ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
16 листопада 2021 року м. Херсон Справа № 923/1043/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАРГ" (01023, м. Київ, вул. Басейна, б. 9, кім. 3, ідентифікаційний код 43050550)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 27А, код ЄДРПОУ 42286576)
про стягнення 78 943 грн.48 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Грицький С.В., адвокат, ордер серія ВН № 1057003 від 28.07.2021
від відповідача: не прибув.
Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАРГ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" (надалі - відповідач), яким просить стягнути 70000 грн. основного боргу за договорами-заявками про надання послуг перевезення, 1722 грн. 60 коп. 3 % річних, 7220 грн. 88 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.08.2021 постановлено: відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.08.2021 постановлено: здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 923/1043/21 за правилами загального позовного провадження; розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначити підготовче засідання у справі на 26 жовтня 2021 року о 12:00 год.
Відповідач, належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив.
27.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками та доказами направлення його примірника на адресу позивача.
09.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповіді на адресу відповідача.
Ухвалою від 26.10.2021 суд постановив: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу для проведення відеоконференцій EasyCon на 16 листопада 2021 року о 14:15 год.; викликати уповноважених представників учасників процесу в судове засідання.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
За результатами розгляду справи по суті, суд видалився до нарадчої кімнати, після виходу проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позиції позивача.
Між ТОВ «Галарг» (позивач) та ТОВ «Атіка-Південь» (відповідач) в період з липня 2020 року по квітень 2021 року було укладено разові договори-заявки про надання експедиторських послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні (надалі договір-заявка), згідно яких ТОВ «Атіка-Південь» виступало замовником таких послуг, а ТОВ «Галарг» відповідно виступало виконавцем, тобто перевізником в розумінні діючого законодавства.
Так на виконання договору-заявки на перевезення №01/08 від 06.08.2020р. позивачем було виконано перевезення за маршрутом м.Нова Каховка, Херсонська область до с. Слабожанське, Дніпропетровська область, автомобілем Renault Premium 460 НОМЕР_1 , причіп Chereau CD-38 НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , вартість якого становить 11500 грн.
Даний факт підтверджується ТТН №1415 від 06.08.2020р., актом наданих послуг №229 від 07.08.2020р., підписаного з обох сторін та скріпленого відповідними печатками.
Крім того, на виконання договору-заявки на перевезення №01/09 від 01.09.2020р. позивачем було виконано перевезення за маршрутом м. Нова-Каховка Херсонської області до с. Копилів, с. Красилівка Київської області, автомобілем Renault Premium 460 НОМЕР_1 , причіп Chereau CD-38 НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартість якого становить 15 000 грн.
Даний факт підтверджується ТТН №1691 від 31.08.2020р. та актом наданих послуг №270 від 03.09.2020р., підписаного з обох сторін та скріпленого відповідними печатками.
Також, позивачем на виконання договору-заявки №01/09 від 03.09.2020р., позивачем було виконано перевезення за маршрутом с.Чулаківка Херсонської області до с.Нерубайське Одеської області, автомобілем Renault Premium 460 НОМЕР_1 , причіп Chereau CD-38 НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартість якого становить 15 000 грн. Даний факт також підтверджується ТТН №546 від 03.09.2020р., актом наданих послуг №273 від 04.09.2020р., підписаного з обох сторін та скріпленого відповідними печатками.
16.09.2020р. позивачем на виконання укладеного договору-заявки №01/09 від 16.09.2020р., здійснено перевезення вантажу по маршруту м. Мукачево Закарпатської області до м. Нова Каховка Херсонської області, автомобілем Renault Premium 460 НОМЕР_1 , причіп Chereau CD-38 НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартість якого становить 22 000 грн.
Зазначений факт перевезення вантажу підтверджується ТТН від 16.09.2020р., актом надання послуг №291 від 18.09.2020р.
Крім того, 07.08.2020р. між позивачем та відповідачем укладено договір-заявку на перевезення №01/08, згідно умов якого позивач виконав перевезення вантажу за маршрутом м. Нова Каховка Херсонської області до с. Копилів Київської області, Renault Premium НОМЕР_3 , причіп Chereau CD-38 АА3987ІЕО, водій ОСОБА_2 , вартість якого становить 15 000 грн. Зазначений факт виконання перевезення підтверджується ТТН №1428 від 07.08.2020р., а також актом наданих послуг №239 від 08.08.2020р., підписаний обома сторонам та скріплений відповідними печатками.
Загальна вартість перевезень за вищевказаними договорами-заявками складає 78500 грн.
Так, позивачем на виконання умов укладених та виконаних договорів на перевезення вантажів, виставлені відповідні рахунки-фактури, а саме:
- Рахунок на оплату №231 від 07.08.2020р., згідно договору-заявці №01/08 від 06.08.2020р. на суму 11500 грн. - не оплачений;
- Рахунок на оплату №232 від 08.08.2020р., згідно договору-заявці №01/08 від 07.08.2020р. на суму 15 000 грн. - не оплачений;
- Рахунок на оплату №268 від 03.09.2020р., згідно договору-заявці №01/09 від 01.09.2020р. на суму 15 000 грн. - оплачений частково в розмірі 8500 грн.(3500 грн. 01.02.2021р. та 5000 грн. 30.04.2021р.). Заборгованість за вказаним рахунком станом на час звернення до суду складає 6500 грн.;
- Рахунок на оплату №271 від 04.09.2020р., згідно договору-заявці №01/09 від 04.09.2020р. на суму 15 000 грн. - не оплачений;
- Рахунок на оплату №289 від 18.09.2020р., згідно договору-заявці №01/09 від 16.09.2020р. на суму 22 000 грн. - не оплачений.
Відповідно до п.8 укладених договорів-заявок, строк оплати за надані послуги перевезення встановлено 10-14 банківських днів, після отримання оригіналів документів.
Згідно з п. 20 укладених договорів на перевезення, оплата здійснюється після надсилання договору-заявки, завірену мокрою печаткою, 2 ТТН, а також документів, які супроводжували послугу.
Так, позивачем на адресу відповідача було направлено оригінали необхідних для оплати документів (підписані та скріплені печаткою договори-заявки, товаро-транспортні накладні, акти наданих послуг та рахунок на оплату). Факт направлення вищевказаних документів підтверджується копіями квитанцій поштового оператора «Нова пошта», а саме:
- №590000560148097 від 21.09.2020р., строк доставки 22.09.2020р.;
- №590000561033066 від 23.09.20202р., строк доставки 24.09.2020р.;
- №590000546748603 від 18.08.2020р., строк доставки 19.08.2020р.;
- №590000554154509 від 07.09.2020р., строк доставки 08.09.2020р.
Позивач, взяті на себе зобов'язання по перевезенню вантажу виконав у повному обсязі та належним чином, про свідчить підписані акти наданих послуг та відсутність будь-яких претензій з боку відповідача.
Останній пакет документів по здійсненим, але не оплаченим перевезенням був направлений відповідачу 23.09.2020р., у зв'язку з чим ТОВ «Галарг» для більш зручного способу визначення строку виникнення зобов'язань, вважає за доцільне встановити дату виникнення зобов'язання по оплаті усіх перевезень останнім виконаним перевезенням, а саме по Договору - заявці № 01/09 від 16.09.2020р., згідно умов якого, поштовим сервісом «Нова Пошта» було відправлено (Експрес накладна №59000561033066 від 23.09.2020р.) оригінали Договору-заявки, Товарно-транспортні накладні, рахунок на оплату послуг, акт виконаних робіт та інші супровідні документи, які отримані Відповідачем 24.10.2020р. у м. Херсон, відділення № 6, вул. Театральна, буд. 9.
Таким чином, з урахуванням п. 8 укладених договорів-заявок, з урахуванням отримання відповідачем документів 24.09.2020р. обов'язок виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення виник на 15-й банківський день тобто 15.10.2020р.
Однак, відповідач в свою чергу після отримання усіх документів необхідних для оплати вартості наданих послуг акти наданих послуг підписав та направив їх на адресу позивача, однак станом на час звернення до суду заборгованість у розмірі 70 000 грн. не погасив.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до пункту 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень чинного цивільного законодавства, в тому числі ст. 16 ЦК України, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошей внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вже зазначалось, відповідач повинен був здійснити оплату за надані транспорті послуги упродовж 14 банківських днів з моменту отримання необхідних документів, тобто до 15.10.2020.
Відповідач 01.02.2021 оплатив лише частину суми, яка підлягала сплаті - 3500 грн. та 30.04.2021р.-5000 грн.
Таким чином, з 15.10.2020 до 01.02.2021 з боку відповідача тривало прострочення зі сплати 78 500 грн.
Після сплати 01.02.2021р. З 500 грн., починаючи з 02.02.2021 і до 30.04.2021 з боку відповідача тривало прострочення зі сплати 75 0000 грн.
А вже після сплати 30.04.2021р. 5 000 гри., починаючи з 01.05.2021р. по 22.07.2021р. з боку відповідача триває прострочення зі сплати у розмірі 70 000 грн.
Зв'язку з цим інфляційні втрати та 3 відсотків річних нараховуються окремо за період прострочення сплати 78 500 грн. (з 15.10.2020 по 01.02.2021); за період прострочення сплати 75 000 грн. (з 02.02.2021 по 30.04.2021) та 70 000 грн. (з 01.05.2021р. -22.07.2021р.).
Сума 3% річних розраховується за наступною формулою:
Р = Б х п х 10/(366 х 100%) (у 2020 році),
Р = Б х п х 10/(365 х 100%) (у 2021 році),
де Р - розмір 3 процентів річних, Б - сума простроченого основного боргу, п - кількість прострочених днів.
Розрахунок відсотків річних: з 15.10.2020 по 31.12.2020 (днів: 78) сума 3% річних становить 501.89 грн (78500 х 3 х 78 / 366 / 100) з 01.01.2021 по 01.02.2021 (днів: 32) сума 3% річних становить 206.47 грн (78500 х 3 х 32 / 365 / 100) і становить 708.35 грн.
Розрахунок відсотків річних: з 02.02.2021 по 30.04.2021 (днів: 88) сума 3% річних становить 542.47 грн (75000 х 3 х 88 / 365 / 100).
Розрахунок відсотків річних: з 01.05.2021 по 21.07.2021 (днів: 82) сума 3% річних становить 471.78 грн (70000 х 3 х 82 / 365 / 100).
Всього: 1722 грн.60 коп.
Крім того позивачем нараховано розмір інфляційних збитків, який розраховується за наступними формулами:
Формула №1: ?з = ИБІНФ - LB,
де ?з - сума інфляційних збитків, ?БІНФ - сума боргу з врахуванням індексу інфляції,
LB - сума простроченого основного боргу з врахуванням індексу інфляції за попередні місяці.
Формула №2: ЕБІНФ = LB Х Іінф
де Іінф - сукупний індекс інфляції.
Як зазначено в п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При розрахунку інфляційних нарахувань застосовуються також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01- 06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» також зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Виходячи з наведеного, позивачем здійснюються інфляційні нарахування згідно з вказаними рекомендаціями.
Інфляційні нарахування з 15.10.2020 по 01.02.2021 складають 3592.05 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0457586 (жовтень 2020 року - 101%, листопад 2020 року - 101.3%, грудень 2020 року -100.9%, січень 2021 року - 101.3%).
Інфляційні нарахування з 02.02.2021 по 30.04.2021 складають 2577.01 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0343602 (лютий 2021 року - 101%, березень 2021 року - 101.7%, квітень 2021 року -100.7%).
Інфляційні нарахування з 01.05.2021 по 21.07.2021 складають 1051.82 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0150260 (травень 2021 року - 101.3%, червень 2021 року - 100.2%, липень 2021 року - не встановлено).
Загальна сума інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача - 7220грн.88 коп (3592,05 грн.+2577,01грн.+1051,82грн.)
Таким чином, з ТОВ «Атіка-Південь» на користь ТОВ «Галарг» має бути стягнуто всього 78 943 грн. (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок три грн. 48 коп.), з яких 70 000 грн. (сімдесят тисяч ГРН. 00 коп.) основної заборгованості за кладеними договорами-заявками на перевезення вантажу, 1722.60 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві грн. 60 коп. - 3% річних, 7220 грн. (сім тисяч двісті двадцять грн. 88 коп.) - інфляційних збитків.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесені судові витрати які складаються з 2 270,00 грн сплаченого судового збору та 13 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Виклад позиції відповідача.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами. вважає їх необґрунтованими, безпідставними та заперечує щодо їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 8 разових договорів заявок терміни оплати: 14 банківських днів після отримання оригіналів.
Пунктом 20 додаткових умов перевезення разових договорів-заявок передбачено, що для здійснення оплати послуг з ПДВ необхідно надсилати копії установчих документів, договір-заявку, завірені мокрою печаткою, повертати оригінали 2 ТТЛ І. а також документи, які супроводжували послугу, й відповідно, оплата здійснюється після виконання усіх цих прохань.
Згідно з частиною 1 етапі 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Вважаємо, що обов'язок оплатити виконану роботу виникає лише за умови настання відкладальної обставини, що була врегульована сторонами у пунктах 8 та 20 разових договорів-заявок.
Проте, умови договорів щодо надсилання оригіналів документів Позивачем не виконані, всупереч змісту пункту 20 разових договорів-заявок ТОВ «ГАЛАРГ» таких документів не направлено.
Вважаю, що вищевказаним спростовується висновок Позивача щодо настання у ТОВ «Атіка-Південь» строку виконання зобов'язань з оплати наданих послуг.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно браги на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 600 грн. що Відповідач вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать втому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи виграти на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2379,00 грн.
Правові висновки та мотивувальна частина рішення.
Як встановлено судом та на заперечується сторонами, між ТОВ «Галарг» та ТОВ «Атіка-Південь» було укладено разові договори-заявки про надання експедиторських послуг по перевезенню вантажу автотранспортним засобом в міжміському сполученні: № 01/08 від 06.08.2020, № 01/08 від 07.08.2020, № 01/09 від 01.09.2020, № 01/09 від 03.09.2020, № 01/09 від 16.09.2020.
Отже, між сторонами склались договірні відносини з транспортно-експедиторської діяльності.
Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до п.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до п. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 за N 401 Вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).
Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.
Суд вважає доведеним факт виконання позивачем свою частину договору, щодо перевезення вантажу за вказаними маршрутами, про це свідчить надані суду копії :
- товарно-транспортної накладної № 1415 від 06.08.2020 і акту наданих послуг № 229 від 07.08.2020;
- товарно-транспортної накладної № 1691 від 31.08.2020 і акту наданих послуг № 270 від 03.09.2020;
- товарно-транспортної накладної № 546 від 03.09.2020 і акту наданих послуг № 273 від 04.09.2020;
- товарно-транспортної накладної від 16.09.2020 і акту наданих послуг № 291 від 18.09.2020;
- товарно-транспортної накладної № 1428 від 07.08.2020 і акту наданих послуг № 239 від 08.08.2020.
Позивачем по факту виконаної роботи виставлено ТОВ "АТІКА-ПІВДЕНЬ" рахунки на оплату:
- рахунок від 07.08.2020 № 231 на загальну суму 11 500,00 грн;
- рахунок від 03.09.2020 № 268 на суму 15 000,00 грн;
- рахунок від 04.09.2020 № 271 на суму 15 000,00 грн;
- рахунок від 18.09.2020 № 289 на загальну суму 22 000,00 грн;
- рахунок від 08.08.2020 № 232 про сплату 15 000,00 грн.
Отже, суд вважає доведеним що позивач надав відповідачу послуг з перевезення вантажу за визначеним сторонами маршрутом в сумі 78 500,00 грн.
Пунктом 8 разових договорів-заявок визначено термін оплати, який становить 10-14 б/д, після отримання оригіналів.
В пункті 20 разових договорів-заявок зазначено, що для здійснення оплати послуг з ПДВ, прохання надсилати копії установчих документів, договір-заявку, завірені мокрою печаткою. Повертати 2 ТТН, а також документи, які супроводжували послугу. Оплата здійснюється після виконання усіх цих прохань.
Суд зазначає, що договорами не визначено спосіб відправлення оригіналів документів.
Позивачем надано копії експрес-накладних у яких зазначено про надсилання документів на ім'я директора ТОВ "Атіка-Південь" Кулікової Яни Володимирівни:
- №590000560148097 від 21.09.2020р., строк доставки 22.09.2020р.;
- №590000561033066 від 23.09.20202р., строк доставки 24.09.2020р.;
- №590000546748603 від 18.08.2020р., строк доставки 19.08.2020р.;
- №590000554154509 від 07.09.2020р., строк доставки 08.09.2020р.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неотримання ним оригіналів документів на оплату виконаних ТОВ "Галарг" послуг, оскільки суду не було наданого жодного допустимого доказу, який би спростував твердження позивача.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи той факт, що відповідачем 01.02.2021 сплачено 3 500, грн та 5 000,00 грн сплачено 30.04.2021 сума основного боргу за договорами становить 70 000,00грн. Крім того, даний факт спростовує твердження відповідача про неотримання ним документів на сплату.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання правомірності нарахованих та заявлених до стягнення 7 220,88 грн інфляційних та 1 722,60 грн річних суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У своєму відзиві відповідачем зазначено, що відповідно до п. 8 разових договорів-заявок сторони домовились, що термін оплати має становити: 14 банківських днів після отримання оригіналів, які як він стверджує ним не отримано.
Суд зазначає, що зміст вказаного пункту 8 Договору не містить конкретики щодо передачі-отримання яких саме оригіналів йдеться (яких документів, чи вимоги про оплату тощо).
Розв'язуючи зазначений спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд звертається до норми статті 925 ЦК України для визначення обґрунтованості заперечень відповідача. Так, цією нормою визначено умови і строки пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення.
"До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів)."
Як вбачається з матеріалів справи та відзиву на позов будь-яких претензій до перевізника у відповідача як замовника немає.
Це означає, що заперечення відповідача є безпідставними, він має виконати свій обов'язок щодо сплати вартості перевезення.
Суд вважає позовні вимоги доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
Згідно приписів статті 15 ГПК України - суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною першою - шостою статті 126 ГПК передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданого стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з 2 270,00 грн сплаченого судового збору та 13 600,00 грн витрат на правничу допомогу, що встановлені пунктом 5.2. договору про надання правової (правничої) допомоги від 21.07.2021 укладеного позивачем з Адвокатським об'єднанням "ПАВЕРЛЕКС".
Враховуючи заявлені відповідачем заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду даного питання з посиланням на ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІКА-ПІВДЕНЬ" (73000, м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 27А, код ЄДРПОУ 42286576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАРГ" (01023, м. Київ, вул. Басейна, б. 9, кім. 3, ідентифікаційний код 43050550) 70 000,00 грн. основного боргу за договорами-заявками про надання послуг перевезення, 1722 грн. 60 коп. 3 % річних, 7220 грн. 88 коп. інфляційних втрат, а всього 78 943 грн.48 коп. та в рахунок відшкодування судових витрат суму 2270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення оформлено і підписано 17.11.2021
Суддя Л.М. Немченко