18 листопада 2021 року Справа № 915/1670/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченко О.В., без повідомлення (виклику) учасників, розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича
( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1
Представник адвокат Гайдаржий Андрій Валерійович, 54017, м.Миколаїв, вул.Соборна, 12-б, оф.218, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
(54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 2339993,
e-mail: kanc@energy.mk.ua)
про: визнання укладеним договору,
встановив:
16.11.2021р. фізична особа-підприємець Янкелевич Михайло Данилович звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом б/н до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 на умовах: публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті відповідача за посиланням https://www.energy.mk.ua/wp-content/uploads/data/Publ_Dog_Spog/Aft_01_01/Dogovir.pdf; паспорту точки розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 13.05.2019; заяви-приєднання по об'єкту позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 04.10.2021р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, маючи паспорт точки розподілу, звернувся до відповідача із заявою-приєднанням до публічного договору про розподіл (передачу) електричної енергії на основі типового договору, однак відповідач листом безпідставно відмовив в укладанні такого договору з огляду на ненадання позивачем актуального витягу із Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно та не засвідчення наданих копій документів відміткою «Згідно з оригіналом».
Позивач вказує, що АТ «Миколаївобленерго» направив йому лист-попередження про припинення розподілу електричної енергії. Так, позивачем був отриманий лист від 26.10.2021р. за вих. №4981/11-11 з відмовою в укладенні договору з долученням до нього попередження від 26.10.2021р. №4982/11-11 з попередженням про припинення розподілу електричної енергії щодо об'єкта розташованого по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт позивача.
Позивачем разом із позовною заявою подано до господарського суду заяву про забезпечення позову (вх. № 17223/21 від 16.11.2021р.), в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом постановлення ухвали про заборону АТ «Миколаївобленерго» та його структурним підрозділам, службовим та посадовим особам здійснювати відключення та/або припинення постачання електричної енергії ФОП Янкелевичу М.Д. на його об'єкт з ЕІС кодом 62Z9776668072562 до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Підставами необхідності забезпечення позову позивачем зазначено наступне.
В позовній заяві позивач, посилаючись на положення чинного законодавства, а також на долучені до позову докази, просить суд визнати укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 на умовах: публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті відповідача за посиланням https://www.energy.mk.ua/wp-content/uploads/data/Publ_Dog_Spog/Aft_01_01/Dogovir.pdf; паспорту точки розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 13.05.2019; заяви-приєднання по об'єкту позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 04.10.2021р.
Позивач також зазначає, що між ним та відповідачем існували договірні відносини з надання послуг з розподілу електричної енергії на підставі договору №44/493, однак його дія закінчилась 02.07.2021р. Позивач маючи намір продовжувати користуватись електричною енергією направив відповідачу заяву-приєднання до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за вказаним вище об'єктом споживача від 05.10.2021р. Згідно із цією заявою приєднання відбулось 02.07.2021р.
Однак відповідач листом від 26.10.2021р. відмовив позивачеві в укладенні договору та разом з цим листом направив попередження про припинення розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з 09.11.2021р. у зв'язку із закінченням строку попереднього договору та 09.11.2021р. припинив розподіл електричної енергії, відновивши підключення об'єкту тільки після відповідного звернення позивача, однак підтвердження укладення договору між позивачем та відповідачем не надав.
Позивач вважає, що відповідач ухиляється від належного виконання свого обов'язку щодо надання позивачеві послуг з розподілу електричної енергії та заперечує факт укладення договору між сторонами.
Позивач зазначає, що на спірному об'єкті він здійснює господарську діяльність з продажу продуктів харчування, та відключення об'єкту позивача від електропостачання може завдати значних збитків у вигляді псування продуктів харчування.
Заява про забезпечення позову обґрунтована нормами ст. 136-140 ГПК України.
Заходи зустрічного забезпечення позивач вважає недоцільними.
Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову суду необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо доцільності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адекватності заходу до забезпечення позову, тобто його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також справедливого балансу інтересів сторін у справі.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.
Разом із тим, у випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. № 910/1040/18).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020р. по справі № 915/1912/19).
Відповідно до п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 318 від 14.03.2018р., припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи.
Відповідно до п. 7.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії після отримання повідомлення про припинення електропостачання споживач зобов'язаний ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання травматизму, загибелі людей та тварин, пошкодженню обладнання, негативним екологічним та іншим наслідкам.
Відповідно до абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Предметом даного позову є вимога про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 на умовах: публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті відповідача за посиланням https://www.energy.mk.ua/wp-content/uploads/data/Publ_Dog_Spog/Aft_01_01/Dogovir.pdf; паспорту точки розподілу електричної енергії на об'єкт позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 13.05.2019; заяви-приєднання по об'єкту позивача з ЕІС кодом 62Z9776668072562 від 04.10.2021р
Отже, позивач звернувся до суду із позовною заявою з вимогою немайнового характеру.
В обґрунтування позовних вимог та заяви про забезпечення позову позивач посилається на дотримання ним вимог чинного законодавства та протиправну відмову відповідача АТ «Миколаївобленерго» в укладанні договору, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач вважає, що повторне припинення відповідачем АТ «Миколаївобленерго» розподілу електричної енергії матиме негативні наслідки для позивача, зокрема, завдання позивачу значних збитків у вигляді псування майна відповідача, у зв'язку із чим останній просить суд вжити заходи забезпечення позову.
Оскільки предметом спору є вимога немайнового характеру, тобто майбутнє судове рішення у разі задоволення позовних вимог не вимагатиме примусового виконання, отже, в спірному випадку судом не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
В свою чергу, підлягає правовій оцінці обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позивач зазначає, що виявив бажання приєднатись до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, направивши відповідачу відповідну заяву-приєднання, яку відповідач відхилив з необґрунтованих на думку позивача підстав, та в подальшому припинив розподіл електричної енергії, відновивши його лише після звернення позивача, однак не надав підтвердження укладеного договору.
На стадії вжиття заходів забезпечення позову судом не надається правова оцінка обставинам справи, зокрема, щодо чинності або припинення дії договору, документів, що стали підставою для укладення договору тощо.
Натомість, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на обмеження та припинення розподілу електричної енергії, оскільки наявний зв'язок між заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
З огляду на викладені в заяві обставини щодо здійснення в приміщенні об'єкта господарської діяльності позивачем та знаходження товарно-матеріальних цінностей, з метою запобігання ймовірного пошкодження або знищення майна, врахувавши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову на період розгляду судом спірних питань є адекватним, спрямованим на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову в частині заборони АТ «Миколаївобленерго», його структурним підрозділам, службовим та посадовим особам здійснювати відключення та/або припинення постачання електричної енергії ФОП Янкелевичу М.Д. на об'єкт, розташований за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої м. Миколаєва ЕІС-код точки розподілу: 62Z9776668072562.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.
Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.
Підстави для зустрічного забезпечення відсутні (ст. 141 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 144, 145, 232-235, 255 ГПК України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича про забезпечення позову (вх.№17223/21) задовольнити.
2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 915/1670/21, а саме:
Заборонити Акціонерному товариству «Миколаївобленерго», вул. Громадянська. 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393), його структурним підрозділам, службовим та посадовим особам здійснювати відключення та/або припинення постачання електричної енергії на об'єкт, з ЕІС-кодом 62Z9776668072562).
Стягувач: Фізична особа-підприємець Янкелевич Михайло Данилович, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Акціонерне товариство «Миколаївобленерго», вул. Громадянська. 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Строк пред'явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 19.11.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко