вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" листопада 2021 р. Справа№ 910/2695/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кузня на Рибальському"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (повний текст складено 28.07.2021)
у справі №910/2695/21 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "Гарант Груп"
до Приватного акціонерного товариства "Кузня на Рибальському"
про стягнення 105 088, 13 грн,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "Гарант Груп" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кузня на Рибальському" (далі - відповідач) про стягнення 105 088,13 грн, у тому числі: 104 432, 23 грн основного боргу, 421,72 грн пені та 234,18 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.10.2013 між сторонами було укладено договір №03-10/13 про надання охоронних послуг згідно якого позивач у період з 03.10.2013 до 22.01.2021 року надавав відповідні послуги, однак відповідач у повному обсязі їх не оплатив, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість, і позивач з 23.01.2021 розірвав договір в односторонньому порядку.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що у грудні 2020 року послуги з охорони були виконанні позивачем неналежним чином; акт та рахунок від 30.12.2020 складені і передані відповідачу раніше встановлених договором строків; всі подальші дії позивача, зокрема, одностороннє припинення договору 22.01.2021, позивач проводив за нікчемними фінансовими документами; листом від 30.12.2020 відповідач повідомляв позивача, що з огляду на неналежне виконання у грудні 2020 року, питання щодо оплати послуг має бути вирішене після переговорів сторін, але представник позивача не прибув для переговорів і не надав належним чином оформлених платіжних документів без ознак нікчемності, в тому числі і за січень 2021 року; відповідач не підписав акти надання послуг за грудень 2020 року та за січень 2021 року у зв'язку із вказаними причинами; за вказаних обставин строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором не можна вважати таким, що настав; з огляду на відсутність підписаних актів позивач не може нараховувати штрафні санкції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 липня 2021 року позов задоволено частково.
З Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "Гарант Груп" суму основної заборгованості у розмірі 104 432,23 грн, пеню у розмірі 200,82 грн, 3% річних у розмірі 125,51 грн, судові витрати у розмірі 2 262,88 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 971,77 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи та порушено вимоги матеріального права, оскільки акти приймання-передачі, на які посилається позивач, не відповідають умовам спірного договору, а тому не можуть бути сприйняті як належні та допустимі докази; сума стягнутої пені є надмірною і суд має право її зменшити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 08 жовтня 2021 року; сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи; відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.
07 жовтня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що вартість послуг за договором встановлена протоколом узгодження договірної ціни; умови договору не передбачають процедури підписання поданих рахунків на оплату згідно актів виконаних робіт, погодження або інших дій, які б породжували підстави для здійснення грошових зобов'язань з боку відповідача; виставлений рахунок на оплату, згідно відповідного акту виконаних робіт (наданих послуг) є самостійною підставою для виникнення грошових зобов'язань у відповідача; умовами договору також передбачений конкретний правовий механізм фіксації фактів неналежного виконання з боку позивача зобов'язань за договором і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження неналежного надання послуг; відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження його доводів; позивач не погоджується з доводами щодо надмірно стягненої пені, оскільки відповідач не заявляв клопотань про її зменшення і не надав доказів підтвердження наявності підстав для її зменшення. Також просить здійснити розподіл судових витрат.
До відзиву додана заява про здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги, у якій позивач вказує, що поніс 4200 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "Гарант Груп", як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня" (в подальшому змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Кузня на Рибальському"), як замовником, було укладено Договір № 03-10/13 про надання охоронних послуг.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню належного порядку та зовнішньої охорони товарно-матеріальних цінностей на об'єктах, які визначені у дислокації (Додаток № 1), що знаходяться за адресою: м. Київ вул. Жилянська, 107 - Машинобудівне виробництво №420 Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня".
У період з 08 год. 00 хв. до16 год. 45 хв. в робочі дні виконавець виконує функції по забезпеченню належного громадського порядку на об'єктах замовника та за допомогою технічних засобів та патрулювання території здійснює моніторинг об'єктів з метою недопущення нестандартних ситуацій (вчинення особами порушень громадського порядку), а також недопущення ситуацій, в яких можна зробити однозначний висновок, що особа вчиняє викрадення (знищення, пошкодження) товарно-матеріальних цінностей на об'єктах. У випадку виявлення нестандартних ситуацій на працівників виконавця покладається обов'язок припинення| правопорушень шляхом особистої участі, та повідомлення про подію чергової частини міськрайоргану ГУМВС України в м. Києві по територіальності. В інших нестандартних ситуаціях, які працівник виконавця спостерігає за допомогою засобів технічної охорони його функціональні обов'язки полягають у повідомлення ситуації особі уповноваженій замовником, яку остання з'ясовує особисто (п. 1.2 договору).
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити зовнішню охорону та внутрішній режим на об'єктах замовника згідно п.1.1 - 1.5 договору; забезпечити належний порядок на території, де знаходяться об'єкти охорони.
Розмір оплати за надані послуги визначається виконавцем, виходячи з реальних затрат на здійснення охоронних функцій і заходів, погоджується з замовником. Загальна сума Договору визначається у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору) (п. 5.1 договору).
За надані послуги, на підставі рахунку поданого виконавцем, згідно акту виконаних робіт замовник перераховує (одним, або декількома платежами) на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання документів для оплати (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату (після вищевказаних дат) замовник сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР, від загальної суми заборгованості до повного розрахунку.
У разі затриманням замовником оплати за надані послуги від дати, зазначеної у п.5.2.Договору, виконавець має право в односторонньому порядку припинити виконання передбачених цим Договором зобов'язань і достроково його розірвати, попередньо, не менш ніж за 10 (десять) днів, надіславши про це замовнику письмове повідомлення (п. 5.4 договору).
Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір укладено на період з 09:00 03.10.2013р. по 09:00 03.10.2014р.
Договір набуває чинності із дати, вказаної у п.9.1 договору, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.2 договору).
Згідно з п. 9.4 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах строком на кожен наступний 1 (один) рік.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 03-10/13 сторони погодили пости охорони, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська 107.
18.12.2019 сторони підписали протокол узгодження договірної ціни на надання послуг охорони та погоджено розмір договірної ціни на надані послуги охорони, що становить 61083 грн.
Протокол набирає чинності з 01.01.2020 і діє протягом строку договору та є його невід'ємною частиною.
На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було надано відповідачу послуги, що підтверджується актами надання послуг: №1 від 31.01.2020 на суму 61 083, 00 грн; №4 від 29.02.2020 на суму 60 300, 00 грн; №8 від 31.03.2020 на суму 61 083, 00 грн; №10 від 30.04.2020 на суму 61 083, 00 грн; №13 від 31.05.2020 на суму 61 083, 00 грн; №16 від 30.06.2020 на суму 61 083, 00 грн; №22 від 31.07.2020 на суму 61 083, 00 грн; № 23 від 31.08.2020 на суму 61 083, 00 грн; №26 від 30.09.2020 на суму 61 083, 00 грн; №29 від 31.10.2020 на суму 61 083, 00 грн; №32 від 30.11.2020 на суму 61 083, 00 грн
Вищевказані акти надання послуг були прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується підписом керівника відповідача та відтиском печатки.
Як вбачається з виписки по рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 01.12.2020 по 26.01.2021, відповідачем було сплачено за надані послуги 724 246, 00 грн.
28.12.2020 позивачем на виконання умов договору було виставлено відповідачу рахунок №45 від 28.12.2020, а також надано акт надання послуг №35 від 31.12.2020, який останнім було отримано 30.12.2020 за вхідним номером 712-02/1330.
Листом від 30.12.2020 № 1/628 відповідач підтвердив отримання рахунку та акту виконаних робіт за грудень 2020, однак вказує, що із врахуванням події, яка мала місце в період з 16.45 18 грудня до 09.00 год. 21.12.2020, а саме: невстановленими особами вчинено розукомплектування обладнання, яке знаходиться в цеху №4, на даний час триває перевірка та встановлення суми завданої шкоди підприємству і після завершення перевірки вказане питання буде вирішено шляхом переговорів.
Вказаний лист було надіслано позивачу 05.01.2021 засобами поштового зв'язку з поштовим відправленням № 0417603661603 та отримано позивачем 21.01.2021.
Листом від 30.12.2020р. № 1/629 відповідач запропонував позивачу направити свого представника для обговорення умов договору та подальшого підписання, оскільки договір від 03.10.2013 не піддавався жодним змінам, а тому його умови підлягають перегляду.
Вказаний лист було надіслано позивачу 12.01.2021 засобами поштового зв'язку з поштовим відправленням № 0417603661662 та отримано позивачем 26.01.2021.
12.01.2021 позивач звернувся до відповідача із листом №01, в якому останнього було повідомлено про те, що у разі несплати за послуги охорони згідно рахунку № 45 від 28.12.2020 позивачем буде здійснено одностороннє розірвання договору з 09:00 22.01.2021.
Лист № 01 від 12.01.2021 відповідач отримав 12.01.2021, про що свідчить відмітка на листі вх. № 712-02/44.
У подальшому, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг, позивач звернувся до відповідача із претензією № 02від 20.01.2021, у якій вимагав від відповідача виконати свої зобов'язання за договором та сплатити заборгованість за грудень 2020 у розмірі 61 083,00 грн.
Претензія від 20.01.2021 вих. №02 була отримана відповідачем 20.01.2021 за вхідним номером 712-02/76, однак відповідачем не було виконано зобов'язань зі сплати наданих позивачем охоронних послуг за грудень 2020 у розмірі 61 083, 00 грн.
Позивач вказує, що 22.01.2021 ним було припинено надання охоронних послуг відповідачу за договором у зв'язку із одностороннім його розірванням зі сторони позивача, що підтверджується довідкою № 23/01/21 від 23.01.2021.
05.02.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 05/02/21 від 05.02.2021 з вимогою про погашення заборгованості за надані охоронні послуги у грудні 2020 року та у період з 01.01.2021 до 22.01.2021, до претензії позивачем було долучено рахунок на оплату № 45 від 28.12.2020, акт надання послуг від 31.12.2020, рахунок на оплату № 1 від 22.01.2021 на суму 43349,23 грн (за 22 дні січня 2021 року), акт надання послуг №1 від 22.01.2021 та акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 22.01.2021.
Претензія № 05/02/21 від 05.02.2021 та додані до неї документи були надіслані відповідачу поштою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.02.2021 та накладною, однак вказана претензія залишена без виконання.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 104 432, 23 грн основного боргу за період з 01.12.2020 по 22.01.2020, а також 421,72 грн пені та 234,18 грн - 3% річних.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на передчасне направлення акту за грудень 2020 року, неналежне надання послуг, фіктивність складених документів, неприбуття для переговорів тощо.
За наслідками розгляду спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є доведеними і обґрунтованими, однак встановив, що розрахунок пені і 3% річних не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, у зв'язку із чим здійснив власний розрахунок і задовольнив вимоги частково.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №03-10/13 про надання охоронних послуг від 03.10.2013, який за правовою природою є договором про надання послуг охорони.
Договір у встановленому порядку не був оспорений, не визнаний недійсним, а отже, був обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок відповідача, як замовника, здійснювати оплату послуг охорони.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується Актами надання послуг №35 від 31.12.2020 на суму 61 083, 00 грн та №1 від 22.01.2021 на суму 43 349,23 грн, які не підписані з боку відповідача.
Проте, відповідно до п. 5.2 договору за надані послуги, на підставі рахунку поданого виконавцем, згідно акту виконаних робіт замовник перераховує (одним, або декількома платежами) на розрахунковий рахунок виконавця грошові кошти протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання документів для оплати.
Рахунок на оплату №45 та акт надання послуг №35 від 31.12.2020 відповідач отримав 30.12.2020 вх. №712-02/1330, що не заперечується останнім.
Рахунок на оплату №1 та акт надання послуг № 1 від 22.01.2021 відповідач отримав 08.02.2021, про що свідчить витяг з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0209077263248 (надсилалась претензія разом з додатками).
Відповідач в порушення умов договорів та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг за грудень 2020 та січень 2021, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 104 432,23 грн.
Доводи відповідача про те, що позивач неналежно виконував у грудні 2020 року і січні 2021 року послуги з охорони, не підтверджуються жодними доказами, а з листа відповідача від 30.12.2020 №1/628 вбачається, що причиною несплати коштів є розукомплектування невстановленими особами обладнання у цеху №4.
Однак, відповідно до умов розділу 5 договору, це не є підставою для несплати оплати за надані послугу, а згідно до змісту розділу 3 договору претензії про відшкодування матеріальних збитків розглядаються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання за договором, місцевий господарський суд дійшов юридично правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 104 432, 23 грн підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.3 договору за несвоєчасну оплату (після вищевказаних дат) замовник сплачує щоденно штрафну пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно із Законом України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР, від загальної суми заборгованості до повного розрахунку.
Позивачем заявлено до стягнення 421,72 грн пені за період з 01.01.2021 по 21.01.2021, нарахованої на суму боргу 61 083, 00 грн.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не були враховані умови пункту 5.2 договору щодо строків оплати (10 днів з моменту отримання документів на оплату), тому, згідно обґрунтованого розрахунку, наведеного у рішенні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200,82 грн пені, тому ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Посилання відповідача на те, що розмір пені є надмірним і суд, згідно ст.233 ГК України і ст.551 ЦК України, має право його зменшити, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки стягнута судом першої інстанції пеня не є надмірною і відсутні правові підстави для зменшення її розміру.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені до стягнення 234,18 грн - 3% річних, які нараховані окремо по кожному акту наданих послуг.
Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, позивачем не були враховані умови пункту 5.2 договору щодо строків оплати, тому, згідно обґрунтованого розрахунку, наведеного у рішенні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 125,51 грн - 3% річних, тому ці позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Позивачем, під час апеляційного розгляду справи, було заявлено клопотання про здійснення розподілу судових витрат.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом БутенкомО.А. укладено договір №28/01/21 про надання правової допомоги від 28.01.2021 та додаткову угоду №2 від 01.10.2021, за якою адвокат зобов'язаний надати клієнту правову допомогу шляхом складання відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" по справі №910/2695/21. За надання правової допомоги клієнту адвокатом клієнт має сплатити гонорар у фіксованому розмірі 4200 грн у строк до 04.10.2021.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, були надані: акт приймання-передачі від 07.10.2021, згідно якого адвокат Бутенко О.А. надав правову допомогу в обсягах, визначених додатковою угодою; лист-повідомлення на підтвердження виплати клієнтом адвокату гонорару в розмірі 4200 грн в повному обсязі.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач направляв відповідачу копію заяви про розподіл судових витрат у встановленому порядку, однак відповідач не скористався правом подати заперечення на заяву та не завив про зменшення цих витрат.
Дослідивши поданий позивачем акт приймання-передачі, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кузня на Рибальському" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28 липня 2021 року - без змін.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "Гарант Груп" (02090, м. Київ, вул. Алма - Атинська, буд. 8, оф. 301; ідентифікаційний код 38021556) - 4200 (чотири тисячі двісті) грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.11.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко