ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 листопада 2021 року Справа № 923/1021/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О. М., розглянувши справу
за позовом: Фермерського господарства "Квазар"
до: Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна товарна біржа "Лиман"
про визнання договору дійсним та визнання права власності
за участю представників:
позивача: не прибув
відповідача: не прибув.
28.07.2021 р. до суду надійшла позовна заява Фермерського господарства "Квазар" (позивач) до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області (відповідач), третя особа - ТОВ "Універсальна товарна біржа "Лиман", яким позивач просить суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме - біржового контакту від 17.03.2000 № 38/0300Н, який засвідчував факт купівлі - продажу будівлі-складу за адресою с. Чорнянка Каховського району Херсонської області вул. Леніна (тепер Незалежності) № 1-Е загальною площею 574,7 кв. м,
- визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - будівлю-склад за адресою с. Чорнянка Каховського району Херсонської області вул. Леніна (тепер Незалежності) № 1-Е загальною площею 574,7 кв. м.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 29.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків 10 днів з моменту отримання ухвали.
Відповідно до поштового повідомлення позивач отримав ухвалу 12.08.2021.
Ухвалою суду від 27.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
За результатами проведеного судового засідання 21.10.2021 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження у справі № 923/1021/21 та призначення справи до розгляду по суті на 17.11.2021 р..
На визначену судом дату у судове засідання 17.11.2021 р. представники сторін не прибули, причини неявки не повідомили, хоча завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження, скерована третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, повернулась до суду з відміткою: за адресою не знаходиться. Адреса, зазначена в позовній заяві, співпадає з адресою третьої особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, яких достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
Між Фермерським господарством «Квазар» та Ліквідаційною комісією колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна 17 березня 2000 року було укладено біржовий контракт №38/0300Н (далі - договір), який засвідчував факт, купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі-складу літер «А», розташованого за адресою: Херсонська обл., Каховський район, с. Чорнянка, вул. Леніна (тепер Незалежності), № 1-Е, загальною площею 574, 7 кв.м.
В березні 2021 року Фермерське господарство «Квазар» звернулось до державного реєстратора Любимівської селищної ради Каховського району з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з метою проведення державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, а саме - склад з реєстраційним номером б/н, розташований за адресою: Херсонська обл., Каховський район, с Чорнянка, вул. Незалежності, буд. 1-Е. 16.03.2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Надєєвою Ю.О. було прийнято Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №57095802 (а.с.18) та зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Вищевикладене стало підставою звернення позивача до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Вказаний договір укладено до набрання чинності ЦК України, у зв'язку з чим при вирішенні питання щодо відповідності спірного договору вимогам щодо його форми, змісту, волі сторін (тобто умовам дійсності угод) підлягають застосуванню норми, що діяли в момент його укладення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», станом на 2000 рік, не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР (1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд погоджується з твердженням позивача, що ЦК УРСР містив положення про нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу саме житлових приміщень, та не передбачав таку процедуру стосовно нежитлових приміщень, яким, зокрема, є склад, придбаний Фермерським Господарством «Квазар».
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
У пунктах 9, 10 договору зазначається, що згідно «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 даний біржовий договір підлягає реєстрації в Бюро технічної інвентаризації, а подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Матеріалами справи підтверджується, що договір у відповідності до положень ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», був зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Лиман» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомим майном, реєстраційний номер № 38/0300Н від 17 березня 2000 року. Крім того, даний договір згідно вимог закону був зареєстрований у КП «Каховське Бюро технічної інвентаризації», що підтверджується копією довідки №29307 від 29 січня 2021 року (а.с.20).
Враховуючи викладене, суд констатує, що реєстрація договору купівлі-продажу нежитлового приміщення па Універсальній товарній біржі «Лиман» у Журналі реєстрації біржових угод з нерухомим майном, реєстраційний номер № 38/0300Н від 17 березня 2000 року, а також його реєстрація в КП «Каховське Бюро технічної інвентаризації» було вчинено сторонами з дотриманням всіх законодавчо правових норм, які діяли на момент вчинення такого правочину, та стало підставою для переходу права власності до Покупця - ФГ «Квазар».
Згідно ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому біржовий договір за №38/030011, який засвідчував факт купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будівлі-складу. розташованої за адресою: Херсонська обл.. Каховський район, с Чорнянка. вул. Леніна (тепер Незалежності), № 1-Е загальною площею 574, 7 кв.м. є належним підтвердженням права власності на майно позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку: сторони договору досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов'язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, Фермерське Господарство «Квазар» на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР та статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набуло право власності на майно і правомірно володіє ним.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і па умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти. користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.
Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується. розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності с непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ініціатором позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
В даному випадку, Любимівська селищна рада, визначена позивачем в якості відповідача, жодним чином не висловила сумніви у приналежності майна позивачу, не заперечила права позивача здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном та не зазначила про власний інтерес щодо майна позивача.
Суд звертає увагу на те, що позивач не оскаржив дії державного реєстратора Надєєвої Ю.О. щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання права власності на нерухоме майно.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - біржового договору №38/0300Н від 17.03.2000 р., який засвідчує факт купівлі продажу будівлі-складу, розташованого за адресою: Херсонська область Каховський район, с.Чорнянка, вул..Леніна (Незалежності) №1-Е загальною площею 574,7 кв.м.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно.
4. Стягнути з Любимівскої селищної ради Каховского району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518409) на користь Фермерського господарства "Квазар" (код ЄДРПОУ 22728630) 2270,00 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 19.11.2021.
Суддя В.В.Литвинова