ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 листопада 2021 року Справа №924/84/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г. , суддя Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.
за участю представників:
відповідача - Семенов С.В., довіреність №01-10/8-1 від 11.01.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі №924/84/21 (суддя Заверуха С.В.)
за заявою Комунального підприємства "Міськтепловоденергія"
про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню
за позовом Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго"
до Комунального підприємства " Міськтепловоденергія"
про стягнення суми боргу в розмірі 3 954 971,44 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельицької області від 27.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 13.09.2021р. про визнання наказу господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021 у справі № 924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго" 139049,44 грн 3% річних та 565964,09 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, КП "Міськтепловоденергія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021 у справі № 924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з комунального підприємства “Міськтепловоденергія” на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго" 139049,44 грн 3 % річних та 565 964,09 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права та не надано належної оцінки доказам, що мають суттєве значення для розгляду справи.
Апелянт зазначає, що 14.07.2021 був прийнятий Закон України №1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який набув чинності 29.08.2021.
Зазначеним законом були внесені зміни в Закон №1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1639 та Закон №1730).
Так, статтею 2 Закону №1730 визначено, що його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Згідно частини 1 статті 1 Закону №1730 до заборгованості що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру.
Згідно частини 2 статті 7 Закону №1730 вбачається, що на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:
- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено до 1 червня 2021 або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 6 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;
- неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
З вище викладеного вбачається, що на заборгованість за спожиту для централізованого водопостачання та водовідведення електричну енергію, яка утворилось до 01.06.2021 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню за умови погашення такої заборгованості до 1 червня 2021 або погашення такої заборгованості до моменту укладення договорів про реструктуризацію, або повного погашення такої заборгованості шляхом виконання укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Апелянт зазначає, що починаючи з січня 2019 позивач не здійснює постачання електричної енергії КП "Міськтепловоденергія". Доказами цьому є договір про постачання електричної енергії №21900020 від 29.01.2019 з додатками, договір про постачання електричної енергії №585від 19.02.2020 з додатками, акт звірки взаєморозрахунків, картка виписка по рахунку.
АТ "Хмельницькобленерго" звернувся до господарського суду з позовом до КП "Міськтепловоденергія" в якому просив стягнути з відповідача 2 951 443,01 гри пені за порушення строків оплати за отриману в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 електричну енергію на підставі договору №20 від 16.02.2010 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності.
Матеріалами справи підтверджується відсутність основної заборгованості за активну електроенергію комунального підприємства "Міськтепловоденергія" згідно договору №20 від 16.02.2010станом на липень 2019 року.
Вказане свідчить, що боржником КП "Міськтепловоденергія" до 1 червня 2021 року погашено основний борг за поставлену електричну енергію в повному обсязі, що фактично встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області 12 травня 2021 у справі №924/84/21, відповідно інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню.
Апелянт вважає, що запровадження в дію частини 2 статті 7 Закону №1730 по суті скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати поставленої електроенергії, скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій, а списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість, в силу прямого припису частини 2 статті 7 Закону № 1730 не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником електроенергії чи підтвердження останнім.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виражену в постанові від 11.05.2018 у справі №922/1110/15.
Оскільки виходячи з положень частини 2 статті 7 Закону №1730 обов'язок КП "Міськтепловоденергія" вважається припиненим в частині 3 % річних та інфляційних втрат, виданий наказ в цій частині підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 залишено без руху. Зобов'язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Акціонерному товариству "Хмельницькобленерго" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.
20.10.2021 через систему "Електронний суд" на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання з усунутими недоліками.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 та призначено її до розгляду на 15 листопада 2021 р. об 10:30 год.
27.10.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що комунальне підприємство “Міськтепловоденергія” займається різними видами діяльності, в тому числі централізованим водопостачанням і водовідведенням.
Закон №1730 чітко визначає, що під врегулювання заборгованості за спожиту електричну енергію підпадають підприємства централізованого водопостачання і водовідведення.
А тому, врегулюванню (погашенню, списанню) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" підлягає лише частина суми в яку входить саме централізоване водопостачання і водовідведення, а інша частина суми в яку входить споживання електричної енергії комунальним підприємством “Міськтепловоденергія” задля задоволення інших видів діяльності (в тому числі судовий збір, згідно судового наказу) врегулюванню (погашенню, списанню) підлягати не можуть.
Позивач зазначає, що АТ "Хмельницькобленерго" є стратегічним державним підприємством, тобто має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, і визнання наказу Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021 року, у справі № 924/84/21, таким, що не підлягає виконанню порушує вимоги Закону №1730.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду № 01-04/933 від 11.11.2021 , у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Павлюк І.Ю., відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі № 924/84/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 у справі №924/84/21.
В судове засідання 15.11.2021 з'явився представник відповідача, представник позивача не забезпечив участь в судовому засіданні уповноваженого представника.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності сторін.
В судовому засіданні 15.11.2021 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суд Хмельницької області від 12.05.2021р. позов акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 954 971,44 грн, з яких 2 951 443,01 грн пені, 301 007,13 грн 3% річних, 702 521,30 грн інфляційних втрат задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського району електричних мереж акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 139 049,44 грн 3% річних, 565 964,09 грн інфляційних втрат, 57520,82 грн пені, 11 438,02 грн витрат на оплату судового збору.
29.06.2021р. постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Міськтепловоденергія"на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі №924/84/21 задоволено, рішення господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021р. у справі № 924/84/21 в частині стягнення з КП "Міськтепловоденергія" на користь АТ "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 57 520,82 пені скасовано та стягнуто з акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського району електричних мереж акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на користь комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарським судом Хмельницької області видано відповідні накази по справі №924/84/21.
14.09.2021р. на електрону адресу Господарського суд Хмельницької області від представника комунального підприємства "Міськтепловоденергія" надійшла заява, відповідно до якої просить суд визнати наказ господарського суду від 06.06.2021р. у справі №924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення КП "Міськтепловоденергія" на користь АТ "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 139 049,44 грн. 3% річних та 565 964,09 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування поданої заяви представник комунального підприємства "Міськтепловоденергія" зазначав, що 30.11.2016р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі - Закон № 1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств центрального водопостачання і водовідведення. Крім того, 14.07.2021р. був прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на подоланню кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (надалі Закон № 1639), який набув чинності 29.08.2021р. Зазначеним законом були внесені зміни в Закон № 1730. Як вказує заявник, правовий аналіз Закону № 1730 свідчить, що на заборгованість за спожиту для централізованого водопостачання та водовідведення електричну енергію, яка утворилось до 01.06.2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню за умови: або погашення такої заборгованості до 1 червня 2021 року; або погашення такої заборгованості до моменту укладення договорів про реструктуризацію; або повного погашення такої заборгованості шляхом виконання укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Також вимоги вказаної норми передбачають ще одну загальну умову для проведення списання: здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків. При цьому, така умова стосується розрахунків за кожним окремим кредитором, заборгованість перед яким підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730.
Починаючи з січня 2019 року, позивач не здійснює постачання електричної енергії КП "Міськтепловоденергія". Доказами цьому виступають договір про постачання електричної енергії № 21900020 від 29.01.2019р. з додатками, договір про постачання електричної енергії № 585 від 19.02.2020 року з додатками, акт звірки взаєморозрахунків, картка виписка по рахунку. Зазначене підтверджує виконання з боку КП "Міськтепловоденергія" необхідної умови.
Крім того, КП "Міськтепловоденергія" згідно наказу Мінрегіону від 08.06.2017р. № 142 внесено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Як стверджує заявник, також матеріалами справи підтверджена обставина щодо відсутності основної заборгованості за активну електроенергію комунального підприємства "Міськтепловоденергія" згідно договору № 20 від 16.02.2010р. станом на липень 2019 року. Вказане свідчить, що боржником КП "Міськтепловоденергія" до 1 червня 2021 року погашено основний борг за поставлену електричну енергію в повному обсязі, що фактично встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області 12 травня 2021 року у справі № 924/84/21, відповідно інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню. Оскільки, виходячи з положень частини 2 статті 7 Закону № 1730 обов'язок КП "Міськтепловоденергія" вважається припиненим в частині 3 % річних та інфляційних втрат, виданий наказ в цій частині підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Господарський суд Хмельницької області розглянувши заяву комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 13.09.2021р. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню дійшов висновку про відмову в її задоволенні.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що головною умовою не нарахування неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення (в даному випадку комунальному підприємству "Міськтепловоденергія"), а також врегулюванню (у разі їх нарахування) є здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків. При цьому, абзаци 2 та 3 частини другої ст. 3 Закону № 1730 визначають два способи врегулювання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.
Таким чином, заявник помилково розцінює, що на погашену заборгованість за спожиту для централізованого водопостачання та водовідведення до 01.06.2021р. нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню без врахування основної умови такого списання - здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків.
А таку основну умову заявник прирівнює до інших двох умов - абзаци 2 та 3 частини другої ст. 3 Закону № 1730, які є похідними.
На підтвердження здійснення розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" не надано жодних належних доказів в розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів.
Надана заявником довідка про відсутність заборгованості перед АТ "Хмельницькобленерго" по договору №20 (що є внутрішнім документом заявника та не може категорично підтверджувати відсутність заборгованості) та додаткова угода №7 від 30.12.2020р. не являються такими доказами з огляду на вищезазначений закон.
Окрім того, наведена заявником ч. 2 ст. 7 Закону № 1730 визначає саме списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, проте заявником не підтверджено доказами самого факту списання коштів (інфляційних втрат та 3% річних) зазначених у виконавчому документі, як і відсутні в матеріалах заяви докази стосовно порядку (механізм) такого списання зазначених нарахувань, відсутні докази звернення заявника до позивача з вимогою списання нарахованих нарахувань.
Закон № 1730 не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв'язку із прийняттям вказаного вище Закону, оскільки у останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов'язання.
При цьому, в разі невиконання позивачем вимог Закону щодо списання інфляційних нарахувань та процентів річних, відповідач не позбавлений можливості захистити своє порушене право, в тому числі шляхом звернення до суду.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження звернення відповідача до позивача з будь-якою вимогою стосовно можливості списання нарахувань.
Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.
Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як унормовано вимогами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Також, за змістом статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а відповідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
14.07.2021 року був прийнятий Закон України №1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газ", який набув чинності 29.08.2021 року. Зазначеним законом були внесені зміни до Закону №1730 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1639 та Закон №1730).
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон №1730 визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону врегулюванню підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.
Процедура врегулювання заборгованості заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
За положеннями ч.1 ст.3 закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Поряд із визначенням ст.5 цього Закону спеціальної процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, запровадження в дію частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-VII скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій.
Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730-УП не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім.
Списання у порядку частини 3 ст.7 Закону від 03.11.2016 №1730 не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст.4, ст.5 цього Закону, а, отже, по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону від 03.11.2016 №1730).
Відповідно до статті 3 Закону №1730, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року №93 затверджено "Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром", яким визначені дані реєстру про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 1 липня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №142 від 08.06.2017р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання.
Згідно довідки КП "Міськтепловоденергія", станом на 01.06.2021р. заборгованість перед АТ "Хмельницькобленерго" за договором №20 (21900020) про постачання електричної енергії від 16.02.2010р. відсутня.
Також відсутність основного боргу КП "Міськтепловоденергія" за поставлену електричну енергію перед АТ "Хмельницькобленерго" встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/84/21.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а окремими нормами даного Закону визначено порядок дій та наслідки таких дій для боржника та кредитора.
Статтею 7 цього Закону передбачено механізм списання неустойки (штрафів та пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість за енергоносії, центральне водопостачання, водовідведення станом на 1 червня 2021 року.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що запровадження в дію частини 2 статті 7 Закону від 03.11.2016 №1730 (з врахуванням змін внесених Законом України від 14.07.2021 №1639) по суті скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати за поставлену електричну енергію, скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій, а списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість, в силу прямого припису частини 2 статті 7 Закону від 03.11.2016 №1730 (з врахуванням змін внесених Законом України від 14.07.2021 №1639) не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання чинності цим Законом та, зокрема, не вимагає узгодження з постачальником електричної енергії чи підтвердження останнім.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов'язок КП "Міськтепловоденергія" підтверджувати відповідними доказами факт списання інфляційних втрат та 3% річних зазначених у виконавчому документі та звертатися до позивача з вимогою про списання нарахованих штрафних санкцій.
Також судом першої інстанції не було враховано, що факт відсутності заборгованості КП "Міськтепловоденергія" за поставлену електричну енергію, встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 12.05.2021 у справі №924/84/21.
Окрім того, колегія суддів вважає, що Господарський суд Вінницької області дійшов помилкового висновку, що КП "Міськтепловоденергія" не надано жодних належних доказів відсутності заборгованості перед АТ "Хмельницькобленерго" станом на 01.06.2021.
А тому, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Вінницької області безпідставно відмовив у задоволенні заяви комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 13.09.2021р. про визнання наказу господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021р. у справі №924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго" 139049,44 грн 3% річних та 565964,09 грн інфляційних втрат.
Враховуючи положення частини 2 статті 7 Закону від 03.11.2016 №1730 (з врахуванням змін внесених Законом України від 14.07.2021 №1639), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України, для визнання наказу Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021 р. у справі №924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго" 139 049,44 грн. 3 % річних та 565 964,09 грн. інфляційних втрат.
Заперечення Відповідача викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються вище встановленими обставинами справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до п.1 част.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2021 р. у справі №924/84/21 скасувати.
Прийняти нове судове рішення яким:
Заяву комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 13.09.2021р. про визнання наказу Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021р. у справі №924/84/21 таким, що не підлягає виконанню задоволити.
Визнати наказ Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2021 у справі №924/84/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ АТ "Хмельницькобленерго" 139 049,44 грн. 3% річних та 565 964,09 грн. інфляційних втрат.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №924/84/21 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "19" листопада 2021 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Савченко Г.І.