вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2021 р. Справа№ 911/1175/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка", с. Дударків, Київська обл.
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 (повний текст складено 02.09.2021)
за результатами розгляду заяви б/н від 03.08.2021 (вх. №18710/21 від 05.08.2021) Фізичної особи-підприємця Марчук Ольги Вікторівни
про розподіл витрат на професійну правничу допомогу
у справі №911/1175/21 (суддя Христенко О.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Марчук Ольги Вікторівни, с. Голики, Хмельницька обл.
до Державного підприємства "Чайка", с. Дударків, Київська обл.
про стягнення 110 085,07 грн,
Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного додаткового рішення.
Фізична особа-підприємець Марчук Ольга Вікторівна (далі - позивач, ФОП Марчук О.В.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Чайка" (далі - відповідач, ДП "Чайка") про стягнення 110 085,07 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору суборенди транспортного засобу № 1/10/19 від 07.10.2019 в частині сплати орендних платежів та Договору про надання послуг з перевезення № 2/10/2019 від 07.10.2019 в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 101 900,00 грн, з огляду на наявність якої позивачем нараховано 6 052,86 грн інфляційних втрат та 2 132,21 грн 3 % річних.
В судовому засіданні 02.08.2021 до судових дебатів у справі представником позивача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, заявлено про вирішення судом питання розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, після ухвалення рішення у справі № 911/1175/21, на підставі доказів щодо розміру судових витрат, понесених відповідачем, які будуть надані у встановлений законодавством строк.
Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2021 у справі №911/1175/21 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 101 900,00 грн заборгованості, 6 052,86 грн інфляційних втрат, 2 132,21 грн 3 % річних та 2 270,00 грн судового збору.
05.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 03.08.2021 (вх. № суду 18710/21) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування відповідної заяви позивач, посилаючись на те, що в ході розгляду справи № 911/1175/21 з метою захисту інтересів позивача та отримання правової допомоги, звертався до адвоката Захарчука Івана Анатолійовича, на підтвердження чого надав суду відповідні докази, а саме: Договір про надання правової допомоги від 01.04.2021, Додаткова угода № 2 від 10.05.2021 до договору, Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 03.08.2021, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4775 від 13.12.2011, ордер на надання правової допомоги серії КВ № 270049 від 01.04.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2021 розгляд заяви від 03.08.2021 (вх. № суду 18710/21 від 05.08.2021) ФОП Марчук О. В. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1175/21 призначено на 16.08.2021 о 10 год. 00 хв.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1175/21 заяву б/н від 03.08.2021 (вх. №18710/21 від 05.08.2021) ФОП Марчук О. В. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи задоволення заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надані адвокатом послуги відповідають критеріям реальності, розумності їх розміру та є такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Чайка" 30.09.2021 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1175/21 та прийняти нове додаткове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу ФОП Марчук О.В.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення у даній справі не враховано принцип співмірності розміру витрат на правничу допомогу із ціною позову, складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг, що призвело до незаконної відмови відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.10.2021 справу №911/1175/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 поновлено ДП "Чайка" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1175/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою відповідача у даній справі, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Позиції учасників справи.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача у порядку, встановленому ст. 263 ГПК України.
В той же час, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 4 ст. 263 ГПК України).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є додаткове рішення місцевого господарського суду, яким задоволено заяву ФОП Марчук О.В. про компенсацію судових витрат та стягнуто з ДП "Чайка" на користь ФОП Марчук О.В. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час ( ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розподіл судових витрат визначений ст. 129 ГПК України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Як вже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 ГПК України. При цьому частиною четвертою цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначена загальна норма повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Частиною 5 вказаної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст.126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, а під час розгляду питання про розподіл інших судових витрат - п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанцій виходив з таких встановлених ним обставин.
01.04.2021 між Адвокатом Захарчуком Іваном Анатолійовичем (надалі-адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Марчук Ольгою Вікторівною (надалі-клієнт) був укладений Договір про надання правової допомоги, за умовами п. 1.1 якого адвокат здійснює захист, представництво та надання інших видів правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором.
На виконання цього договору адвокат надає правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представляє інтереси клієнта в судах, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 1.3 договору).
Оплата послуг адвоката за цим договором та компенсація витрат адвоката, здійснених ним для надання правової допомоги за цим договором, проводиться у розміри, в порядку та на умовах визначених додатковою угодою до цього договору (п. 2.4 договору).
10.05.2021 між Адвокатом Захарчуком Іваном Анатолійовичем та Фізичною особою-підприємцем Марчук Ольгою Вікторівною підписана Додаткова угода № 2 до Договору про надання правової допомоги від 01.04.2021, за якою сторони домовились, що послуги по наданню правової допомогу адвокатом під час розгляду справи № 911/1175/21 в господарському суді Київської області за позовом Фізичної особи-підприємця Марчук Ольги Вікторівни до Державного підприємства "Чайка" про стягнення коштів за договором оцінюються в розмірі 20 000,00 грн.
03.08.2021 між Адвокатом Захарчуком Іваном Анатолійовичем та Фізичною особою-підприємцем Марчук Ольгою Вікторівною підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до Договору про надання правової допомоги від 01.04.2021, за яким адвокатом були надані, а клієнтом прийняті юридичні послуги в рамках надання правової допомоги щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи № 911/1175/21 в господарському суді Київської області за позовом Фізичної особи-підприємця Марчук Ольги Вікторівни до Державного підприємства «Чайка» про стягнення коштів (п. 1 акту).
Загальна вартість послуг (гонорар) адвоката за цим актом складає 20 000,00 грн. (п. 2 акту).
Клієнт немає жодних претензій до якості наданих адвокатом послуг, а сторони підтверджують, що здійснення розрахунків та сплата клієнтом на користь адвоката вартості послуг в повному обсязі повинна відбутися протягом 30 днів з моменту укладення даного акту (п. 3 акту).
Дослідивши вищезазначені документи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ФОП Марчук О.В. належними доказами доведено розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу у даній справі у розмірі 20 000,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вказані висновки суду першої інстанції вважає обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства та фактичним матеріалам справи.
Заперечення відповідача, які зводяться до того, що позивачем не надано детального опису наданих адвокатом послуг та розрахунку їх вартості, правомірно спростовані судом першої інстанції, оскільки розмір витрат адвоката відповідно до п. 2.4. Договору визначається додатковою угодою до цього договору в твердій сумі.
Щодо заперечень апелянта в частині неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови принципу співмірності розміру витрат на правничу допомогу із ціною позову, складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг, що призвело до незаконної відмови відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15 вказав, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у своїй постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказала, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
З огляду на викладені обставини, а також зважаючи на врахування судом першої інстанції предмету та підстав позову у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановленої їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу в сумі 20 000,00 грн, які стягнуто з відповідача на користь позивача.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх встановлених обставин даної справи не впливають на правильність вирішення спірних питань у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний господарський суд вважає, що додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДП "Чайка" задоволенню не підлягає.
Відтак підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 не убачається.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1175/21 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2021 у справі №911/1175/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1175/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко