заступника директора з експлуатації І.Бєлова.
Відповідно до ч.ч.5,6 ст.44 ГПК України, юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника; юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників.
Згідно ст.56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Процесуальне представництво юридичної особи у судовій справі в Україні здійснюється шляхом:
- самостійної участі у справі або самопредставництвом - участь у судовому процесі через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення;
- участі через представника - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними виключеннями.
Судом встановлено, що відзив підписано в.о. директора ДП "ХМТП" І.Бєловим, на підтвердження повноважень якого в додатках міститься тільки копія наказу від 31.08.2021 №375 про покладення обов'язків в.о. директора підприємства.
Суд звертає увагу, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
В даному випадку, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості відносно того, що І.Бєлов уповноважений на вчинення дій від імені ДП "Херсонський морський торговельний порт".
Отже, в матеріалах справи відсутні докази відносно того, що І.Бєлов наділений повноваженнями у порядку самопредставництва у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі на підписання відзиву від імені відповідача.
Водночас суд враховує, що дана справа визначена судом як малозначна та розглядається в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 58 ГПК України, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
За приписами статті 60 ГПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:1) довіреністю фізичної або юридичної особи.
Наведене свідчить, що в малозначних справах мають право представляти інтереси юридичних осіб їх представники на підставі довіреності, підписаної посадовою особою цієї юридичної особи.
Однак, до матеріалів відзиву не додано довіреності, виданої І.Бєлову на представництво інтересів ДП "Херсонський морський торговельний порт" у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення відзиву відповідача від 22.09.2021 №18-11/40/347 на позовну заяву без розгляду, оскільки відзив підписано не уповноваженою особою.
18.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про стягнення 407079,11 грн. заборгованості.
Так позивач зазначає, що 17.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" укладено договори поставки №№119Р, 122Р, 123Р строком до 31.12.2020 включно.
01.10.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі Договорів №№119Р, 122Р, 123Р на загальну суму 194581,20 грн.
10.12.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі Договору №122Р на загальну суму 134654,40 грн.
08.11.2019 в ході спрощеної закупівлі ДП "Херсонський морський торговельний порт" замовив у ТОВ "Маштехімпорт" товари на загальну суму 16003,20 грн.
25.11.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16003,20 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 17.08.2020 між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" (Постачальник) укладено договори поставки №119Р, №122Р, №123Р строком до 31.12.2020 включно.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 119Р, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар (змінно-запасні частини для двигунів транспортних засобів), зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною), а Покупець - прийняти та оплатити на умовах даного Договору такий товар.
Згідно з положеннями п.1.1 Договорів №№ 122Р та 123Р, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар (електричне обладнання для двигунів і транспортних засобів), зазначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Покупець - прийняти та оплатити на умовах даного Договору такий товар.
Відповідно до положень п.п. 1.2,1.3, 1.5 Договорів №№ 119Р, 122Р та 123Р, поставка товару здійснюється партіями згідно письмових заявок Покупця. Найменування, асортимент, кількість і ціна за відповідну одиницю виміру товару визначається Сторонами в Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Документи на товар, які Постачальник повинен передати Покупцеві: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, оригінал рахунку (рахунку-фактури), відповідний документ про якість.
Згідно з п. 4.1 Договорів №№ 119Р, 122Р та 123Р, розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки партії товару Покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) Постачальника, при умові реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог ПКУ та інших нормативно документів.
Місцем поставки товару, згідно з п. 6.1 Договорів №№ 119Р, 122Р та 123Р, є склад Покупця за адресою: просп. Ушакова, 4, м. Херсон, 73000, ДП "ХМТП".
Днем поставки товару за Договорами №№ 119Р, 122Р та 123Р, у відповідності до п. 6.3 цих Договорів, є дата, зазначена у видатковій накладній.
В п.7.1 означених договорів сторони дійшли годи про те, що вони набирають чинності з моменту підписання і діють до 31.12.2020 року включно, а в частині гарантійних термінів та розрахунків - до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Договори підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками підприємств.
На виконання умов укладених між сторонами договорів Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на загальну суму 329235,60 грн.
Вищевказане підтверджується наступними документами:
- за Договором №119Р - видатковою накладною №7026 від 01.10.2020 на суму 64431,60 грн., рахунком на оплату №1685/2 від 01.10.2020, довіреністю №234 від 29.09.2020;
- за Договором №122Р - видатковою накладною №7027 від 01.10.2020 на суму 43995,60 грн., рахунком на оплату №1685/1 від 01.10.2020, довіреністю №235 від 29.09.2020; видатковою накладною №8962 від 10.12.2020 на суму 52719,60 грн., рахунком на оплату №2916 від 03.12.2020, довіреністю №273 від 07.12.2020; видатковою накладною №8963 від 10.12.2020 на суму 15906,00 грн., рахунком на оплату №2916/1 від 03.12.2020, довіреністю №274 від 07.12.2020; видатковою накладною №8965 від 10.12.2020 на суму 66028,80 грн., рахунком на оплату №2916/2 від 02.12.2020, довіреністю №275 від 07.12.2020;.
- за Договором №123Р - видатковою накладною №7024 від 01.10.2020 на суму 86154,00 грн., рахунком на оплату №1685/3 від 01.10.2020, довіреністю №236 від 29.09.2020.
Постачальник, у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, за результатом постачання товарів, зареєстрував податкові накладні: №72 від 01.10.2020, №75 від 01.10.2020, №76 від 01.10.2020, №284 від 10.12.2020, №285 від 10.12.2020, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: №9280477906 від 28.10.2020, №9280507597 від 28.10.2020, №9280495818 від 28.10.2020, №9343136751 від 23.12.2020, №9343157782 від 23.12.2020.
Також, як зазначає позивач, 08.11.2019 року в ході спрощеної закупівлі ДП "Херсонський морський торговельний порт" замовив у ТОВ "Маштехімпорт" товари на загальну суму 16003,20 грн., у зв'язку з чим позивачем виставлені рахунки на оплату від 08.11.2019 року № 7721 на суму 8001,60 грн. та № 7722 на суму 8001,60 грн.
25.11.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 16003,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 7352 від 25.11.2019 року на суму 4246,80 грн., № 7736 від 06.12.2019 року на суму 3754,80 грн. та № 7349 від 25.11.2019 року на суму 8001,60 грн.
Товари отримані уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей ДП "Херсонський морський торговельний порт" № 543 від 21.11.2019 року та № 566 від 05.12.2019 року.
Водночас, відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отриманий за наведеними видатковими накладними товар виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 4000,00 грн. на підставі платіжного доручення №1919 від 17.02.2020.
Отже, залишок заборгованості складає 12003,20 грн.
Таким чином, загальна сума боргу за поставлений за договорами №№119Р, 122Р, 123Р та видатковими накладними № 7352 від 25.11.2019, № 7736 від 06.12.2019 та № 7349 від 25.11.2019 товар складає 341238,80 грн.
31 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 21/025 про погашення заборгованості. Означений лист отримано відповідальною особою відповідача 07.06.2021.
З метою досудового врегулювання спору 16.06.2021 позивач направив відповідачу досудову претензію №21/028, яка отримана останнім 05.07.2021.
Однак, як лист від 31.05.2021 так і претензія від 16.06.2021 залишені відповідачем без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами поставки.
За приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Суд зауважує, що відповідач Державне підприємство "Херсонський морський торговельний порт" обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.
Станом на день ухвалення даного рішення до суду не надходило жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем боргу.
Наявність у відповідача не погашеної заборгованості в сумі 341238,80 грн. за отриманий на підставі договорів №№119Р, 122Р, 123Р та видаткових накладних № 7352 від 25.11.2019, № 7736 від 06.12.2019 та № 7349 від 25.11.2019 товар позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим.
За наведеного суд констатує, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 341238,80 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого за договорами №№119Р, 122Р, 123Р товару позивач просить стягнути з останнього 32801,26 грн. пені, 25860,71 грн. інфляційних втрат та 7178,34 грн. 3% річних.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.1 Договорів №№ 119Р, 122Р та 123Р передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до пункту 8.2 Договорів №№ 119Р, 122Р та 123Р, при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.
При визначенні періодів нарахування пені за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару позивачем враховано положення п.4.1 договорів відносно того, що розрахунки за поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів з дня поставки партії товару Покупцю.
Отже, за видатковими накладними від 01.10.2020 №№7027, 7026, 7024 на загальну суму 194581,40 грн. позивачем визначено період нарахування пені з 31.10.2020 по 20.08.2021; за видатковими накладними від 10.12.2020 №№8962, 8963, 8965 на загальну суму 134654,40 грн. - з 09.01.2021 по 20.08.2021.
Однак, суд не погоджується з обраними позивачем періодами нарахування пені з огляду на наступне.
За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
В п.8.10 укладених договорів сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) встановлюється в один рік. Нарахування Покупцем пені за прострочення виконання зобов'язань Постачальником припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, умовами договорів передбачено можливість нарахування пені протягом року лише за умови порушення умов договорів Постачальником (позивачем). В свою чергу, можливість нарахування пені Постачальником протягом року у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків Покупцем (відповідачем) умовами означених договорів не передбачена.
Враховуючи викладене, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 32801,26 грн. та встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено невірно, оскільки позивачем заявлено період нарахування пені без врахування положень ст.253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.
За таких обставин, судом самостійно здійснено перерахунок пені, що за розрахунком суду становить 21140,59грн.:
- за видатковими накладними від 01.10.2020 №№7027, 7026, 7024 на загальну суму 194581,40 грн.
Період розрахунку: з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року - 61 день
[Розрахункова ставка] = 6,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 12,000%
[Пеня] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 12,000% (розрахункова ставка) / 100% х 61 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 3 891,63 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 04.03.2021 року - 63 дні
[Розрахункова ставка] = 6,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 12,000%
[Пеня] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 12,000% (розрахункова ставка) / 100% х 63 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4 030,23 грн.
Період розрахунку: з 05.03.2021 року по 15.04.2021 року - 42 дні
[Розрахункова ставка] = 6,500% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 13,000%
[Пеня] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 13,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 910,72 грн.
Період розрахунку: з 16.04.2021 року по 30.04.2021 року - 15 днів
[Розрахункова ставка] = 7,500% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 15,000%
[Пеня] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 15,000% (розрахункова ставка) / 100% х 15 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 199,47 грн.
- за видатковими накладними від 10.12.2020 №№8962, 8963, 8965 на загальну суму 134654,40 грн.
Період розрахунку: з 10.01.2021 року по 04.03.2021 року - 54 дні
[Розрахункова ставка] = 6,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 12,000%
[Пеня] = 134 654,40 грн. (сума боргу) х 12,000% (розрахункова ставка) / 100% х 54 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 390,58 грн.
Період розрахунку: з 05.03.2021 року по 15.04.2021 року - 42 дні
[Розрахункова ставка] = 6,500% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 13,000%
[Пеня] = 134 654,40 грн. (сума боргу) х 13,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 014,28 грн.
Період розрахунку: з 16.04.2021 року по 09.07.2021 року - 85 днів
[Розрахункова ставка] = 7,500% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 15,000%
[Пеня] = 134 654,40 грн. (сума боргу) х 15,000% (розрахункова ставка) / 100% х 85 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4 703,68 грн.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 21140,59 грн. У задоволенні решти вимог в сумі 11660,67 грн. слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7178,34 грн. 3% річних та 25860,71 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок збитків від інфляції та констатує, що за розрахунком суду останні складають 25144,94 грн.:
- за видатковими накладними від 01.10.2020 №№7027, 7026, 7024 на загальну суму 194581,40 грн.:
У період з 01.11.2020 року по 20.08.2021 року індексація на суму 194 581,40 грн.
[Сукупний індекс інфляції] = 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% = 108,598% (за період Листопад 2020 - Серпень 2021)
[Інфляційні нарахування] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 108,598% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 194 581,40 грн. (сума боргу) = 16 730,99 грн.
- за видатковими накладними від 10.12.2020 №№8962, 8963, 8965 на загальну суму 134654,40 грн.:
У період з 10.01.2021 року по 20.08.2021 року індексація на суму 134 654,40 грн.
[Сукупний індекс інфляції] = 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% х 100,10% х 99,80% = 106,249% (за період Січень 2021 - Серпень 2021)
[Інфляційні нарахування] = 134 654,40 грн. (сума боргу) х 106,249% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 134 654,40 грн. (сума боргу) = 8 413,95 грн.
Таким чином, вимоги зі стягнення збитків від інфляції задовольняються судом в розмірі 25144,94 грн., решта вимог в розмірі 715,77 грн. судом відхиляються.
Що стосується 3% річних, то за розрахунком суду останні складають 7151,33 грн.:
- за видатковими накладними від 01.10.2020 №№7027, 7026, 7024 на загальну суму 194581,40 грн.:
Період розрахунку: з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року - 61 день
[Проценти] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 61 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 972,91 грн.
Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 20.08.2021 року - 232 дні
[Проценти] = 194 581,40 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 232 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3 710,37 грн.
- за видатковими накладними від 10.12.2020 №№8962, 8963, 8965 на загальну суму 134654,40 грн.:
Період розрахунку: з 10.01.2021 року по 20.08.2021 року - 223 дні
[Проценти] = 134 654,40 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 223 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 468,05 грн.
Вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 7151,33 грн., у задоволенні решти вимог в сумі 27,01 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.
Так з відповідача Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" підлягає стягненню 341238,80 грн. основної заборгованості, 21140,59 грн. пені, 7151,33 грн. 3% річних та 25144,94 грн. інфляційних втрат.
У задоволенні решти вимог в частині 11660,67 грн. пені, 27,01 грн. 3% річних та 715,77 грн. збитків від інфляції суд відмовляє.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 6112,00 грн. на підставі платіжного доручення №936 від 17.08.2021.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1, п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В даному випадку позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 407079,11 грн., отже при зверненні до суду останній мав сплатити судовий збір в розмірі 6106,19 грн. (407079,11 х 1,5%).
Таким чином має місце переплата судового збору в розмірі 5,81 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, питання щодо повернення позивачу надлишково сплаченої суми судового збору в розмірі 5,81 грн. буде вирішено судом після надходження відповідного клопотання.
Водночас, у зв'язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору в розмірі 6106,19 грн., відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 01125695, 73000, м.Херсон, пр.Ушакова, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" (код ЄДРПОУ 35117711, 65122, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Таїрове, вул.Ільфа і Петрова, 86А) - 341238 (триста сорок одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 80 коп. основної заборгованості, 21140 (двадцять одна тисяча сто сорок) грн. 59 коп. пені, 7151 (сім тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 33 коп. 3% річних, 25144 (двадцять п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 5920 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 14 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 186,05 грн. судового збору покласти на позивача.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 19.11.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська