Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3681/21
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Калантай М.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Турбабіна Ігоря Федоровича, м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія", м.Харків
про стягнення 44 000,00грн.
без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Турбабін Ігор Федорович (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (надалі - відповідач) про стягнення 44 000,00грн. боргу.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, наданих за умовами договору транспортного експедирування №28/07-21 від 28.07.2021 та заявки №1 від 28.07.2021 до вказаного договору.
Ухвалою від 20.09.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Суд зазначає, що 12.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повідомив, що сума заборгованості, яка заявлена до стягнення позивачем у даній справі, добровільно сплачена згідно платіжного доручення №4 від 21.09.2021 на суму 44000,00грн. Також, відповідач заперечив проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
01 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про закриття провадження в частині основного боргу та стягнення судових витрат, в якій він підтвердив отримання коштів в розмірі 44000,00грн. від відповідача та зазначив про відсутність предмету спору в цій частині. Разом із тим, посилаючись на положення ч.3 ст.130 ГПК України просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2270,00грн., а також витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з фактично понесених витрат у сумі 6500,00грн. та очікуваних витрат на правову допомогу у вигляді "гонорару успіху" у сумі 3000,00грн.
Розглянувши заяву позивача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 44000,00грн. боргу за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, наданих за умовами договору транспортного експедирування №28/07-21 від 28.07.2021 та заявки №1 від 28.07.2021 до вказаного договору.
Під час розгляду даної справи відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 44000,00грн. згідно платіжного доручення №4 від 21.09.2021.
Таким чином, на даний час предмет спору відсутній в повному обсязі.
Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність між сторонами інших неврегульованих питань, які виникли з договірних відносин і неналежного виконання договірних зобов'язань, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд зазначає, що відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що відповідач визнав факт невиконання зобов'язань перед позивачем та сплатив суму заборгованості лише після відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що спір виник саме внаслідок неправильних дій відповідача.
Таким чином, судові витрати мають бути покладені на відповідача.
При цьому слід врахувати, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач у позові просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн., а також витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з 6500,00грн. фактично понесених витрат та 3000,00грн. очікуваних витрат у вигляді "гонорару успіху".
Суд зазначає, що сплата позивачем судового збору в розмірі 2270,00грн. підтверджується платіжним дорученням №937 від 08.09.2021, оригінал якого додано до позовної заяви.
У зв'язку з цим, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в сумі 2270,00грн.
В той же час, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність покладення на відповідача вищевказаних витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00грн. позивач додав до позову копії наступних документів:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 адвоката Лози В.М.;
- акт приймання-передачі наданих послуг за договором про правову допомогу №б/н від 06.07.2021, відповідно до якого адвокат Лоза В.М. надав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 6500,00грн., а саме правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "Слобожанська промислова компанія", яка полягала у наступному: вивчення та огляд документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 4год.05хв.; проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0год.30хв.; підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 8год.00хв.; вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення - 5год.00хв.
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1023294 від 08.09.2021, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.09.2021;
- квитанція до прибуткового касового ордера №02-09 від 08.09.2021, яка видана адвокатом Лозою В.М. про отримання від позивача грошових коштів у розмірі 6500,00грн. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.09.2021;
- договір про правову допомогу від 25.06.2021, укладений між позивачем та адвокатом Лозою В.М., згідно з пунктом 1.1 якого адвокат Лоза В.М. зобов'язується надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ "Слобожанська промислова компанія".
У свою чергу, відповідачем у відзиві наведені заперечення щодо вищевказаних доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які полягають у наступному: дата укладення договору на правову допомогу більш ніж на один місяць випереджає дату виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем; місцем робочого місця адвоката вказано м. Тернопіль, при цьому суду не надано жодних доказів направлення позивачем на адресу адвоката документів, що стосуються даного спору для їх правової оцінки та підготовки позовної заяви; відповідачем, щодо досудового врегулювання спору адвокат Лоза В.М. у перемовини не вступав та не надано жодного доказу до суду про такі перемовини зі сторони адвоката; жодних доказів про підготовку позовної заяви та додатків до неї з боку адвоката Лози В.М. та подальшого їх направлення до суду не надано; ордер на надання правничої допомоги між адвокатом Лоза В.М. та позивачем складено 06.09.2021, при цьому акт прийняття виконаних робіт між ними підписано 08.07.2021, тобто раніше ніж виписаний ордер та раніше ніж виникли будь-які відносини між позивачем та відповідачем.
Дослідивши надані позивачем докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також прийнявши до уваги заперечення відповідача, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 126 ГПК України вбачається, що витратами на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу з наслідками вирішення спору, можуть вважатися лише ті витрати, які були пов'язані з розглядом саме цієї господарської справи.
Так, позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом, наданих позивачем за умовами договору транспортного експедирування №28/07-21 від 28.07.2021 та заявки №1 від 28.07.2021 до вказаного договору. При цьому, фактично послуги перевезення були прийняті відповідачем 02.08.2021, що підтверджується актом надання послуг №114 від 02.08.2021 та накладною CMR №216/2021.
В той же час, наданий позивачем разом із позовом договір про правову допомогу було укладено 25.06.2021, тобто до моменту виникнення спірних правовідносин. При цьому, згідно з пунктом 1.1 даного договору адвокат Лоза В.М. зобов'язувався надати позивачу правову допомогу у спорі, що виник (тобто вже існував на момент укладення цього договору) із ТОВ "Слобожанська промислова компанія". Умови щодо надання правової допомоги за спорами, що будуть виникати між позивачем та відповідачем у майбутньому, в даному договорі відсутні.
За таких обставин, договір про правову допомогу від 25.06.2021 не може прийматися як доказ понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Доданий до позову акт приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2021 також було складено та підписано позивачем та адвокатом Лозою В.М. ще до моменту виникнення спору, що є предметом розгляду у даній справі. Тобто адвокат Лоза В.М. станом на 08.07.2021 начебто дослідив документи та докази, провів заходи досудового врегулювання спору, підготував документи, необхідні для подання позову, а також надав позивачу інші послуги з юридичного супроводу спору, який на той момент ще не існував, що є об'єктивно неможливим.
До того ж, вказаний акт складено за договором про правову допомогу №б/н від 06.07.2021, який в матеріалах справи відсутній.
Отже, суд не може прийняти вказаний акт як доказ надання позивачу правової допомоги щодо підготовки позовної заяви у даній справі, яка датована 08.09.2021, та здійснення юридичного супроводу саме спірних правовідносин.
Надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордера №02-09 від 08.09.2021 засвідчує отримання адвокатом Лозою В.М. від позивача грошових коштів у розмірі 6500,00грн. на підставі ще одного (вже третього за ліком) договору про правову допомогу - №б/н від 06.09.2021, який в матеріалах справи також відсутній. А тому, суд не має можливості дослідити його умови та надати оцінку тому, чи стосувалися вказані послуги саме даного господарського спору.
Отже, твердження позивача про те, що витрати в сумі 6500,00грн. були здійснені ним в рахунок оплати правової допомоги, що надавалася саме у даній справі, слід визнати недоведеними.
Слід зауважити, що доданий до позову ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1023294 від 08.09.2021, як і зазначена вище квитанція до прибуткового касового ордера №02-09 від 08.09.2021, був виданий адвокатом Лозою В.М. на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 06.09.2021.
Таким чином, надані позивачем докази фактично свідчать про наявність трьох договорів про правову допомогу, які укладалися між адвокатом Лозою В.М. та ФОП Турбабіним І.Ф., один з яких (№б/н від 25.06.2021) не стосується спірних правовідносин, а інші (№б/н від 06.07.2021 та №б/н від 06.09.2021) в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належним чином, що понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00грн. були пов'язані саме з розглядом даної справи №922/3681/21.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача 3000,00грн. очікуваних витрат у вигляді "гонорару успіху", яка обґрунтована умовами наявного у справі договору №б/н від 25.06.2021, суд зазначає, що, по-перше, вказаний договір та всі передбачені ним виплати з наведених вище підстав не можуть вважатися такими, що пов'язані з розглядом даної справи, по-друге, згідно з п.2.3 цього договору повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 3000,00грн. при задоволенні позову, однак у даній справі рішення про задоволення позову судом не приймалося, оскільки провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору, а отже не настала передбачена договором обставина для сплати такої премії.
Підсумовуючи викладене, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача вказаних позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі №922/3681/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Турбабіна Ігоря Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" про стягнення 44 000,00грн. боргу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанська промислова компанія" (61124, м.Харків, провулок Зерновий, буд.10, код 36456427) на користь Фізичної особи-підприємця Турбабіна Ігоря Федоровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2270,00грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Ухвалу підписано 19.11.2021.
Суддя М.В. Калантай