Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3155/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" ( 61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" (61055, Харківська обл., місто Харків, вул. Другої П'ятирічки, будинок 49; код ЄДРПОУ: 37365179)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Підгорного Б.Б., довіреність №40-1181/75 від 17.03.21;
відповідача - не з'явився.
06.08.2021 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010", в якій просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 964 058,46 грн. за період жовтень 2013 - квітень 2021, 3% річних в сумі 53 343,74 грн., інфляційні в сумі 174 143,20 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 від 01.01.2011 в частині оплати спожитої теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2021 позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх.№3155/21 від 06.08.2021) залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
13.08.2021 на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 11.08.2021 представник позивача надав заяву (вх.№18994 від 13.07.2021) про усунення недоліків разом із оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2021 прийнято позовну заяву (вх.№3155/21 від 06.08.2021) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3155/21. Визначено праву розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 15 вересня 2021 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
18.08.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав обґрунтування позовних вимог (вх.№19417 від 18.08.2021).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2021 відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.
05.10.2021 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав докази надіслання відповідачу обґрунтування позовних вимог (вх.№23325 від 05.10.2021).
В підготовчому засіданні 13.10.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.11.2021.
Присутній в судовому засіданні 10.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд в позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 10.11.2021 не забезпечив. Про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" є 61055, Харківська обл., місто Харків, вул. Другої П'ятирічки, будинок 49 (а.с.129 т.1). Дана адреса зазначена позивачем і у позовній заяві.
За вказаною адресою відповідачу направлялися ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 17.08.2021, про відкладення підготовчого засідання від 15.09.2021, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 13.10.2021.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та проставленням дати: 23.08.2021, 22.09.2021, 25.10.2021.
Суд зазначає, що згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1149 внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05 березня 2009 року, зокрема, пункт 99 доповнено пунктом 99-2, наступного змісту: «Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду».
При цьому, відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 10.11.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 10.11.2021 судом постановлено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.
01.01.2011 між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (теплопостачальна організація) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" (споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 (надалі - Договір) (а.с.7-10 т.1).
Відповідно до розділу 1 Договору, теплопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання - протягом року;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості (п.2.1.Договору).
Відповідно до п.3.1.1. Договору, споживач має право на вибір теплопостачальної організації.
Згідно п.3.2.6. Договору, споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4 (п.5.1.Договору).
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку до Договору (п.5.3.Договору).
Передача теплової енергії здійснюється на межі балансової належності сторін, яка вказана у додатку 2 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.5.4.Договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень (п.6.1.Договору).
Крім оплати теплової енергії за тарифом, споживач відшкодовує теплопостачальній організації витрати, пов'язані з неповерненням теплоносія (витоку), виходячи з планової собівартості одержаної води від постачальника та її хімочищення, або знесолення, яка приймається як собівартість в середньому по всім джерелам теплової енергії Теплопостачальної організації (п.6.2.Договору).
Відповідно до п.6.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативнім дорученням сплачує теплопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку, до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку (п.6.4.Договору).
Відповідно до п.6.10. Договору, споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від теплопостачальної організації за адресою: пр. Орджонікідзе, буд.35, документи за розрахунковий період:
- рахунок-фактуру;
- акт звіряння розрахунків.
Один примірник оформленого акту споживач повертає теплопостачальній організації через 10 днів після його отримання.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 20011 року (п.10.1.Договору).
Відповідно до п.10.4. Договору, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатком №1 від 01.01.2011 до Договору, сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу (а.с.11 т.1).
Як вбачається з Додатку №2 від 01.01.2011 до Договору, сторонами визначено схему межі поділу теплової мережі та складено Акт розмежування межбалансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с.12 т.1).
Додатком №3 від 01.01.2011 до Договору, сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії (а.с.13 т.1).
Разом з цим, сторонами визначено перелік об'єктів теплоспоживання (Додаток №4 до Договору), відповідно до якого теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію на об'єкт "житловий будинок" (окрема будівля) за адресою: вул. Другої П'ятирічки, будинок 49 (а.с.14 т.1).
Додатком №5 від 01.01.2011 до Договору, сторони визначили облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії (а.с.15 т.1).
Відповідно до Додаткової угоди б/н від 01.01.2011 до Договору, сторони виклали пункт 6.4. Договору в наступній редакції: "Споживач має право сплачувати поперендню оплату на наступний місяць. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим." (а.с.16 т.1).
На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2013-2014, 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017- 2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача.
Як вбачається з відомостей обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті "житловий будинок Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" вул. Другої П'ятирічки, будинок 49" у період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення відповідача, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49 (нинішня вулиця Біблика) (а.с.50-79 т.1).
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення з жовтня 2013 року по квітень 2021 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів (а.с.40-49 т.1).
Вищезазначені акти на включення та відключення опалення засвідчені підписами повноважених представників КП “Харківські теплові мережі” та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" та скріплені печатками останніх.
22.01.2021 представниками Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" було здійснено огляд вузла обліку теплової енергії на ІТП Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" за адресою: вул. Біблика, 49, у присутності відповідального за експлуатацію вузла обліку теплової енергії управителя Самородова И.А., про що було складено відповідний акт (а.с.79 т.1).
Як свідчать матеріали справи, позивачем було виставлено відповідні рахунки-фактури на оплату теплової енергії та разом із супровідними листами надіслано їх на адресу відповідача (а.с.80-112 т.1). На зазначених рахунках в графі "отримав" міститься підпис уповноваженої особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" та відтиск печатки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Як стверджує позивач, відповідачем були отримані рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені в повному обсязі не були.
Як вбачається з матеріалів справи, по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 964 058,46 грн., яка утворилася за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року.
Також матеріали справи містять акт звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання підписаний сторонами 12.05.2017 та 14.05.2019 (а.с.113-114 т.1).
Доказів сплати відповідачем заборгованості за отриману теплову енергію за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 від 01.01.2011 в сумі 964 058,46 грн. за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року матеріали справи не містять.
Разом з цим, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 174 143,20 грн. та 3% річних в сумі 53 343,74 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Статтею 12 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, станом на момент укладання договору), розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п.23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Положення ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).
При цьому, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено послуги з теплопостачання здійснюється виключно на договірних засадах, забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними у строки, встановлені договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі з підстав, установлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, позивачем в обґрунтування суми заборгованості відповідача надано розрахунок вартості спожитої теплової енергії Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року, відповідні рахунки-фактури з доказами їх направлення на адресу відповідача, акти підключення та відключення споживача, відомості обліку споживання теплової енергії.
Таким чином, факт споживання відповідачем теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 від 01.01.2011 у період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року позивачем належним чином доведено, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 від 01.01.2011 у розмірі 964 058,46 грн., доказів оплати теплової енергії за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" в частині стягнення основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15024 від 01.01.2011 у розмірі 964 058,46 грн., що утворилась у період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 53 343,74 грн. та інфляційні в сумі 174 143,20 грн.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" (61055, Харківська обл., місто Харків, вул. Другої П'ятирічки, будинок 49; код ЄДРПОУ: 37365179) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, Харківська обл., місто Харків, вул. Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119, р/р НОМЕР_1 в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823) суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі 964 058 (дев'ятсот шістдесят чотири тисячі п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. за період жовтень 2013 року - квітень 2021 року, 3% річних у розмірі 53 343 (п'ятдесят три тисячі триста сорок три) грн. 74 коп., інфляційні у розмірі 174 143 (сто сімдесят чотири тисячі сто сорок три) грн. 20 коп., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 17 873 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 18 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "19" листопада 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко