вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2021 р. м. Рівне Справа № 918/666/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС"
до відповідача Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації
про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В засіданні приймали участь:
від позивача: Наумова О.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації (далі - Управління, відповідач) про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 22.06.2021 про виконання договору про закупівлю шляхом розірвання договору від 07.05.2021 №25 "Про закупівлю послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за державні кошти" та визнати цей договір діючим.
Ухвалою від 13.08.2021 залишено без руху позовну заяву від 05.08.2021 та надано позивачу 10 - денний строк з дня отримання даної ухвали подати документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви №05/08/2021-1 від 05.08.2021 і доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2021.
17.09.2021 до суду від Управління надійшов відзив на позовну заяву від 15.09.2021 (а.с. 82 - 140), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема відповідач зазначає, що позивачем при оскарженні рішення про розірвання в односторонньому порядку Договору, опублікованого в електронній системі закупівель 22.06.2021, не врахував, що відповідно до п. 5.5 Договору учасник до першого дня надання послуг за цим договором самостійно встановлює кількість дітей, які мають право на харчування, у кожному навчальному закладі, тобто позивач повинен був сам до першого дня харчування сформувати Акт про надання послуг на перший звітний період по кожному навчальному закладі, а у разі зміни кількості дітей вчиняти певні корегування. Про те, що позивач не приступив та навіть не намагався приступити до виконання умов договору, підтверджується письмовими повідомленнями керівників навчальних закладів Вараського району. Окрім того, Управління зазначає, що підставою для розірвання Договору було не порушення учасником якості та обсягів надання послуг з харчування, а взагалі відсутність надання послуг майже усім передбаченим Договором навчальним закладам та відсутність належної реакції позивача на адресовані йому звернення щодо обгрунтування підстав ненадання послуг з харчування дітей навчальним закладам, згідно з Додатком до Договору.
Ухвалою суду від 23.09.2021 підготовче засідання відкладено на 07.10.2021.
Ухвалою суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2021.
Ухвалою суду від 07.10.2021 виправлено описку в ухвалі від 07.10.2021, зазначивши вірну адресу суду - м. Рівне, вул. Набережна, 26-А.
Ухвалою суду від 18.10.2021 задоволено клопотання представника відповідача про участь представника Управління в режимі відеоконференцзв'язку. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Володимирецькому районному суду Рівненської області.
Ухвалою суду від 21.10.2021 розгляд справи по суті відкладено на 09.11.2021.
Ухвалою суду від 23.10.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 09.11.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
03.11.2021 на адресу суду від представника Управління надійшла письмова промова від 02.11.2021, в якій останній не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема відповідач вказує на неналежний спосіб захисту своїх прав позивачем, оскільки останнім не наведено жодних фактичних обставин та нормативно-правового обгрунтування для задоволення вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення, шляхом розірвання Договору. Окрім того, відповідач вказує, що вимога позивача про зобов'язання визнати Договір діючим не підлягає задоволенню, оскільки Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання договору діючим. Вказана вимога за своєю природою є вимога про визнання (встановлення) юридичного факту (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, не підтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду вказаної позовної вимоги (а.с. 196-199).
Ухвалою суду від 08.11.2021 задоволено клопотання представника Управління від 02.11.2021 про участь в судовому засіданні 09.11.2021 в режимі відеоконференцзв'язку. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Володимирецькому районному суду Рівненської області.
У судовому засіданні 09.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні.
Представник Управління у судовому засіданні 09.11.2021 участі не приймав, оскільки Володимирецький районний суд Рівненської області не вийшов на зв'язок у заздалегідь заброньований час.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного розгляду справи та вирішення спору по суті, внаслідок чого може бути розглянута за наявними документами та за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Управлінням (Замовником) та Товариством (Учасником) укладено договір від 07.05.2021 №25 "Про закупівлю послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за державні кошти" (далі - Договір, а.с. 21 - 26).
Договір укладено за результатами проведення аукціону відкритих торгів, переможцем яких визначено позивача та відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено даний Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору Учасник зобов'язується у 2021 році надати Замовникові "Кейтерингові послуги" ДК 021:2015-55520000-1 послуги з харчування дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіокткивного забруднення Володимирецького району Рівненської області (далі - послуги), у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги за вартістю, на умовах та у порядку, встановленими цим Договором. Закупівля послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно п. 5.2. Договору, місце надання послуг: Учасник зобов'язується надавати послуги за цим Договором за місцезнаходженням навчальних закладів, які розташовані на територіях радіоактивного забруднення, незалежно від форми власності навчального закладу згідно Додатку 2 Договору.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що обсяг послуг на кожен день визначається представником Учасника за погодженням із представником навчального закладу відповідно до кількості фактично присутніх у навчальному закладі дітей у цей день (кількість дітей, які фактично отримали харчування) шляхом подання представником навчального закладу заявок у порядку, який встановлюється Учасником. Подання заявок здійснюється завчасно з відведенням достатнього строку для приготування їжі.
За змістом пункту 5.5 Договору встановлено, що кількість дітей (по вікових категоріях), для яких надаються послуги за цим Договором у навчальному закладі протягом звітного періоду встановлюються Учасником самостійно відповідно до довідок структурного підрозділу з питань освіти районних, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем розташування таких закладів, на підставі яких Учасник має право включити їх до Акту про надання послуг за звітний період по кожному навчальному закладу. Учасник до першого дня надання послуг за цим Договором самостійно встановлює кількість дітей, які мають право на харчування, у кожному навчальному закладі, який розташований на територіях радіоактивного забруднення.
Положеннями пункту 5.10. Договору передбачено, що Замовник має право проводити перевірку надання послуг за цим Договором в частині якості та обсягів наданих послуг, для чого Замовником утворюється відповідна робоча група.
Відповідно до 6.2.1. Договору встановлено, що Замовник має право: відповідно до норм чинного законодавства та (або) умов цього Договору в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань Учасником за цим Договором, письмово повідомивши його за 10 банківських днів до бажаної дати розірвання Договору.
Замовник має право вимагати від Учасника своєчасного та належного виконання умов цього Договору (п. 6.2.2. Договору).
Учасник зобов'язаний своєчасно та належним чином виконувати умови цього Договору та дотримуватися умов законодавства у сфері публічних закупівель (п. 6.3.9. Договору).
Пунктом 7.3. Договору зазначено, що факт порушення зобов'язань або невиконання умов цього Договору фіксується у Акті про проведення перевірки і є підставою для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 11.2. Договору одностороння відмова сторін від виконання умов цього Договору не допускається, крім випадків, передбачених цим Договором.
Замовник має право за порушення Учасником умов цього Договору, а також у випадку встановлення відповідними державними контролюючими органами факту надання Учасником послуг з харчування дітей неналежної якості розірвати його в односторонньому порядку, повідомивши про це Учасника за 20 банківських днів до бажаної дати розірвання Договору (п. 11.3. Договору).
Згідно п. 10.1. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2021, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами взятих за цим Договором зобов'язань.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток останніх.
Додатком №1 здійснено розрахункову ціну Договору, яка становить 24 179 656, 00 без ПДВ грн (а.с. 27).
Додатком №2 визначено перелік навчальних закладів розташованих на територіях радіоактивного забруднення, в яких Виконавець забезпечить надання послуги харчування дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Договору (а.с. 28 - 31).
Додатковою угодою №1 до Договору, у зв'язку з реорганізацією та припиненням Управління соціального захисту Володимирецької районної державної адміністрації змінено замовника договірних відносин на Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації (а.с. 32 - 33).
Листом від 13.05.2021 №724/03-4/21 Управління звернулось до директорів шкіл, визначених Додатком №2 до Договору, про надання інформації про початок харчування учнів, з подальшим щоденним інформуванням щодо фактичного початку харчування у школах (а.с 101).
Відповідачем до матеріалів справи долучено ряд інформаційних листів від навчальних закладів, зокрема від Озерської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Красносільського НВК "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ" про те, що безоплатне харчування учнів шкіл у період з 13.05.2021 по 04.06.2021 не було розпочато (а.с. 102 - 131).
Управлінням на адресу Товариства скеровано лист від 19.05.2021 №768/03-44/21 (а.с. 132) з вимогою надати пояснення щодо невиконання умов даного Договору, на що 24.05.2021 на адресу відповідача надійшов лист від 21.05.2021 №21/05/2021-1 (а.с. 133), який не містив пояснень по суті вимоги, спираючись на ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".
24.05.2021 відповідачем на електронну адресу позивача надіслано лист №793/03-44/21 з повідомленням, що Управління на підставі статті 907 ЦК України та підпункту 6.2.1 пункту 6 розриває з Товариством Договір (а.с 135 - 136).
29.06.2021 відповідачем на поштову адресу позивача надіслано претензію щодо невиконання умов Договору з вимогою сплатити штраф у розмірі 2 617 226, 63 грн (а.с. 134, 138-139).
22.06.2021 в електронній системі державних закупівель Управлінням опубліковано рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку. Причиною розірвання Договору є невиконання його умов, учасник з власної вини не приступив до надання послуг у навчальних закладах, згідно Додатку №2 до Договору (а.с. 16 -18).
Враховуючи наведене, позивач вважає дії відповідача із розірвання договору протиправними, вчиненими з порушенням норм чинного законодавства, що і стало причиною звернення до суду із даним позовом.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Оцінивши зібрані у справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 2 ст. 67 ГК України також передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до норм ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
З урахуванням вищенаведеного, цивільне та господарське законодавство України зобов'язує сторін правочину (договору) при його вчиненні (укладенні) включити до змісту правочину (договору) передбачені законодавством обов'язкові умови та надає право сторонам правочину (договору) на власний розсуд визначити та погодити будь-які інші умови, в тому числі умови стосовно припинення договірних правовідносин.
Згідно з положеннями статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Відповідно до п. 5.2 Договору Учасник зобов'язується надавати послуги за цим Договором за місцезнаходженням навчальних закладів, які розташовані на територіях радіоактивного забруднення, незалежно від форми власності навчального закладу згідно Додатку № 2 до Договору.
За умовами п. 5.3 Договору обсяг послуг на кожен день визначається представником Учасника за погодженням із представником навчального закладу відповідно до кількості фактично присутніх у навчальному закладі дітей у цей день (кількість дітей, які фактично отримали харчування) шляхом подання представником навчального закладу заявок у порядку, який встановлюється учасником. Подання заявок здійснюється завчасно з відведенням достатнього строку для приготування їжі.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він, отримавши Заявки від двох навчальних закладів, що встановлені Додатком до Договору (Полицької ЗЗСО І-ІІІ ступенів та Ромейківського НВК "ЗЗСО І-ІІІ ступенів - ЗДО"), миттєво розпочав надання передбачених Договором послуг.
Разом із тим, за змістом п. 5.5 Договору кількість дітей (по вікових категоріях), для яких надаються послуги за цим Договором у навчальному закладі протягом звітного періоду встановлюються учасником самостійно відповідно до довідок структурного підрозділу з питань освіти районних, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем розташування таких закладів, на підставі яких учасник має право включити їх до Акту про надання послуг за звітний період по кожному навчальному закладу. Учасник до першого дня надання послуг за цим Договором самостійно встановлює кількість дітей, які мають право на харчування, у кожному навчальному закладі, який розташований на територіях радіоактивного забруднення.
Однак, як встановлено судом, позивачем в установленому законом порядку не було доведено факту належного виконання умов Договору в частині, зокрема, вчинення дій, направлених на отримання відповідних довідок щодо кількості дітей, які мають право на харчування, від структурного підрозділу з питань освіти районних, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем розташування відповідних закладів, на підставі яких учасник включає їх до Акту про надання послуг за звітний період по кожному навчальному закладу.
Також позивачем не доведено, що ним до першого дня надання послуг за цим Договором самостійно встановлено кількість дітей, які мають право на харчування, у кожному навчальному закладі, який розташований на територіях радіоактивного забруднення.
Посилання позивача на неотримання ним Заявок від решти навчальних закладів, згідно які протягом тривалого періоду взагалі залишилися без харчування, не заслуговує на увагу, оскільки жодним чином не звільняє його від виконання передбачених Договором обов'язків та не спростовує обставин неналежного виконання позивачем умов даного Договору .
Крім того, жодною умовою Договору не передбачено покладення обов'язку на відповідні навчальні заклади (як окремі юридичні особи) чи їх посадових осіб подавати учасникові певні заявки на харчування, тоді як позивачем не надано жодних доказів, які свідчать про вчинення ним дій з самостійного отримання відповідної інформації (у тому числі до першого дня надання послуг) від усіх навчальних закладів, зазначених у Додатку до Договору, так само як і вчинення інших дій, які підтверджують належне виконання ним умов зазначеного правочину з дотриманням принципів належного господарювання.
Приписами статті 511 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відтак, доводи позивача про правомірне, на його думку, нездійснення харчування інших (крім двох) навчальних закладів з посиланням на неотримання від них Заявок є необгрунтованими та не заслуговують на уваги.
Також варто зазначити, що у Договорі відсутнє будь яке посилання на Положення про заявки щодо харчування із зазначенням його конкретних реквізитів (дати затвердження, чинної редакції тощо).
Положеннями п. 5.10 Договору передбачено, що замовник має право проводити перевірку надання послуг за цим Договором в частині якості та обсягів надання послуг, для чого замовником утворюється відповідна робоча група.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що факт порушення зобов'язань або невиконання умов цього Договору фіксується у Акті про проведення перевірки і є підставою для застосування штрафних санкцій.
Разом із тим, відповідачем зазначено, що підставою для розірвання спірного Договору було не порушення учасником якості та обсягів надання послуг з харчування, а взагалі відсутність надання таких послуг майже усім передбаченим Договором навчальним закладам та відсутність належної реакції позивача на адресовані йому відповідачем звернення щодо обґрунтування підстав ненадання послуг з харчування дітей навчальним закладам згідно з Додатком до Договору.
У той же час із системного аналізу умов укладеного між сторонами Договору вбачається, що передбачений пунктом 7.3 Договору Акт про проведення перевірки є лише підставою для застосування до учасника штрафних санкцій. Відтак, у спірних правовідносинах складення такого Акту не є обов'язковим, оскільки не є передумовою для виникнення у Замовника права на односторонню відмову від Договору (розірвання Договору) за умови ненадання (неналежного надання) учасником послуг за Договором, тоді як наявність правових підстав для стягнення з учасника штрафних санкцій (для чого і складається Акт про проведення перевірки) не входить до предмета доказування у даній справі.
Таким чином, наявність чи відсутність Акту про проведення перевірки не спростовує факту неналежного виконання позивачем умов Договору та грубого порушення останнім взятих на себе зобов'язань, а також жодним чином не свідчить про необґрунтованість дій відповідача, які прямо передбачені укладеною між сторонами угодою та чинним законодавством України і полягають у відмові від такого Договору з урахуванням усіх обставин цієї справи.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, судом встановлено наступне.
Позивач, у позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління від 22.06.2021 про виконання договору про закупівлю шляхом розірвання Договору від 07.05.2021 року № 25 "Про закупівлю послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за державні кошти".
Однак, позивачем в порушення імперативних приписів чинного Господарського процесуального кодексу України, не наведено жодних фактичних обставин та нормативно-правового обгрунтування для задоволення зазначеної вимоги.
Посилання позивача на статтю 19 Конституції України є необгрунтованими, оскільки, незважаючи на означену норму прямої дії, позивачем не вказано конкретних порушень норм законодавства під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тоді як спірні правовідносини між сторонами у даній справі регулюються інститутом договірного права і є диспозитивними, а відповідач не здійснює щодо позивача жодних владно-управлінських функцій та не є суб'єктом владних повноважень у відносинах за Договором про закупівлю, як необгрунтовано зазначає позивач по всьому тексту позовної заяви.
Посилання позивача на положення статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України є явно нерелевантними у даній справі та не співвідносяться з порядком господарського судочинства.
Окрім того, відповідачем зазначено, що з урахуванням рівності сторін Договору у спірних відносинах, оскаржуване позивачем рішення не є правочином в розумінні норм Цивільного кодексу України, безпосередньо не впливає на правовідносини сторін за Договором, не встановлює загальні правила поведінки, фактично розраховане на разове застосування та вичерпало свою дію після його реалізації шляхом направлення позивачу листа від 24.05.2021 № 793/03-44/21 про розірвання Договору, а відтак не створює жодних правових наслідків для позивача.
Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч. 1, 2 , 3 ст. 202 ЦК України).
Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюється, або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (ст. ст. 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (ст. ст. 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі 727/898/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Відтак, відмова від договору за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав замовника, а тому не вимагає згоди другої сторони.
У постанові від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, згідно з яким обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 у пунктах 43,50,54 зазначено наступне: розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1 ) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс 19).
Відтак, беручи до уваги те, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також не забезпечить поновлення порушеного, на думку позивача, права у разі задоволення позову.
Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації від 22.06.2021 про виконання договору про закупівлю шляхом розірвання Договору від 07.05.2021 №25 "Про закупівлю послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за державні кошти", задоволенню не підлягає.
Окрім того, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд визнати Договір від 07.05.2021 №25 "Про закупівлю послуг з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, за державні кошти" діючим.
Проте така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки ЦК України, ГК України, іншими законодавчими актами не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такий спосіб, як визнання договору діючим.
До того ж вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного фактичного (тобто факту, який має юридичне значення), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження (визнання) чи, навпаки, не підтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду відповідної позовної вимоги.
Крім того, запропонований позивачем спосіб захисту його прав (інтересів) в частині визнання договору діючим не є й ефективними, оскільки ухвалене у зв'язку з цим судове рішення неможливо виконати в примусовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 904/4644/20.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Частиною другою статті 2 ГПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОМСЕРВІС" до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Судові витрати по оплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2021 року.
Суддя А.М. Горплюк