19.11.2021
Справа № 696/527/21
2/696/211/21
17 листопада 2021 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області
в складі головуючої судді - Ніколенко О.Є.,
за участі секретаря - Старущенко Н.П.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Кам'янка Черкаської області, в залі засідань Кам'янського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Кам'янського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , де просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача борг за договором позики у сумі 10000 грн., суму процентів, визначених п.4.6 Договору, яка становить 10% щомісячно від суми позики, в розмірі 55000 грн., а також заборгованість по сплаті пені за порушення строків повернення позики та процентів за позикою у період з 20.11.2016 по 27.05.2021 в сумі 164700 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики. Сума позики за договором становить 10000 грн., а також визначено, що остаточною датою повернення позики є 20 травня 2017 року. 20 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_3 поручився перед кредитором ( ОСОБА_4 ) за виконання обов'язку по поверненню позики ОСОБА_2 за Договором від 20 жовтня 2016 року. Так, 20 березня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач одержав право вимагати від відповідачів належного виконання зобов'язань. ОСОБА_1 зазначає, що станом на 27 травня 2021 року йому борг повернуто не було, що і змусило останнього звернутися до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 07.06.2021 відкрито провадження по справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Кам'янського районного суду Черкаської області від 19.08.2021 підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Кам'янського районного суду від 17.11.2021, ухвалено судовий розгляд справи проводити за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за відсутності представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Онученко С.П. Відзив на позовну заяву до розгляду не приймати, докази, надані стороною відповідача 26.10.2021, до уваги не брати.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. До суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалася.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.
20 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику кошти в розмірі 10000 грн., а останній зобов'язався прийняти позику і повернути названу позику разом із процентами із розрахунку 10 (десять) процентів у місяць. Також у договорі визначено, що остаточною датою повернення позики є 20 травня 2017 року (а.с. 6).
На підтвердження того, що ОСОБА_2 отримав кошти визначені у вищевказаному договорі у сумі 10000 грн. у матеріалах справи міститься розписка від 20 жовтня 2016 року. Відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 кошти у сумі 10000 грн. в якості позики, за договором позики від 20 жовтня 2016 року (а.с. 8).
Так, 20 березня 2019 року між ОСОБА_4 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до даного договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належало первісному кредиторові, і став кредитором за Договором позики від 20 жовтня 2016 року, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_2 (а.с. 9-10).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, стягнути заборгованість по відсоткам та пеню.
Зі змісту ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
П. 4.6 визначено, що розмір процентів становить 10 відсотків щомісячно від суми позики, що вказана в п.2.1 Договору.
Згідно ч. 1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Як було встановлено судом, пунктом 5.3 договору позики від 20 жовтня 2016 року передбачено, що у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений договором, то зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відтак позивач надані докази, які не спростовані стороною відповідача, про те, що договір позики мав місце бути, що підтверджено відповідною розпискою та договором відступлення права вимоги.
Як вбачається з договору поруки від 20 жовтня 2016 року, який укладено ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_4 (кредитор), ОСОБА_3 поручився перед кредитором за виконання обов'язку по поверненню позики за ОСОБА_2 за Договором позики від 20 жовтня 2016 року (а.с. 7).
За приписами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
В той же час відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Відтак вимоги про солідарне стягнення боргу з поручителя ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки шестимісячний строк встановлений законом, чинним на час виникнення спірних правовідносин, після строку настання основного зобов'язання.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 виникли договірні відносини. Відповідно позивач просить виконати зобов'язання за договором позики від 20 жовтня 2016 року.
Однак, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 цієї статті).
Зі змісту ч.1 ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку та обчислення строку позовної давності.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України, встановлено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення по справі. Отже, заява про застосування строку позовної давності подана у строк встановлений законом.
У п. 3.1 договору позики від 20 жовтня 2016 року сторони погодили, що строк позики - 7 місяців з моменту фактичної передачі грошових коштів. Відповідно до розписки ОСОБА_2 отримав кошти 20.10.2021, тобто позичальник зобов'язався повернути її у термін до 20 травня 2017 року.
Отже, ОСОБА_1 вправі був пред'явити позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором позики від 20 жовтня 2016 року протягом трьох років з моменту закінчення строку позики - 20 травня 2017 року, тобто у термін до 20 травня 2020 року.
Проте, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 28 травня 2021 року, про що свідчить дата проставлена на штампі поштового відправлення, якою було направлено позовну заяву з додатками (а.с. 14), тобто після спливу позовної давності.
Жодних доказів на підтвердження зупинення перебігу позовної давності чи її переривання позивачем не надано. Також позивачем не наведено доказів на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності.
Частиною 4 ст.267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на те, що позовна давність щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 20 жовтня 2016 року сплинула, відповідачем надано заяву про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
За таких умов, оскільки позивач пропустив строк позовної давності щодо заборгованості, то він також втратив і право стягнути відсотки та пеню, які входять до складу грошового зобов'язання.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258, 263 - 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 262, 266, 267, 530, 553, 554, 549-551, 559, 611, 1046-1048, 1054, суд,
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики від 20 жовтня 2016 року у сумі 219 700 грн. - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі в 30-денний строк з дня його складення - апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.11.2021.
Повне найменування сторін та їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: О. Є. Ніколенко