вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" листопада 2021 р. Справа№ 910/19673/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021, повний текст якого складено 22.02.2021
у справі №910/19673/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 19 238,90 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 19 238,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в розмірі 19 238,00 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Крім того, суд зауважив, що відсутність преюдиційного доказу вини особи, зокрема, постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності, у завданні шкоди не позбавляє суд можливості самостійно встановити ці обставини у ході розгляду господарської справи на підставі поданих доказів. Відтак, судом досліджено наявні у справі докази та встановлено, що належним доказом вини ОСОБА_1 у спірній ДТП є відповідь від Національної поліції України у формі витягу з ЦБД МТСБУ, згідно з якою правопорушником у спірній ДТП значиться вказана особа у зв'язку з порушенням вимог п. 13.3 ПДР (порушення правил зустрічного роз'їзду), серія та номер протоколу - БД067668.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20 в частині задоволених вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Зокрема, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про задоволення позову у цій справі, оскільки суд розглянув справу за відсутності належних та допустимих доказів вини водія ОСОБА_1 .
Також вказав, на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до п. 7.38 Методики.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху.
27.07.2021, у строк встановлений судом, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду, до якої додано належним чином засвідчені докази направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 поновлено Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.05.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 26.05.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 залучено до участі у справі №910/19673/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 05.07.2021 о 16:40 год. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" у найкоротший строк направити ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками, докази чого надати до суду. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (скаржник у справі) у найкоротший строк направити ОСОБА_1 копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду. Роз'яснено ОСОБА_1 право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 30.06.2021. Встановлено ОСОБА_1 строк для надання письмових пояснень по суті спору в письмовій формі до 30.06.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Крім того, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було скеровано листи до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 42) та до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41) про надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 , (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ).
15.07.2021 та 27.07.2021 до суду апеляційної інстанції від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА та від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві надійшли відповіді у яких зазначено, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований.
На повторний запит суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської районної в місті Києві надійшла відповідь від 08.07.2021 №108-8783 про те, що за відомостями Відділу ОСОБА_1 в Солом'янському районі міста Києва не зареєстрований.
Крім того, з метою з'ясування актуальної адреси ОСОБА_1 судом 16.08.2021 було скеровано запит до Печерського районного суду, у якому здійснювався розгляд справи №757/51963/18-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності щодо надання інформації з приводу відомої суду адреси місцезнаходження/проживання ОСОБА_1 .
26.10.2021 Печерський районний суд повідомив, що відповідно до матеріалів провадження, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серія БД №067668, пояснення ОСОБА_1 від 11.10.2018, останнє місце проживання останнього: АДРЕСА_2 .
Окрім іншого, колегією суддів з метою з'ясування інформації про стан і розгляд справи №757/51963/18-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було надіслано запити до Печерського районного суду, а саме 05.07.2021, 16.08.2021.
17.09.2021, 07.10.2021 від Печерського районного суду надійшла відповідь до якої долучено завірену копію постанови Печерського районного суду від 07.09.2021 у справі №757/51963/18-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
В ході апеляційного перегляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався.
Зокрема, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4871/21 від 04.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19673/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 04.10.2021 о 14:00 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" у справі №910/19673/20 на 08.11.2021 о 15 год. 40 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у поданому відзиві зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 08.11.2021 учасники апеляційного провадження не з'явились.
Позивач, відповідач та третя особа до судового засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
22.07.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 08.11.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу на рішення залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
22.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №5346855-02-14-01, застрахованим транспортним засобом за яким значиться автомобіль "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
11.10.2018 в м. Києві на бульварі Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля "Mersedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , та напівпричепу King, д.н.з. НОМЕР_3 .
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 .
12.10.2018 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події з наземним транспортним засобом (заява на виплату страхового відшкодування).
Згідно з рахунком № 1088 від 27.10.2018, виставленим ТОВ "Актив Моторс", вартість відновлювального ремонту автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , визначена у загальному розмірі 20 238,90 грн.
Відповідно до акта виконаних робіт №5000 від 23.01.2019 вартість ремонту вказаного автомобіля склала 20 437,76 грн.
Крім того, відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 22521 від 05.11.2020, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 11.10.2018 дорівнював 0,00.
05.12.2018 страховиком складено страховий акт № 11683-02, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 14 102,90 грн.
14.12.2018 страховиком складено додаток №1 до страхового акта №11683-02, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування додатково у розмірі 6 136,00 грн.
На виконання умов договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 20 238,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 27232 від 05.12.2018 та № 27940 від 14.12.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 19 238,90 грн.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на відсутність судового акта, на підставі якого можна дійти висновку про порушення водієм, цивільно-правова відповідальність якого на дату ДТП була застрахована у відповідача за полісом № АК7317051, Правил дорожнього руху, тобто відсутні докази наявності вини та протиправної поведінки водія ОСОБА_1 .
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 19 238,90 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
При цьому, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Суд першої інстанції вирішуючи даний спір відзначив, що суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях, в даному випадку водія ОСОБА_1 .
Зважаючи на це суд зауважив, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 75 ГПК України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 у справі №910/20412/16).
Отже, оскільки відсутність преюдиційного доказу вини особи, зокрема, постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності, у завданні шкоди не позбавляє суд можливості самостійно встановити ці обставини у ході розгляду господарської справи на підставі поданих доказів.
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції відхилено доводи відповідача про те, що судовий акт є єдиним доказом вини особи у вчиненні ДТП. Поряд з цим судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутня постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винуватця спірної ДТП. Крім того, судом також встановлено, що станом на момент розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції справа № 757/51963/18-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не розглянута.
Однак, суд взяв до уваги те, що відповідно до матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_4 , під час спірної ДТП 11.10.2018 позивачем подано відповідь від Національної поліції України у формі витягу з ЦБД МТСБУ, згідно з якою правопорушником у спірній ДТП значиться вказана особа у зв'язку з порушенням вимог п. 13.3 ПДР (порушення правил зустрічного роз'їзду), серія та номер протоколу - БД067668.
Суд першої інстанції прийняв до уваги вказаний документ в якості доказу вини ОСОБА_1 у спірній ДТП.
Відтак, з наведеного вбачається, що суд першої інстанції визнав достатньою сукупність доказів у цій справі на підтвердження вини ОСОБА_1 у ДТП, пославшись на відповідь від Національної поліції України у формі витягу з ЦБД МТСБУ, згідно з якою правопорушником у спірній ДТП значиться вказана особа у зв'язку з порушенням вимог п. 13.3 ПДР (порушення правил зустрічного роз'їзду), серія та номер протоколу - БД067668. (а.с. 44)
Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим.
При цьому колегія суддів зауважує, що саме лише посилання на вказану довідку Національної поліції України № БД067668, за відсутності сукупності інших доказів (протоколу про адміністративне правопорушення, схеми дорожньо-транспортної пригоди, письмових пояснень учасників пригоди, свідків тощо) суд позбавлений можливості самостійно дослідити обставини дорожньо-транспортної пригоди та зробити висновок щодо особи з вини якої така пригода відбулась. Вказаною довідкою не встановлюється факт протиправності поведінки певної особи, наявності її вини. З матеріалів справи не вбачається доказів вини водія транспортного засобу, окрім самого лише визначення у довідці БД067668, що ДТП сталась внаслідок порушення останнім пункту п. 13.3 ПДР.
Також у матеріалах відсутні пояснення самого водія ОСОБА_1 , в яких останній повідомив про причини події, що сталася внаслідок зіткнення двох автомобілів. Не міститься у справі й пояснень свідків, потерпілої сторони як додаткових доказів вини водія.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів слідчих органів, рішення господарського суду не може ґрунтуватись тільки на довідці, в даному випадку Національної поліції України у формі витягу з ЦБД МТСБУ.
Аналогічна правова позиція щодо дослідження доказів у цьому питанні викладена також у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 №905/2970/16.
Також колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, суд посилався на докази, наявні у матеріалах справи, при цьому залишив поза увагою питання щодо залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, водія транспортного засобу, щодо якого досліджувалась вина у вчиненні ДТП.
В той же час, при апеляційному перегляді даного спору з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі №910/19673/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , що було здійснено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.
Крім того, під час апеляційного перегляду цієї справи, з метою повного та всебічного розгляду справи колегією суддів неодноразово з метою з'ясування інформації про стан і розгляд справи №757/51963/18-п, у якій розглядалося питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, було надіслано запити до Печерського районного суду, а саме 05.07.2021, 16.08.2021.
17.09.2021, 07.10.2021 від Печерського районного суду до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь до якої долучено завірену копію постанови Печерського районного суду від 07.09.2021 у справі №757/51963/18-п.
Відповідно до постанови Печерського районного суду від 07.09.2021 у справі №757/51963/18-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку із закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Таким чином, за висновком колегії суддів, вина ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом "Mersedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , та напівпричепом King, д.н.з. НОМЕР_3 , у завданні такої шкоди встановлена у передбаченому чинним законодавством порядку.
Також, надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі. Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Mersedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № АК/7317051.
Позивач звертався до відповідача із регресною вимогою № 10359 від 21.12.2018. При цьому, надані позивачем та відповідачем до суду редакції вказаної вимоги відрізняються між собою.
Суд першої інстанції прийняв до уваги в якості належного доказу регресну вимогу, надану відповідачем, оскільки така належно оформлена, так як має печатку та підпис уповноваженої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО".
У відповідь на вказану вимогу листом №173/18 від 16.01.2019 відповідач повідомив позивача про те, що виплата страхового відшкодування припиняється до отримання документів: розгорнутої довідки поліції про ДТП від 11.10.2018, постанови суду щодо вини водія забезпеченого ТЗ в ПрАТ "УПСК", яка набрала законної сили.
В матеріалах справи відсутнє прийняте відповідачем рішення про задоволення вимоги або ж про відмову у виплаті страхового відшкодування на вказаній підставі.
Надалі, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення позовної вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті відповідачем, як страховиком винної особи, позивач виходив із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , який вказаний у рахунку, виставленому ремонтною організацією.
При цьому, коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля станом на 11.10.2018 дорівнював 0,00 згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу № 22521 від 05.11.2020.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7317051 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19 238,90 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аргументи скаржника про те, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу "Renault Megane", д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (11.10.2018) строк його експлуатації не перевищував 7 років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем в законному порядку не доведено.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін, з підстав викладених у редакції мотивувальної частини даної постанови.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 у справі №910/19673/20 про задоволення позову залишити без змін, з підстав викладених у редакції мотивувальної частини даної постанови.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 18.11.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова