ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2021Справа № 910/20370/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа - Гарант"
про стягнення 5 561, 05 грн.
Без виклику представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа - Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 5 561, 05 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 6347620-02-10-00 від 26.03.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо - транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Hyundai Tucson, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа - Гарант", а тому позивач зазначає, що обов'язок з відшкодування збитків в межах фактичних затрат покладається на відповідача. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20370/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
29.01.2021 засобами поштового зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
04.02.2021 засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
У ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.03.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - страховик) та ТОВ "ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ" (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 6347620-02-10-00 (внутрішній реєстраційний № 10518553), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
15.04.2020 в м. Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдання матеріальних збитків.
Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), складеного учасниками події на підставі ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, чиї винні протиправні дії перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП, є ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ВАЗ 9107 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Факт скоєння правопорушення підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду від 15.04.2020.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО", який належить ОСОБА_3 .
За наслідками ДТП складено акт (протокол) огляду транспортного засобу від 15.04.2020 - автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений оцінювачем ОСОБА_4 .
Вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку № 28.04 від 28.04.2020, виставленого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 , становить 22 024, 25 грн.
Відповідно до Звіту оцінки № 22107, складеного 05.10.2020 ТОВ "Ексертно-Асистуюча Компанія "Фаворит" коефіцієнт фізичного зносу складає 0,52.
На виконання умов договору страхування та враховуючи рахунок на оплату № 28.04 від 28.04.2020, було складено страховий акт № 2027698- 1 від 04.05.2020, відповідно до якого позивач здійснив виплату страхового відшкодування застрахованого транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 22 024, 25 грн на рахунок Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 , що підтверджується платіжним дорученням від 04.05.2020 № 12068.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 9107 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі полісу № АМ/9905491 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн, франшиза - 2 000 грн, діючий станом на 15.04.2020).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.05.2020 № 3545 про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач листом від 21.07.2020 № 12/3177 повідомив про сплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 670, 51 грн., обґрунтована застосуванням коефіцієнту фізичного зносу - 60, 2 %.
Позивач довідкою від 03.12.2020 № 8622 підтвердив надходження грошових коштів від відповідача у розмірі 9 670, 51 грн.
Позивач, вважаючи, що сума страхового відшкодування до виплати становить 15 231, 56 грн (17 231, 56 грн - 2000, 00 франшиза), звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування"). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 Цивільного кодексу України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Предметом позову є вимога про стягнення частини несплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 5 561, 05 грн.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань :
1) договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування;
2) деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
3) договірне зобов'язання між відповідачем і винною особою - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Суд зауважує, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Окрім того, Законами України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року №3-50гс15.
Позивачем у даній справі заявлено до відшкодування частину невідшкодованої відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 5 561, 05 грн, виплата якої страхувальнику підтверджена платіжним дорученням. Відповідно до Звіту оцінки № 22107, складеного 05.10.2021 ТОВ "Ексертно-Асистуюча Компанія "Фаворит" коефіцієнт фізичного зносу складає 0, 52.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як встановлено судом вище, водій автомобіля ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП, яке відбулось 15.04.2020, що підтверджується європротоколом від 15.04.2020.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В пунктах 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Відповідач є особою, на яку полісом АМ/9905491 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час ДТП.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом АМ/9905491, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Суд також зауважує, що позивач отримав право вимоги потерпілої особі після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".
За таких обставин, до позивача, у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП, перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 15 231, 56 грн. з урахуванням франшизи - 2 000 грн.
Відповідач сплатив суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 670, 51 грн.
Відповідачем надано суду Консультацію від 16.06.2020 № 14 - D/71/1, проведеної аварійним комісаром Колядою В.В., згідно якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 60, 2 %.
Відповідно до Звіту оцінки № 22107, складеного 05.10.2020 ТОВ "Ексертно-Асистуюча Компанія "Фаворит", поданого позивачем, коефіцієнт фізичного зносу складає 0, 52.
В той же час, відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт.
Суд зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, слід виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО та ремонтна калькуляція, яка містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Водночас згідно з пунктом 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Даний пункт Методики наведений у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 21 жовтня 2019 року № 3207/5/1033.
Приписами статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ аварійного комісара не може вважатися висновком експерта в розумінні наведених вище положень процесуального закону, оскільки має консультативний характер.
Загальні умови та порядок провадження діяльності аварійних комісарів, які з'ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитків відповідно до Закону України "Про страхування" встановлено Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 січня 1998 року №8, пунктом 16 якого передбачено, що на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат - документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.
У разі потреби аварійний комісар складає рапорт, в якому докладно описує обставини та причини настання страхового випадку (пункт 21 Типового положення).
Складання аварійним комісаром консультативного висновку або розрахунку вказаним положенням не передбачено.
Інших доказів, які б свідчили про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу 60, 2 % до вказаного транспортного засобу, відповідачем не представлено.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АМ/9905491 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до позивача.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля згідно рахунку та ремонтної калькуляції, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи (2 000 грн.), тобто в розмірі 15 231, 56 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 19.05.2020 № 3545 про виплату страхового відшкодування, у відповідь на яку відповідач листом від 21.07.2020 № 12/3177 повідомив про сплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 9 670, 51 грн., обґрунтовану застосуванням коефіцієнту фізичного зносу - 60, 2 %.
Матеріалами справи підтверджується надходження грошових коштів від відповідача у розмірі 9 670, 51 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 5 561, 05 грн.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 5 561, 05 грн страхового відшкодування підлягає задоволенню.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 5 561, 05 грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог позивача до відповідача щодо стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 5 561,05 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант» (Бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ; код ЄДРПОУ 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 5 561 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн 05 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 19.11.2021.
Суддя М.Є.Літвінова