Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2918/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гадірову Туралу Рафіг огли
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Вільхівської сільської ради (62431, Харківська область, с. Вільхівка, вул. Центральна, буд. 1)
про стягнення 355499,41 грн.
за участю
представників:
позивача - Підгорний Б.Б., довіреність №40-1181/75 від 17.03.21;
відповідача - Дзюба С.Г. (самопредставництво).
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Кулиничівської селищної ради про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язань за договором №16102/19 від 31.01.2019 по оплаті теплової енергії в сумі 355499,41 грн. за період: листопад 2019 р. - квітень 2021 р.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 5332,49 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 02.09.2021 о 12:15.
27.08.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Вільхівської сільської ради зареєстровано відзив на позовну заяву разом із клопотання про витребування доказів (вх. №19895).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2021 залишено відзив Вільхівської сільської ради та клопотання про витребування доказів без розгляду, відкладено підготовче засідання на 14.09.2021 о 10:45.
13.09.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Вільхівського сільського голови зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. №5403).
13.09.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано пояснення (вх. №21255), які досліджено та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2021 відкладено підготовче засідання на 28.09.2021 об 11:00.
22.09.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано супровідний лист разом із доданими до нього документами (вх. №22195), які досліджено та долучено до матеріалів справи.
27.09.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від голови ліквідаційної комісії (комісії з припинення) Кулиничівської селищної ради Шмиголь О.М. зареєстровано повідомлення (вх. №6193), в якому вказує про те, що на підставі рішення I сесії Вільхівської сільської ради VIII скликання від 27.11.2020 "Про утворення Вільхівської сільської ради та про початок реорганізації сільських та селищних рад, що увійшли до складу Вільхівської сільської ради" юридичну особу Кулиничівську селищну раду (ЄДРПОУ: 04396704) - припинено.
28.09.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано лист (вх. №22699), в якому позивач вказує про припинення юридичної особи відповідача в результаті реорганізації та просить суд на підставі ст. 52 ГПК України залучити в якості правонаступника відповідача у даній справі - Вільхівську сільську раду Харківського району Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2021 задоволено клопотання позивача (вх. №22699 від 28.09.2021) та замінено відповідача у справі №922/2918/21 Кулиничівську селищну раду (62404, Харківська обл., смт. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, 14, код ЄДРПОУ 04396704) на його правонаступника - Вільхівську сільську раду (62431, Харківська область, с. Вільхівка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04396667). Разом з тим, зазначеною ухвалою продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів до 03.11.2021 р. та відкладено підготовче засідання на 19.10.2021 р. об 11:45.
18.10.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Вільхівської сільської ради зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №6582), який досліджено та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2021 о 12:00.
28.10.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №25285), яку досліджено та долучено до матеріалів справи.
02.11.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №25692), які досліджено та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021 о 12:45.
Позивач у судове засідання 16.11.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, які просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання 16.11.2021 з'явився, позовні вимоги визнав частково та підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 255355,78 грн. В задоволенні решти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд установив наступне.
31.09.2019 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - позивач, теплопостачальник) та Кулиничівською селищною радою (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом даного договору є закупівля код згідно ДК 021:201509320000-8 - пара, гаряча вода та пов'язана продукція (постачання теплової енергії).
Умовами п. 1.2. Договору сторони визначили, що теплопостачальна організація зобов'язується у період дії договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатком 1 до договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію та гаряче водопостачання.
Відповідно до п. 3.1. Договору ціна договору становить 288695,53 грн., ПДВ 57739,11 грн., усього 346434,64 грн.
Пунктом 4.1. Договору сторони визначили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, вказані у договорі, відкриті теплопостачальною організацією для кожної категорії з окремими встановленими тарифами ("бюджетні установи", "інші споживачі"), відповідно до цих тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, які не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до п. 5.2. Договору місце передачі теплової енергії - передача теплової енергії на об'єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності сторін, яка вказана у додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.
Пунктом 5.3. Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно із додатком 4.
Згідно з п. 5.6. Договору при відсутності приладів комерційного обліку або, якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії повірки тощо) обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом.
Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, передбачені договором.
За змістом умов п. 6.1.19 Договору споживач зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації вартість теплової енергії з моменту виникнення права користування приміщенням(и) за період дії договору. Вартість спожитої теплової енергії розраховується теплопостачальною організацією та надається споживачу.
Відповідно до умов п. 6.3.1., 6.3.2. Договору, теплопостачальна організація зобов'язана забезпечити постачання теплової енергії у строки, встановлені договором.
Умовами п. 6.4.1. Договору передбачено, що теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до Розділу X Договору, договір набирає чинності, з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2019 року і діє у частині поставки теплової енергії по 31 грудня 2019 року включно (згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію. Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року.
Додатком №1 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії споживачу по всім об'єктам теплоспоживання.
Додатком №2 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 визначено схему поділу теплової мережі та технічну характеристику теплотраси. Підписано акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Додатком №3 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 сторони узгодили умови припинення постачання теплової енергії.
Додатком №4 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 визначено перелік об'єктів теплоспоживання. Із наведеного переліку вбачається, що до об'єктів теплоспоживання віднесено: 1) селищну раду з особовим рахунком 17210-1905; 2) ФОП Кайданович Р.І. (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 3) ФОП Тімченко В.О. (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 4) КП "Кулиничікомунсервіс" (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 4) ФОП Єрьоменко О.Е (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 .
Додатком №5 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 сторони погодили умови щодо обліку теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії.
Додатковою угодою №1 від 07.02.2019 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 сторони погодили, зокрема, внести зміни до п. 3.1. договору та визначили, що ціна договору становить 288695,53 грн., ПДВ 57739,11 грн., усього 346434,64 грн., у т.ч. бюджетні призначення - 245199,45 грн., ПДВ 49039,89 грн., усього 294239,34 грн., відшкодування орендарів - 43496,08 грн., ПДВ 8699,22 грн., усього 52195,30 грн. Крім того, п.1.2. погоджено внести зміни в додатках №2 та 4 до Договору №16102/19 від 31.01.2019 по особовому рахунку 17210-1905-1, 17210-1907-0,1,2,3 та визначено адресу приміщення (адресу об'єкту теплоспоживання) викласти в редакції - адресу вул. 7 Гвардійської Армії , 3 (колишня адреса вул. 7 Гвардійської Армії, 14). Крім того, визначено, що споживач сплачує фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період.
Із матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що у зв'язку із початком опалювального періоду споживачу було підключено опалення відповідно до актів підключення №172/12578 від 17.10.2019 та №172/14968 від 29.10.2020, про що свідчить наявний на відповідних актах підпис та печатка позивача та відповідача.
Враховуючи зазначене, позивачем було оформлено та направлено на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури за спожиту теплову енергію №17210-1905 від 06.12.2019 на загальну суму 32009,37 грн.; №17210-1905 від 10.01.2020 на загальну суму 29660,89 грн.; №17210-1905 від 07.02.2021 на загальну суму 36697,48 грн.; №17210-1905 від 10.03.2020 на загальну суму 36499,60 грн.; №17210-1905 від 09.04.2020 на загальну суму 26812,42 грн.; №17210-1905 від 08.05.2020 на загальну суму 3213,72 грн.; №17210-1905 від 04.12.2020 на зальну суму 30469,76 грн.; №17210-1905 від 11.01.2021 на загальну суму 48443,15 грн.; №17210-1905 від 08.02.2021 на загальну суму 39325,19 грн.; №17210-1905 від 09.03.2021 на загальну суму 48222,76 грн.; №17210-1905 від 07.04.2021 на загальну суму 34198,16 грн.; №17210-1905 від 20.05.2021 на загальну суму 5320,61 грн. (а.с. 27-49, 125-131)
Таким чином, позивачем в обґрунтування своїх вимог зазначено про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 та здійснено своєчасне постачання теплової енергії у приміщення відповідача за період з листопада 2019 р. по квітень 2021 р. Втім, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 355499,41 грн., яка залишається не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання". Порядок постачання теплової енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) теплової енергії споживачу за договором про постачання теплової енергії.
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. При цьому, вказана норма права покладає на споживача обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за спожиту теплову енергію. Тобто, Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов'язує споживача здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Також, вимогами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 Цивільного кодексу та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, беручи до уваги погоджені сторонами умови договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019, якими сторони чітко погодили та встановили порядок постачання теплової енергії, а також погодили порядок та строк її оплати, у відповідача існує обов'язок зі своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Відповідний обов'язок відповідача передбачений умовами п. 6.1.1. Договору, за змістом якого споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, передбачені договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем своєчасно та належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з постачання відповідачу на адресу об'єкту теплоспоживання теплову енергію в період з листопада 2019 р. по квітень 2021 р. Натомість, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем всупереч умов п. 6.1.1. договору порушено взяті на себе договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши правомірність та правильність нарахованої позивачем суми боргу за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати спожитої теплової енергії у розмірі 355499,41 грн. за період: листопад 2019 р. - квітень 2021 р., що виконаний з урахуванням необхідних для розрахунку відомостей, що містяться в зазначених вище рахунках-фактурах судом встановлено, що заявлена до стягнення сума боргу є належним чином обґрунтованою та документально підтвердженою.
У той же час суд констатує, що матеріали справи не містять обґрунтованих заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію, так само як і не містять контррозрахунку на спростування правомірності відповідного нарахування.
Щодо доводів відповідача про сплату частини заборгованості у розмірі 38464,85 грн. відповідно до платіжного доручення №958 від 10.12.2019 на підставі рахунку-фактури №17210-1905 від 04.12.2019, суд зазначає наступне.
Із наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №958 від 10.12.2019 на суму 38464,85 грн. вбачається, що Кулиничівська селищна рада сплатила на користь КП "Харківські теплові мережі" зазначену суму із призначенням платежу: 0110150;2271; Сплата за теплопостач. за грудень 18 р. зг. рах. №17210-1905 від 04.12.19р.; дог. №16102/19 від 31.01.19р.; д/у№2 від 25.11.19р.; в т.ч. ПДВ-6410,81 грн.
Позивачем у судових засіданнях з приводу вказаного надано пояснення та у поданій відповіді на відзив зазначено, що відповідна сума оплати заборгованості за теплопостачання була врахована позивачем за поперердній період заборгованості відповідача та при поданні позову до суду врахована при визначенні ціни позову.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази та умови спірного договору, суд зазначає про правомірність наведених доводів позивача, оскільки умовами п. 4.6. Договору сторони погодили, що при перерахуванні коштів за теплову енергію споживач у платіжному документі повинен обов'язково зазначити призначення платежу з посиланням на номер і дату договору, рішення суду, мирової угоди, угоди про реструктуризацію заборгованості та інше. За наявності заборгованості у споживача теплопостачальна організація має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію спожиту в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від вказаного у платіжному документі призначення, періоду платежу.
Разом з тим, судом враховано, що відповідно до п. 9.1 Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей, що пов'язані з виконанням, зміною, та розірванням договору сторони зобов'язані вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із листами про уточнення змісту призначення платежу у платіжному дорученні №958 від 10.12.2019, а тому наведене твердження відповідача відхиляється судом як необґрунтоване.
Щодо доводів відповідача про неможливість стягнення заборгованості за спожиту орендарями теплову енергію, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, додатком №4 до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №16102/19 від 31.01.2019 визначено перелік об'єктів теплоспоживання, до яких віднесено: 1) селищну раду з особовим рахунком 17210-1905; 2) ФОП Кайданович Р.І. (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 3) ФОП Тімченко В.О. (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 4) КП "Кулиничікомунсервіс" (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 ; 4) ФОП Єрьоменко О.Е (оренда) з особовим рахунком НОМЕР_1 .
Відповідно до умов п. 6.3.1., 6.3.2. Договору, теплопостачальна організація зобов'язана забезпечити постачання теплової енергії у строки, встановлені договором. При цьому, п. 6.4.1. Договору передбачено, що теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.
Умовами п. 6.1. Договору передбачено, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, передбачені договором.
Судом встановлено, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання з постачання відповідачу на адресу об'єктів теплоспоживання теплову енергію за період з листопада 2019 р. по квітень 2021 р. у розмірі 355499,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустими доказами.
З доданих до відзиву на позовну заяву договорів оренди вбачається наступне.
Умовами п. 4.2 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна №1 від 04.01.2019 укладеного між Кулиничівською селищною радою та ФОП Казаковою Л.А. та №2 від 01.02.2019 укладеного між Кулиничівською селищною радою та ФОП Забродіною І.В. передбачено, що суб'єкти господарювання (юридичні або фізичні особи), з якими будуть встановлені орендні відносини, зобов'язані здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти окремі угоди на комунальні послуги з відповідними обслуговуючими підприємствами або якщо орендар не укладає самостійних договорів на оплату комунальних послуг та послуг електрозв'язку, оплата за них здійснюється по рахунках, які надаються орендарю особою, якою понесені витрати за комунальні послуги в приміщенні, в якому знаходяться об'єкти оренди.
Разом з тим, умовами п. 4.8. Договору оренди нежитлових приміщень (будівлі) №2 від 04.02.2019 укладеного між Кулиничівською селищною радою та Відділом культури по Немишлянському району Департаменту культури ХМР передбачено, що орендар зобов'язаний протягом місяця з моменту укладення договору укласти і надати орендодавцю договори на відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, надання послуг електрозв'язку та комунальних послуг з організаціями, які надають відповідні послуги. Якщо орендар не укладає самостійних договорів на оплату комунальних послуг та послуг електрозв'язку, оплата за них здійснюється по рахунках, які надає балансоутримувач орендованого майна. Обсяги наданих комунальних послуг визначаються пропорційно до орендованої площі, яку використовує орендар.
Таким чином, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, твердження відповідача щодо неможливості стягнення заборгованості за спожиту орендарями теплову енергію визнається судом юридично неспроможним, оскільки таке не ґрунтується на конкретних положеннях чинного законодавства та умовах договору, спростовується матеріалами справи, які свідчать про наявність безумовних правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог та стягнення встановленої судом заборгованості.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 355499,41 грн. обґрунтована та цілком підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Разом з тим, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Окрім того, суд зауважує, що зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, всупереч вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування доводів позивача відносно наявного зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Наявні в матеріалах справи докази були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 5332,49 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Вільхівської сільської ради (62431, Харківська область, с. Вільхівка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04396667) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за договором №16102/19 від 31.01.2019 з оплати теплової енергії у розмірі 355499,41 грн. за період з листопада 2019 р. по квітень 2021 р. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5332,49 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повне рішення складено "18" листопада 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова