61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
19.11.2021 Справа №905/1758/21
Суддя Господарського суду Донецької області Кротінова О.В.
за позовом №НЮ14/2187 від 07.09.2021 Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 40818699,
про стягнення 21 417,00 грн.,-
Без виклику сторін
І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №НЮ14/2187 від 07.09.2021 до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 21 417,00 грн. на підставі п.11.5 договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018, ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення із відповідачем договору поставки №ОД/НХ-18-670 від 27.07.2018, виконання за ним господарської операції, внаслідок чого складено та зареєстровано податкову накладну №69 від 31.01.2019 своєчасно, проте з помилками у графі 6 (кількість (об'єм, обсяг) та 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ, а також невірно вказано номер філії - отримувача. Допущені відповідачем помилки призвели до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією, щодо якої платником податку на дату виникнення податкових зобов'язань складено податкову накладну. За цих обставин позивач вважає себе позбавленим можливості включити означену податкову накладну до податкового кредиту, тобто позбавлений права на податковий кредит (на відшкодування витрат) у розмірі 21 417,00грн., що і визначає збитками. Стверджує про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов'язку скласти та зареєструвати податкові накладні, з дотриманням вимог Податкового кодексу України, та неможливістю включення суми податку на додану вартість у розмірі 21 417,00грн. до податкового кредиту.
На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: договір поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 разом зі специфікацією №1 б/д; додаткову угоду №1 (зареєстрована за №ОД/НХ-18-670НЮДУ1) від 21.12.2018 до договору №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018; роздруківку з сайту opendatabot.ua «Історія змін реєстраційної інформації» щодо відповідача; видаткову накладну №77 від 31.01.2019; податкову накладну №69 від 31.01.2019; лист Служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» №НХ-09/2369 від 31.05.2021 з доказами направлення на адресу відповідача; лист Служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» №НХ-09/2988 від 21.07.2021 з доказами направлення на адресу відповідача, а також документи у підтвердження повноважень представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.ст.199, 200, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
20.10.2021 від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» до суду надійшли пояснення №НХ09/1310 від 13.10.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 20.09.2021, за змістом яких щодо звернення позивача до податкових органів повідомив, що податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг (позивача) підставою для нарахування сум податку, щол відносяться до податкового кредиту. Через внесення відповідачем помилкових відомостей у податкову накладну №69, первинні документи мають розбіжності, через що податкова накладна №69 вважається складеною з порушенням норм податкового законодавства та такі порушення мають бути виправлені саме відповідачем; чинним законодавством не передбачено виправлення розбіжностей у податковій накладній одною стороною за іншу, яка вчинила такі порушення; повідомив, що інших господарських операцій між сторонами за договором поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 не здійснювалось, договірні відносини із відповідачем, окрім вказаного договору, відсутні. До пояснень додано завірену належним чином копію листа №НЮ-17/1150 від 02.09.2021, посилання на який містить платіжне доручення №4046820 від 06.09.2021.
Від відповідача відзив до суду не надходив.
ІІ. Процесуальній дії суду:
З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1758/21 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву №НЮ14/2187 від 07.09.2021 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1758/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; позивачу визначено надати: відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив у строк до 20.10.2021, одночасно надати докази її направлення учасникам справи; докази понесення збитків (звернення до податкових органів з реєстрацією податкового кредиту, відмова у реєстрації тощо); пояснення із належним їх підтвердженням щодо наявності/відсутності інших договірних відносин із відповідачем, окрім як на підставі договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018; пояснення щодо наявності інших господарських операції у межах договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018; належним чином засвідчену копію листа №НЮ-17/1150 від 02.09.2021, посилання на який містить платіжне доручення №4046820 від 06.09.2021 у призначенні платежу, у строк згідно ч.2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, а саме не більш ніж 10 днів з дня вручення даної ухвали суду; відповідачу визначено надати: відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 11.10.2021, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; роз'яснено розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та, що за клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представлені позивачем пояснення №НХ09/1310 від 13.10.2021 прийнято та долучено до матеріалів справи, враховано під час розгляду справи по суті.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження зареєстрованої адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 4.
Ухвала про відкриття провадження у справі була скерована на юридичну адресу відповідача, згідно відомостей, що містять у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч.6 ст.242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
На адресу господарського суду надійшов конверт з ухвалою від 20.09.2021, що скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт», яка є актуальною і станом на 19.11.2021 із відміткою відділення поштового зв'язку: «повертається за закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також, суд наголошує, що за змістом ст.ст.2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.09.2021 розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який створений для відкритого безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України до судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За викладених обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованого йому судового рішення (ухвали). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Слід зауважити, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, суть спору, відсутність клопотань від учасників справи щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, беручи до уваги належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, суд дійшов висновку про існуючу можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, ґрунтуючись на положеннях ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:
27.07.2018 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Метал Лінк» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №ОД/НХ-18-670НЮ, відповідно до п.1.1 якого, відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач оплатити товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною.
Найменування товару: сплави кольорових металів (бабіт Б-16) (п.1.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що товар має бути поставлений на підставі письмових заявок впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факсом; електронною поштою:80979168292@ukr.net; листом за адресою: 51931, м.Кам'янське, вул.Республіканська, буд.9) постачальником у кількості, визначеній у заявці.
Згідно з п.5.3 договору товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника (27406, Кіровоградська область, м.Знам'янка, вул.В.Голого, буд.152) на умовах DDP в редакції Інкотермс 2010.
Представник замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність, що підтверджує право представника на отримання даної партії товару (п.5.4 договору).
Порядок розрахунків визначено розділом 7 договору поставки.
Відповідно до п.7.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3 договору).
Пунктом 7.4 договору поставки, сторони передбачили, що у разі втрати замовником права податкового кредиту внаслідок порушення постачальником обов'язку, визначеного п.11.4 цього договору, розмір грошового зобов'язання замовника з оплати поставленого товару за цим договором зменшується на суму податкового кредиту, право на який було втрачено замовником.
Згідно з п.9.1 договору, прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» при наявності товаросупровідних документів товаро-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунок-фактури, документів підтверджуючих якість товару.
Пунктом 9.5 договору визначено, що підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Як встановлено п.11.4 договору, постачальник зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (за операціями із цього договору) скласти в електронній формі податкову накладну/розрахунок з дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку складання та форми податкових накладних та зареєструвати її у встановлені чинним законодавством строки в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі порушення визначених чинним законодавством порядку та/або терміну складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки, пов'язані з втратою останнього права на податковий кредит (п.11.5 договору).
Відповідно до п.11.6 договору, у разі ненадання постачальником податкових накладних/розрахунків коригування визначених п.11.4 цього договору, до Єдиного реєстру податкових накладних, їх неприйняття Єдиним реєстром податкових накладних в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (у разі зупинення реєстрації), постачальник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки пов'язані із втратою права на податковий кредит.
Строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями із цього договору (п.16.2 договору поставки).
У специфікації №1 б/д до договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 сторонами визначено поставити товар, бабіт Б-16 ГОСТ 1320-74 у кількості 9,8т, на загальну суму 1 734 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 289 100,00грн..
21.12.2018, в зв'язку з виробничою потребою, сторони уклали додаткову угоду №1 (зареєстровану за №ОД/НХ-18-670НЮДУ1) до договору №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018, відповідно до якої, домовились продовжити строк дії договору та ввели в дію специфікацію №2 на суму 345 150,00 грн., виклали пункти 1.1, 3.1, 6.4, 7.2, 16.2 договору у новій редакції, зокрема:
п.1.1:«Постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (додаток №1, №2), що додаються до договору про закупівлю і є його невід'ємними частинами...»;
п.3.1:«Кількість та асортимент товару визначається у специфікаціях (додаток №1, №2), які є невід'ємними частинами договору»;
п.7.2:«Розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 30 банківських днів з дати поставки товару, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по постачанню товару, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних»;
та п.16.2 договору встановили, що термін його дії - з моменту його підписання до 31.12.2018 по специфікації №1, з 01.01.2019 по 31.03.2019 по специфікації №2.
Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях №1 та №2.
Інші умови вищеназваного договору, не порушені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання (п.4 додаткової угоди).
У Специфікації №2 б/д до договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 сторонами визначено поставити товар, бабіт Б-16 ГОСТ 1320-74 у кількості 1,95т, на загальну суму 345 150,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 57 525,00грн..
Означені договір, додаткову угоду та специфікацію підписано сторонами і скріплено печатками підприємств без зауважень, доказів їх припинення суду не представлено, з матеріалів справи не слідує.
Відповідно до видаткової накладної №77 від 31.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Метал Лінк» визначено постачальником, що відвантажив регіональній філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі договору №ОД/НХ-18-670НЮДУ1 від 21.12.2018 товар, бабіт Б-16 у кількості 0,726т, на суму 128 502,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 21 417,00 грн. (147 500,00 ціна без ПДВ за 1т).
Видаткову накладну підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.
За твердженнями позивача договірні відносини із відповідачем, окрім як на підставі договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 відсутні, як і інші господарські операції між сторонами за цим договором.
Як вбачається з податкової накладної №69 від 31.01.2019 представленої суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Метал Лінк» складено останню на поставлений товар, а саме, бабіт Б-16 у кількості 0,725т, обсяги постачання (база оподаткування без урахування податку на додану вартість) 106 937,50 грн., сума податку на додану вартість - 21 387,50 грн.
Позивач стверджує про своєчасну реєстрацію даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.07.2020, зокрема, змінилась назва юридичної особи (ідентифікаційний код 40818699) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Метал Лінк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гілопласт».
31.05.2021 Служба організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Україниська залізниця» звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт» з листом №НХ-09/2369, яким повідомила останнє, що в податковій накладній міститься помилка - кількість бабіту зазначено 0,725т, замість 0,726т та, як наслідок, податкова накладна зареєстрована на суму 128 325,00 грн., що менше суми фактичної поставки на 177,00 грн.; разом з тим, в податковій накладній невірно вказано номер філії - отримувача, фактично продукцію отримав Одеський головний матеріально-технічний склад (код філії - 222); за викладених обставин, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеської залізниці» Акціонерного товариства «Україниська залізниця» позбавлено можливості включити податкову накладну №69 до податкового кредити, тобто, позбавлено права на податковий кредит у розмірі 21 417,00 грн.; наполягав на невідкладному виправлені зазначених помилок з метою відновлення права на податковий кредит у розмірі 21 417,00 грн.
21.07.2021 Служба організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Україниська залізниця» повторно звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт» з листом №НХ-09/2988 аналогічного змісту.
З боку відповідача вказані листи залишились без відповіді, протилежного матеріали справи не містять.
IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
За визначенням ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України України).
Згідно з ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018, за яким відповідач передав у власність позивачу товар, бабіт Б-16 у кількості 0,726т, на суму 128 502,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 21 417,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №77 від 31.01.2019.
Беручи до уваги пояснення позивача, предмет поставки та його вартість, обумовлені договором поставки №ОД/НХ-18-670НЮ від 27.07.2018 з урахуванням специфікацій, суд визнає вказання у видатковій накладній №77 від 31.01.2019 дати договору « 21.12.2018» як помилкове.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як встановлено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як визнає позивач, відповідачем на виконання вимог ст.ст.187, 201 Податкового кодексу України та п.11.4 договору складено податкову накладну №69 від 31.01.2019 на загальну суму 106 937,50 грн, в тому числі ПДВ - 21 387,50 грн. та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що допущено помилки у графі 6 (кількість (об'єм, обсяг), 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ) податкової накладної, складеної за операціями з постачання товарів/ послуг на митній території України, призводить до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією, щодо якої платником податку на дату виникнення податкових зобов'язань складено податкову накладну. Таке має наслідком, на переконання позивача, позбавлення права на податковий кредит у розмірі 21 417,00грн., що фактично є його збитками.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення ст.201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 ст.198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Пунктом 11.5 договору сторони передбачили відшкодування відповідачем позивачу збитків, пов'язаних з втратою останнім права на податковий кредит, у разі порушення визначених чинним законодавством порядку та/або терміну складання податкової накладної, тобто понесених ним у зв'язку з неправомірними діями відповідача у сфері справляння ПДВ, у межах, у яких такі неправомірні дії безпосередньо вплинули на позивача як контрагента за договором та також платника податку на додану вартість.
Відповідно, можливість стягнення сум, обумовлених п.11.5 договору лежить у площині з'ясування судом понесення позивачем негативних наслідків у вигляді матеріальних втрат у зв'язку із порушенням податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу.
Отже, саме податковий орган встановлює порушення податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку.
Так, ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. При цьому, відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення особою зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім та невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Враховуючи зазначене, у цьому випадку необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання у встановленому порядку податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, наявність та розмір збитків, а також причинний зв'язок між ними.
Поряд з цим, звертаючись з вимогами про відшкодування збитків позивач не надав жодних доказів понесення ним таких збитків (звернення до податкових органів з реєстрацією податкового кредиту, відмова у реєстрації та понесення штрафних санкцій), доказів того, що поведінка відповідача мала ознаки неправомірної. Оскільки сторони визначились із правовою природою коштів як відшкодування збитків, доведенню підлягає і сам факт понесення збитків, і те, що такі втрати понесені стороною у зв'язку із неправомірною поведінкою відповідача.
Позивач помилково вважає, що достатньо встановлення самого факту допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Такий підхід суперечить самій правовій природі збитків.
Права позивача в разі допущення відповідачем помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Документів на підтвердження звернення позивача до відповідного податкового органу зі скаргою не надано.
V. Висновки суду:
Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач не звертався до податкових органів зі скаргою щодо неправомірних дій відповідача, вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів понесення ним збитків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, ч.2 ст.178, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гілопласт», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення збитків у розмірі 21 417,00 грн., відмовити.
2.Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
3.Повний текст рішення складено 19.11.2021.
Суддя О.В. Кротінова