15.11.2021 року м. Дніпро Справа № 908/1230/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.,
секретар судового засідання Манчік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021р. (повний текст складено - 28.08.2021р., суддя - Боєва О.С., м. Запоріжжя)
у справі № 908/1230/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", м. Запоріжжя
до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про відшкодування немайнової шкоди
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021р. у справі № 908/1230/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені в судовому рішенні по адміністративній справі № 0870/7283/12 не є достатнім доказом завдання позивачу немайнової шкоди. Реалізація позивачем передбаченого законодавством способу захисту своїх прав шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень органу державної податкової служби в судовому порядку не є безперечним доказом факту завдання немайнової шкоди позивачу з боку даного органу. Права позивача, які були порушені у зв'язку із застосуванням до нього неправомірних податкових повідомлень-рішень, були поновлені в судовому порядку. Належних доказів на підтвердження завдання юридичній особі немайнової шкоди позивачем не надано. Отже факт завдання позивачу немайнової шкоди внаслідок дій Головного управління ДФС у Запорізькій області позивачем не доведений.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021р., визначити розмір грошового відшкодування немайнової (моральної) шкоди за внесення до Акту перевірки безпідставних висновків про віднесення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, що виписані понад 365 календарних днів з дати виписки та включення сум до податкового кредиту, не підтверджених податковими накладними, відшкодувати за рахунок держави компенсацію немайнової шкоди у визначеному судом розмірі 853 859,00 грн.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- рішення суду першої інстанції є помилковим;
- суд першої інстанції застосував ст. 23 ЦК України вибірково та не врахував інші обставини, які мають істотне значення. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що наявність шкоди полягає у тому, що державний орган спровокував застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді повторної сплати податків та нарахованих на них штрафів. Також позивач вказав, що окрім грошових коштів, втратив час, а саме замість того, щоб займатися виробництвом, позивача та його працівників відривали від звичайних занять підготовкою скарги і оскарженням результатів перевірки в досудовому порядку, підготовкою позову і зверненням до суду, участю в судових засіданнях;
- факти застосування до позивача фінансових санкцій, вимагання повторної сплати податків і нарахованих ним штрафів за протиправними податковими повідомленнями-рішеннями № 000181502 від 13.01.2012р., № 0000711502 від 25.05.2012р., оскарження результатів перевірки в досудовому і судовому порядках, участь в судових засіданнях встановлені судовим рішенням і не підлягають доказуванню перед судом;
- суд безпідставно сприйняв встановлені судовим рішенням обставини недостатніми доказами, а також визнав більш вірогідними доводи відповідача, які не доведені жодними доказами;
- відповідач посилається на відсутність розрахунку немайнової шкоди, яку відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України визначає суд.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Головне управління ДПС у Запорізькій області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Виходячи із змісту ст. ст. 23, 1173 ЦК України для встановлення складу цивільного правопорушення, яке може бути підставою для стягнення немайнової шкоди, завданої незаконними діями державного органу, необхідно встановити наявність таких елементів складу господарського правопорушення: протиправну поведінку; наявність шкоди та її розмір; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та завданою шкодою. Позивачем не доведено факт спричинення йому немайнової шкоди неправомірними діями відповідача, її розмір та наявність причинного зв'язку між діями відповідача та заявленою немайновою шкодою. Виходячи зі змісту позовної заяви, втрати немайнового характеру внаслідок неправомірних дій відповідача полягають тільки у витраченому позивачем часі на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень. Однак, при цьому позивач не навів розрахунку цих витрат у грошовому вираженні. Застосування позивачем передбаченого законодавством способу захисту своїх прав шляхом оскарження податкових повідомлень-рішень органу податкової служби в судовому порядку не є беззаперечним доказом факту завдання немайнової шкоди позивачу з боку даного органу, оскільки судовий розгляд покликаний встановити об'єктивну істину у даній справі, яка може виразитися як у задоволенні вимог позивача, так і у встановленні безпідставності позовних вимог. Витрачений позивачем час на оскарження дій Головного управління ДПС у Запорізькій області не перебуває в прямому причинному зв'язку із заявленими до стягнення грошовими вимогами. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальний розмір майнової шкоди, визначеної у певній сумі грошових коштів, а також ним не доведено наявність причинного зв'язку між поведінкою органів державної влади та майновою шкодою, спричиненою такою поведінкою. Обставини, встановлені в судовому рішенні по адміністративній справі № 0870/7283/12 не є достатнім доказом завдання позивачу немайнової шкоди. Таким чином, факт завдання позивачу немайнової шкоди внаслідок дій відповідача позивачем не доведений.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.11.2021р.
Судове засідання 15.11.2021р. за участю представника відповідача відбулось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2021р. проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Позивач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
15.11.2021р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами в періоди, з 01.12.2009р. по 31.08.2011р., що перевищили 365 календарних днів, результати якої викладено в акті перевірки від 23.12.2011р. № 5239/15-2/22161169. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у частині завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 669 920,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ у декларації за лютий 2010р. на 192 348, 00 грн.
На підставі вказаного акту Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р. № 0000171502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 853 859,00 грн. за основним платежем та на 213 464,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р. № 0000181502, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 139 129,00 грн.
За результатами розгляду скарги позивача відповідно до рішення відповідача від 01.05.2012р. № 1881/10/10-420 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р. № 0000181502 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012р. № 0000171502 у частині зайво донарахованого ПДВ в сумі 83 894,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в сумі 20 973,50 грн., у іншій частині вказане повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2012р. № 0000711502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 769 965,00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на суму 192 491,25 грн.
Відповідно до рішення Інспекції від 11.06.2012р. № 16228/7/10-2115 про результати розгляду повторної скарги - оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
26.07.2012р. ТОВ "Техенергохім" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції, у якому із урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000181502 від 13.01.2012р. та № 0000711502 від 25.05.2012р.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. у справі № 0870/7283/12, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім": № 0000181502 від 13.01.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 139 129 грн.; № 0000711502 від 25.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 769 965 грн. за основним платежем та 192 491,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). На користь ТОВ "Техенергохім" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області стягнуто судові витрати у розмірі 2 204 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 12.01.2021р. справі № 0870/7283/12 замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016р. у справі № 0870/7283/12 залишено без змін.
Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. у справі № 0870/7283/12 набрала законної сили 26.05.2016р.
Із змісту постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. у справі № 0870/7283/12 вбачається, що дослідивши оригінали податкових накладних № 181202 від 18.12.2009р., № 181203 від 18.12.2009р., № 251202 від 25.12.2009р., № 251203 від 25.12.2009р., № 281201 від 28.12.2009р., № 020205 від 02.02.2010р., № 250204 від 25.02.2010р., № 250205 від 25.02.2010р., № 190601 від 19.06.2010р., № 210601 від 21.06.2010р., № 290601 від 29.06.2010р. суд зазначив, що вони за всіма параметрами відповідають вимогам законодавства, мають всі необхідні реквізити, не містять помилок та виправлень. Отже, позивач, маючи в наявності податкові накладні, мав право на віднесення сум податку по ним до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Допущені та виправлені позивачем помилки, а саме - індивідуальний податковий номер контрагента, з урахуванням наявних податкових накладних, складених без помилок, суд не може віднести до таких помилок, які призводять до змін у податковому обліку та впливають на розрахунки з бюджетом, оскільки, змінивши ІПН контрагента, позивачем не було внесено змін до числових показників сум ПДВ. Зазначивши суми ПДВ з невірним ІПН контрагента, позивач зазначив ті самі суми вже з вірним ІПН ТОВ "ВП "Ізоспан". Виправлені помилки в ІПН контрагента суд визнав технічними помилками, оскільки вони не впливають на визначення розміру податкового кредиту з ПДВ.
Під час розгляду вищевказаної справи адміністративним судом було встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Техенергохім", визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0000181502 від 13.01.2012р. та № 0000711502 від 25.05.2012р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергохім", посилаючись на обставини, встановлені у адміністративній справі № 0870/7283/12, звернулось до місцевого господарського суду з позовом про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
Причиною виникнення спору є неправомірні, на думку позивача, дії відповідача, які полягали у винесенні незаконних податкових повідомлень-рішень, чим відповідач спровокував застосування до позивача фінансових санкцій. В зв'язку з чим, позивач вважає, що справедливо буде визначити розмір відшкодування майнової шкоди у розмірі грошового зобов'язання з ПДВ, фактично сплаченого позивачем, і який відповідач вимагав сплатити повторно - 853 859,00 грн. та відшкодувати їх за рахунок держави.
Згідно із ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені ст. 1166 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Разом з тим, підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що відповідно до вищенаведених правових норм, моральна шкода відшкодовується незалежно від наявності вини органу державної влади та його посадової особи чи службової особи.
Для визначення підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України необхідно встановити наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач повинен довести належними і допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст. 1167, 1173 ЦК України.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).
Частиною 1 ст. 91, ст. 201 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку із приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 02.07.2020р. у справі № 910/11621/16).
При розгляді позовних вимог, що стосуються відшкодування немайнової шкоди, суд повинен з'ясувати чим саме підтверджується факт заподіяння позивачу страждань (матеріальних або фізичних) або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони були заподіяні, якими діями (або бездіяльністю) вони заподіяні, як позивач оцінює завдану йому шкоду (у грошовому вираженні або іншій матеріальній формі), а також інші обставини, що можуть мати значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що наявність шкоди полягає у тому, що державний орган спровокував застосування до позивача фінансових санкцій у вигляду повторної сплати податків та нарахованих на них штрафів. Також вказує, що окрім грошових коштів, він витратив час, а саме замість того, щоб займатися виробництвом, позивача і його працівників відірвали від звичайних занять підготовкою скарги і оскарженням результатів перевірки в досудовому порядку, підготовкою позову і зверненням до суду, участю в судових засіданнях.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2016р. у справі № 0870/7283/12, яка була залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, задоволено позов ТОВ "Техенергохім", визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000181502 від 13.01.2012р., № 0000711502 від 25.05.2012р., прийняті державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім".
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірної дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12.03.2019р. у справі № 920/715/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, судове рішення у адміністративній справі № 0870/7283/12 саме по собі не може бути достатнім доказом завдання позивачу немайнової шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та заподіяною шкодою, яку має довести позивач.
Факт реалізації позивачем передбаченого законодавством способу захисту своїх порушених прав шляхом звернення до суду не є беззаперечним доказом факту завдання немайнової шкоди позивачу з боку державного органу. Права позивача, які були порушені у зв'язку із застосуванням до нього неправомірних податкових повідомлень-рішень, були поновлені в судовому порядку.
Наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про завдання позивачу немайнової шкоди діями Головного управління ДФС у Запорізькій області позивачем не надано.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про відшкодування немайнової шкоди є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі не отримали свого підтвердження та не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги, що позивач у даній справі за подання позову про відшкодування за рахунок держави шкоди та за подання апеляційної скарги звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергохім" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2021р. у справі № 908/1230/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 19.11.2021р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд